Висновки

Транспортна інфраструктура – важлива складова всього господар­ського комплексу та його регіональних підсистем і основна умова успішної інтеграції його в Європейський Союз. Випереджувальні темпи роботи транспортної інфраструктури зумовлюють покращання всього суспільного виробництва та задоволення потреб населення.

Вивчення транспортної інфраструктури проводиться у руслі економічних дисциплін за допомогою філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. Зокрема застосовується комунікаційний підхід, що передбачає дослідження об’єктів, як сукупності процесів між його частинами. Для дослідження геопросторових параметрів транспортної системи використовується метод графів, для аналізу та картографічного представлення – метод багатовимірного аналізу.

Проведена делімітація західноукраїнського прикордоння на міжобласному рівні, окреслює шість прикордонних областей : Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька, що підлягають безпосередньому геопросторовому аналізу та картографуванню.

На формування транспортного комплексу західноукраїнського прикордоння мають вплив ряд природних та суспільних чинників. Природні особливості є досить сприятливими по всьому регіону: рельєф більшої частини регіону рівнинний і сприятливий для прокладання шляхів, навіть через Карпати існують кілька природою визначених перевалів, по яких проходять транспортні магістралі; наявна добра сировинна база для будівництва доріг; західноукраїнське прикордоння добре забезпечене людськими ресурсами, особливо кваліфікованими. Проте довгий час виконання прикордонними територіями бар’єрної функції спричинило відставання розбудови комунікаційної інфраструктури прикордоння.

Надзвичайно вигідним є транспортно-географічне положення західноукраїнського прикордоння на Євразійському континенті, в Європі та в Центрально-Східній Європі. На фоні перевантажених європейських магістралей, автостради західноукраїнського прикордоння відкриють нові можливості прямого виходу для країн Європи в Росію, країни Південного Кавказу, Середньої та південної Азії, Ближнього та Далекого Сходу. Особливо важливими транспортними елементами виступають транспортні коридори, що забезпечать в майбутньому інтеграцію всього транспортного комплексу України в Європейський союз та сприятимуть виходу України з загальноекономічної кризи.

Основні напрямки проходження транспортних коридорів намічені ЄС ще в 1991 році. Український уряд визнав і доповнив їх у 1998 році згідно Концепції та Програми створення та функціонування міжнародних транспортних коридорів і пов’язання їх з загальноєвропейською мережею. Через територію прикордонних західних областей України проходять чотири транспортні коридори: найпотужніший Європа – Азія, середні – Крітські № 3 і №5 та менш потужний коридор Балтійське море – Чорне море. На сьогодні шляхи в транспортних коридорах реконструюються за державні кошти, але для майбутнього будівництва доріг за умови концесії, намічені нові напрямки.

Необхідно велику увагу приділити точковим елементам прикордонної транспортної інфраструктури, таким як пункти пропуску через кордон, транспортно-складським комплексам та інтерпортам. Вони розміщені дуже не рівномірно і це створює значні труднощі для перетину кордону. Для виправлення ситуації пропонується відкрити ряд автомобільних пунктів пропуску: на українсько-польському прикордонні – ППП Гуща, ППП Коритниця, ППП Поромів, ППП Грушів, ППП Мшанець; українсько-словацькому – ППП Павлове; українсько-угорському – ППП Велика Паладь; українсько-румунському – ППП Тячів, ППП Солотвино, ППП Шепіт, ППП Красноільськ, ППП Могилівка, на українсько-молдовському та українсько-білоруському прикордонні пропонується законсервувати ряд прикордонних переходів, функціонування яких не приносить доходів в державний бюджет.

На основі детального аналізу транспортної інфраструктури західноукраїнського прикордоння проведено районування регіону, на першопочатковій стадії якого застосовано метод багатовимірного аналізу та виділено три транспортно-інфраструктурні райони західноукраїнського прикордоння: найбільш потужний Центрально-Західний (Львівська та Закарпатська області), Північний (Рівненська та Волинська) та найслабший Південний (Івано-Франківська та Чернівецька) Подається комплексна транспортно-інфраструктурна характеристика районів.