4.1 Суть статистичного зведення та групування.
Зібрані під час статистичного спостереження відомості підлягають обробці.
Обробка – це підсумовування та систематизація зібраних у результаті статистичного спостереження відомостей щодо кожного елементу.
Обробка, тобто систематизація та групування,- це важливий етап статистичного дослідження.
Упорядкування, систематизацію, наукову обробку статистичних даних називають зведенням.
Завдання статистичного зведення – підрахувати, узагальнити матеріал спостереження для того, щоб вивчити характерні риси та істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку.
Зведення буває просте та складне.
Просте – лише простий підрахунок підсумків первинного статистичного матеріалу.
Складне – передбачає групування.
Групування – це розподіл елементів сукупності на групи за групувальними ознаками.
Методика (послідовність) групування:
- вибір групувальної ознаки;
- встановлення кількості груп та меж групування;
- підрахунок групових і загальних підсумків;
- викладення результатів групування у вигляді рядів розподілу, статистичних таблиць чи графіків.
Зведення проводять за заздалегідь складеним планом (послідовність і строки виконання робіт).
За організацією робіт зведення буває централізоване та децентралізоване.
При централізованому матеріали спостереження обробляють і систематизують у центральному органі державної статистики (Держкомстат України). Його переваги: можливцсть автоматизації, використання єдиної методології обробки даних.
При децентралізованому – усю роботу виконують на місцях, а в центральний орган надсилають лише зведені матеріали. Його переваги: воно дешевше та може бути проведене оперетивніше.
Групування полягає в розподілі елементів сукупності на групи за істотними для них ознаками.
У залежності від того, як виконано групування, якими принципами користувалися при розподілі сукупності на групи, можна зробити різні, навіть протилежні висновки. Тому необхідно при виділенні груп дотримуватися єдиних наукових вимог:
- всебічний глибокий аналіз суті та природи явища, що дозволяє визначити його типові риси та відмінності;
- чітке визначення істотних ознак, за якими проводиться групування;
- об”єктивне, обгрунтоване визначення інтервалів групування таким чином, щоб в утворені групи об”єднувалися подібні одиниці сукупності, а окремі групи суттєво відрізнялися одна від одної.
У системі статистичних методів групування займає особливе місце, тому що на відміну від інших, воно виконує дві функції:
- розподіляє сукупності на однорідні групи;
- визначає межі і можливості застосування інших статистичних методів (середніх величин, кореляційно-регресійного). Використання цих методів потребує однорідності статистичних сукупностей, що зумовлює статистичне групування як неминучий етап обробки статистичних даних.
Основні завдання та види групувань
Групування використовують для вирішення різноманітних завдань:
- вивчення структури та структурних зрушень;
- виявлення соціально-економічних типів явищ;
- дослідження взаємозв”язку та залежності між ознаками.
Відповідно до цих завдань групування поділяють на:
- структурні;
- типологічні;
- аналітичні.
Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Потреба в таких групуваннях виникає через те, що однорідність явищ, елементів сукупності не означає їхньої тотожності. Елементи відрізняються один від одного, а числові значення їхніх ознак варіюють.
Структурні групування допомагають вивчати:
- склад населення за віком, статтю, освітою, рівнем зайнятості;
- склад сімей за розміром, кількістю дітей, доходом;
- склад підприємств за кількістю працюючих, виробництвом продукції, її собівартістю.
Схема структурного групування зображена у табл.4.1.
Таблиця 4.1
Схема структурного групування
Межі групування за істотною ознакою, |
Кількість одиниць сукупності, |
Система показників, що характеризують елементи сукупності |
||
………. |
……….. |
…………. |
||
…. |
.. |
.. |
.. |
.. |
…. |
.. |
.. |
.. |
.. |
Разом |
|
.. |
. . |
. . |
Приклад. Групування спільних підприємств за чисельністю працюючих (табл.4.2)
Таблиця 4.2
Вихідні дані для проведення групування підприємств за чисельністю працюючих
Чисельність працівників, осіб |
Кількість підприємств |
|
одиниць |
у % до підсумку |
|
До 50 |
431 |
51,4 |
51-200 |
291 |
34,7 |
201-600 |
90 |
10,7 |
601-1000 |
15 |
1,8 |
Понад 1000 |
2 |
1,4 |
Разом |
839 |
100,0 |
Висновок. На кожному другому (51,4%) підприємстві чисельність не перевищує 50 осіб; трохи більше третини (34,7%) підприємств мають 51-200 працюючих. Частка великих (понад 1000 осіб) становить усього 1,4%.
Типологічні групування виділяють найхарактерніші групи, типи явищ, із яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні відмінності між ними, а також ознаки, що є спільними для усіх груп.
Використовують для вивчення розподілу:
- підприємств за формами власності;
- населення за суспільними групами;
- суспільного виробництва за економічним призначенням продукції.
Схема типологічного групування аналогічна схемі структурного групування (див. табл. 4.1).
Приклад. Розподіл населення України на сільське та міське (табл.4.3).
Таблиця 4.3