2.7 Асортимент газонних трав

П ольовиця собача – ( Agrostis canina )

Багатолітній, низовий злак з короткими тонкими кореневищами і пагонами, що укоріняються на поверхні. При достатньому зволоженні утворює соковито-зелений, ніжний, тонкий, але щільний килимовий травостій. Плодоносні втечі тонкі, скупчені, прямостоячі, гладкі, лиснючі, заввишки 10-30 см.

Листя вузьке, розташоване у вигляді пучків. Генеративні втечі у вузлах інколи утворюють бічні втечі з пучками вузького листя. При зіткненні із землею наземні втечі польовиці собачою укоріняються у вузлах, з яких також розвиваються пучки тонких і коротких втеч. Таким чином, в польовиці собачою основна зелена маса розподілена на відстані 8-12 см від землі. Коренева система густо і тонко розгалужується. Її основна маса розподілена в поверхневому шарі грунту і утворює міцну дернину на зразок повсті.

Зростає на різних грунтах. Віддає перевагу надлишково зволоженим бідним торф'янистим грунтам. Рослина морозостійка, розмножується як генеративним, так і вегетативним засобом, виносить півтінь, стійко до бур'янів. У перший рік після сівби зростає повільно. Повного розвитку досягає на 2-3-й рік життю [10].

К остриця овеча — ( Festuca ovina )

Природний ареал зростання - Західна Європа, північ Європейської частини Росії, Україна, Поволжье, Західний Сибір.

Рихла дерниста рослина; стебла тонкі, вгорі трикутні. Листя щетиновидне, довге та тонке. Мітелка довгаста, досить рихла, з відхиленими гілочками, що часто никнула. Колоски ясно-зелені. Можна використовувати для бордюрів на крупних клумбах, доріжках, у води.

Незамінна газонна рослина для сухих і бідних живильними речовинами грунтів, а також піщаних грунтів. При добриві останніх утворює густий газон. Потужна коренева система овсяніци овечою глибоко проникає в грунт. Завдяки низькому зростанню успішно використовується на сухих схилах.

Переносить сильне витоптування і скошування до 3,5 см. Мириться з півтінню, добре зростає під соснами. На сухих піщаних грунтах її вирощують в суміші з овсяніцей червоною [10].

Р айграс багатолітній – ( Lolium perenne )

Райграс багатолітній - низовий кущовий багатолітній злак. Входить до складу багатьох трав'яних сумішей для газону. Стійкий до витоптування, може зростати на важких грунтах, швидко розростається.

Л истя: гладкі, темно – зелені. В підстави листової пластинки є характерні «вушка». Він добре зростає на помірно вологих родючих окультурених низовинних болотах. Погано розвивається на холодних кислих грунтах, важких глинистих і сухих піщаних грунтах. На болотах він випадає через 2-3 роки.

Райграс погано переносить засуху, не витримує тривалого затоплення і близького залягання грунтових вод. Рослина не витримує лютих морозів і пізніх весняних заморозків [10].

2.8 Агротехніка створення та утримання різних видів насаджень

Посадку дерев та чагарників здійснюють робітники спеціалізованих організацій з озеленення – інженери та техніки. Посадки ведуться у відповідності з планами та затвердженими графіками робіт, погодженими зі строками введення об’єкта в експлуатацію. Для більш чіткої організації робіт заздалегідь повинні бути визначені місця посадки, складений розрахунок посадкового матеріалу, визначені вимоги до його якості окремо за групами. Встановлюються джерела отримання посадкового матеріалу.

При створенні груп насаджень у парках, садах, та скверах застосовують стандартні саджанці дерев та чагарників у віці 4-12 років (4-10-річні чагарники, 6-12-річні дерева), а у головних входів та в центрах композиції використовують крупномірні дерева у віці 10-15 років та більше (до 30).

Конкретні строки посадкових робіт зумовлені як особливостями видів рослин, так і кліматичними умовами.

Посадкові роботи здійснюють поетапно протягом визначеного періоду часу та підрозділяють на:

• роботи по підготовці рослин до пересадки у розсаднику, пов’язані з викопуванням саджанців, їх упаковуванням, установкою для транспортування на об’єкт;

• р оботи по пересадці, включно навантаження на автотранспортні засоби, транспортування до місця посадки на об’єкті, тимчасове прикопування, якщо це саджанці з оголеною кореневою системою, безпосередньо посадку у заздалегідь підготовлені ями, котловани та траншеї;

• роботи по післяпосадковому догляду за рослинами протягом періоду приживлюваності, який триває протягом двох-трьох років з моменту посадки.

Важливими допоміжними роботами у процесі посадки дерев та чагарників є: 1) підготовка ділянки для посадок, включаючи планування, очистку, розбивку посадочних місць; 2) підготовка ґрунту або рослинної землі для посадки; 3) викопування ям, котлованів та траншей для посадки рослин.

Дерева та чагарники розміщують на території об’єкта у відповідності до існуючих норм та правил (ДБН).

Таблиця 2.8.1

Найменші відстані між деревами та чагарниками у рядових посадках

Характеристика насаджень	Відстань між деревами та чагарниками, м
Дерева світлолюбних порід	3-6
Дерева тіньовитривалих порід	2,5-5
Чагарники висотою до 1 м	0,4-0,6
Те ж, до 2 м	0,6-1
» більше 2 м	1-1,5

Головним організаційним принципом ведення посадочних робіт є максимальне скорочення періоду між викопуванням рослин у розсаднику та посадкою на об’єкті озеленення або прикопуванням на спеціально відведених місцях. Оперативність, погодженість у роботі, своєчасне забезпечення автотранспортом, підготовленість посадочних місць на об’єкті, підвіз рослинного ґрунту для посадки у заплановані строки – все це вирішальним чином впливає на приживлюваність саджанців та успіх пересадок.

П ерший етап пересадки – викопування рослин у розсаднику. Її здійснюють за допомогою викопувальних плугів, які монтуються на гусеничних тракторах. Викопування рослин треба вести охайно, на заданій глибині: для чагарників – на глибині 30-40 см. Для дерев – на глибині 50-60 см. При цьому слідкують за тим, щоб не пошкоджувались кореневі системи.

Після викопування саджанці сортирують за видами та сортами, переносять та укладають в зручному для під’їзду автотранспортом місці. Корені рослин присипають рихлою землею або ретельно укривають вологою мішковиною до того, як здійснити навантаження.

Автомашини для перевезення готують заздалегідь: платформу кузова вистилають шаром (15-20 см) торфу або зволоженої трави. На цей шар встановлюють саджанці рядами, напівнахилом, надземною частиною назад і утоплюючи корені в землю (або траву). Після навантаження рослини ретельно вкривають брезентовим пологом і зверху затягують мотузкою. Для транспортування використовують спеціальний автотранспорт – бортові автомашини. Перевезення людей та вантажів на автомашинах з посадочним матеріалом суворо заборонена.

Для перевезення саджанців на дальні відстані повинні бути передбачені спеціальні заходи, які забезпечують збереження рослин у життєздатному стані. Рослини упаковують в спеціальні тюки з мішковини окремо за сортами та видами, а також за розмірами. Перед упаковкою корені рослин обробляють шляхом обмочування у заздалегідь підготовлений водний розчин з суміші глини та торфу. У ряді випадків використовують торфоальгінатний розчин (ТАН), який утворює навколо коренів колоїдну плівку, яка захищає кореневі тканини від висушування протягом тривалого періоду. Корені можна також перекласти зволоженою соломою або мохом, матеріалами, які утримують вологу в зонах кореневих систем. Тюки з упакованими саджанцями щільно зашивають шпагатом так, щоб корені були повністю закриті на висоті не менше 30-40 см від кореневих шийок. Штамби та крони саджанців дерев обмотують обережно та щільно м’якою мотузкою. Кількість рослин у тюку залежить від розмірів рослин; маса тюка на повинна перевищувати 50 кг.

О кремі цінні екземпляри рослин могуть бути упаковані в корзини своїми кореневими системами. При упаковці необхідно слідкувати за тим, щоб не було пустот між стінками корзини та прикореневою грудкою. По краям корзини встановлюють 3-4 кілка через рівні проміжки висотою в залежності від розміру рослини. Гілля та крону в трьох-чотирьох місцях стягують шпагатом та прикріплюють до кілків. Потім корзину з рослиною міцно вкривають та обшивають мішковиною, заздалегідь підготувавши для цього полотно необхідного розміру. Рослини можна перевозити і без упаковки в корзини, коли викопування саджанців ведуть на щільних ґрунтах. Грудку з кореневою системою рослини упаковують у мішковину, туго стягуючи її м’якою мотузкою і закріплюючи кінці на штамбі рослини.

При відправці рослин до місця призначення до кожного тюку, корзини або рослини необхідно прикріпити етикетки з зазначенням найменування господарства-відправника, виду, породи саджанця, товарного сорту та кількості.

Посадка дерев на постійні місця. Посадочні роботи починають безпосередньо після розбивки ділянки та виносу проекта в натуру. Місця для посадки дерев-саджанців намічають кілками, контури котлованів для посадки чагарників в групи прокреслюють лінією за допомогою садової лопати. Усередині контуру ведуть розмітку для посадки кожної рослини. Місця для посадки живоплотів розмічають, натягуючи шпагат поміж кілками, встановленими у точках початку та кінця посадки.

Для виносу проекта в натуру використовують найпростіші геодезичні інструменти: дводзеркальний екер – для побудови перпендикулярів від базисних ліній, мірна стрічку або рулетку – для вимірювання відрізків базисних ліній, а також вішки.

Перед викопуванням ям, котлованів та траншей технік садово-паркового будівництва повинен оформити виклик представника організації, відповідальної за підземні комунікації на об’єкті. Безпосередньо на ділянці повинні бути уточнені місцезнаходження комунікацій, їх відповідність до посадочного креслення; після цього оформлюється дозвіл на початок робіт спеціальним актом.

Я ми під саджанці рекомендується викопувати завчасно, за 7-10 днів до посадки; за цей час відбувається збагачення нижнього горизонту ґрунту киснем.

Форма ям зазвичай кругла, стінки прямовисні, краї зачищають за допомогою лопати. Викопування ґрунту ведуть за допомогою ковшових екскаваторів або ямокопачів на тракторі. При викопуванні ями верхній шар (ґрунт) складують на одну сторону ями, надґрунтовий шар – на іншу. При відсутності верхнього ґрунтового шару слід заздалегідь підвести для посадки рослинно-поживну землю у необхідній кількості. Підґрунт або планується на місці, або вивозиться з ділянки.

Після викопування яму на 2/3 об’єму засипають рослинною землею. Перед засипкою у дно ями, трохи відступивши від центру, міцно забивають посадочний кіл (товщиною 5-6 см), а потім горбочком насипають землю.

Посадку рослин здійснюють швидко, без затримок, зберігаючи кореневі системи рослин від висушування. Саджанці обережно виймають з прикопування та ретельно оглядають корені; пошкоджені корені вирізають гострим ножем або секатором. Зрізи повинні бути рівними, без задирин, а їх площини направлені вниз. Якщо основні корені поранені або надломлені, то їх не видаляють цілком, а тільки акуратно вирізають поранену частину до здорового місця; зрізи бажано замазати садовою замазкою або пластиліном.

Саджанці опускають у яму, на горбочок, розправляючи по ньому корені. Встановлюючи як можна ближче до кріпленого кілка. Через яму (з краю на край) перекидають планку (або лопату), яка покаже рівень землі по центру ями; при цьому коренева шийка повинна знаходитись на 5-8 см вище рівня планки, щоб після того, як рослина разом із землею осяде, шийка опинилась на рівні денної поверхні. Якщо рослину на горбочку встановлено дуже глибоко, нижче рівня планки, то слід додати по горбочку рослинної землі, а якщо вище – зменшити.

К оли рослину встановлено на потрібній висоті, яму починають заповнювати землею. При цьому слід обережно засипати корені, розміщуючи землю до кореневої шийки. Корені розправляють руками, щоб вони рівно розташовувались, не загиналися угору, і кожне коріння було б прошароване землею; під час засипання землею саджанці необхідно злегка трясти за стовбур з метою заповнення всіх проміжків між коренями. Землю, що засипається, слід сильно ущільнювати шляхом пошарового ущільнення та утоптування за декілька прийомів. Коли яма заповнена, по її периметру встановлюють валик з землі. Такий валик слугує для попередження розтікання води при поливі рослини.

Після посадки саджанці прикріплюють до кілків за допомогою джгута з шпагату або спеціальних хомутиків. Крупні рослини укріплюються за допомогою двох або трьох кілків, які вбивають навскіс в краї ями.

Надзвичайно важливим є післяпосадочний полив рослин. Полив проводять до значного насичення ями водою; норма поливу – 30-50 л на одну рослину. Мета першого поливу – зволоження ґрунту, замивання пустот, “обжимання” коренем ґрунтом. Полив необхідний при посадках у будь-які строки і навіть у дощову погоду. Якщо після поливу утворилися промоїни та просадки ґрунту, слід негайно додати рослинної землі до рослин та ущільнити поверхню в межах земляного валика. Після осадки ґрунту слід замінити або підправити підв’язки рослин до кілків. Верхня підв’язка робиться у самого кінця колу. Під підв’язкою стовбур рослини огортають мішковиною; правильна підв’язка не дає рослині відхилятись від кілка та тертися о нього. Після підв’язки кілки підпилюють навскіс до дерева, а зрізи закругляють ножем.

Після поливу та укріплення рослин поверхню площі в межах земляного валика слід замульчувати сухою торф’яною крихтою або шаром рослинної землі товщиною 5-6 см. Мульчувальний матеріал зберігає при стовбуровий простір від випаровування вологи, утворення тріщин, появлення бур’янів; мульча також зберігає зони кореневих систем від різких коливань температур. Все це сприяє підвищення ступеню відновлення рослинного організму.

П осадка чагарників. Чагарники у групи висаджують у загальні, заздалегідь підготовлені котловани. Котловани заповнюються рослинною землею на 15-20 см вище поверхні ділянки з урахуванням подальшої усадки. Перед посадкою рослин ретельно оглядають, обрізають пошкоджені корені та гілля, вирівнюють крону. Корені саджанців при посадці розправляють, вільно розподіляють по ґрунту у відкритій ямі, а потім починають засипку землею, злегка потрушуючи саджанець. Землю пошарово ущільнюють носком ноги. При посадці у першу відкриту яму для засипки рослини землю беруть при викопуванні другої, при посадці у другу – при викопуванні третьої і т.д. після посадки по всій ділянці котловану та по його периметру влаштовують земляний валик для утримання води при поливанні. Полив проводять із розрахунку 20-30 л на одну рослину. Після поливу чагарники оглядають, рослини, що нахилилися, виправляють, довге гілля укорочують та підрівнюють секатором. Всю площу посадочного місця вирівнюють і, якщо необхідно, підсипають землю. Поверхню посадочного місця вкривають дрібним торфом або рубленою травою.

Чагарники у живоплоти та бордюри висаджують в траншеї, які відкопують заздалегідь за допомогою екскаваторів. Після підготовки траншеї засипають на ¾ рихлою підживленою землею. Рослини висаджують по шнуру на певній та рівній відстані друг від друга; точність лінії ряду перевіряють через кожні 3-5 м посадки. Рослини, що виходять з ряду, перевіряють за міркою, після чого корені засипають землею, ущільнюючи її пошарово. Закінчивши посадку, земля у межах траншеї розрівнюють, а по краям траншеї насипають валик з землі висотою 8-10 см для утримання води при поливанні. Норма поливу в середньому складає 10-15 л води на кущ. Після увібрання води та осадки ґрунту рослини виправляють, якщо вони нахилені, а також додають землю, заповнюючи промоїни та місця просадок, мульчують поверхню.

П ісля посадки проводиться легка стрижка живоплоту секатором або шпалерними ножицями зверху та з обох сторін для підрівнювання та надання стрункості рослинам.

Посадка крупно мірних дерев та чагарників. Крупномірними деревами та чагарниками є рослини у віці більше 12 років, які пересаджуються з розсадників на об’єкти озеленення з прикореневою грудкою землі. Рослини можна пересаджувати протягом всього року з дотриманням спеціальних умов. Пересадка з грудкою землі навколо кореневих систем дерев та чагарників сприяє підвищенню стійкості рослин, зниженню зовнішніх впливів на органи. Кореневі системи у грудці у меншому ступені пошкоджуються, зберігаючи свою фізіологічну активність у більшому ступені, ніж це спостерігається у рослин без грудки. Встановлено також, що чим більший вік дерева, тим складніше йде відновлення кореневих систем.

Пересадка дерев та чагарників з грудкою є трудомісткими та їх собівартість доволі висока, однак це не знижує їх ефективності.

Підготовка рослин до пересадки. При підготовці саджанців дерев та крупних чагарників з грудкою, яку упаковують у мішковину (м’яку тару), порядок робіт наступний.

Траншеї навколо рослин окопують шириною 0,3-0,4 м і глибиною 0,9 м. Грудку формують у вигляді усіченої кулі до з’єднання підкопу під його центром; обріз по нижній частині при підкопуванні закругляють. Після закінчення формування, видалення коріння, що стирчить, зачищення поверхні грудку туго огортають полотном мішковини. На одну грудку йде приблизно 2,5 бавовняних мішка. Полотно підводять під грудку, залишаючи запас для упаковки дна та верху. Рослину перекидають на бік. Розправляють залишок мішковини по поверхні дна ями так, щоб середина полотна приходилась на центр ями, а потім рослину вертають у вертикальне положення та нахиляють у протилежний бік для звільнення та оправки прижатої частини полотна. Далі полотнище натягують навколо грудки, обшиваючи його шпагатом. Додатково для укріплення грудку огортають м’якою мотузкою.

Н авантаження на автомашини проводять за допомогою автокрана: під упаковану грудку підводять товсту мотузку, складену вдвічі, та петлею вільного кінця чіпляють за гак стріли автокрана; рослину підіймають у напівнахиленому стані, направляючи її мотузкою, яка обв’язують навколо штамба у крони. Рослини навантажують у напівнахил від заднього борту кронами назад. Для попередження висихання та пошкодження прикореневої грудки під них на дно кузова укладають шар торфу або тирси, а зверху – брезент. Щоб не пошкодити штамб першого ряду рослин, на задній борт встановлюють “подушку” з мішковини.

Особливо цінні та чутливі до пересадки рослини (хвойні, вічнозелені) потребують ретельного захисту від пошкоджень; тому при транспортуванні їх розміщують в спеціальні ємкості або контейнери та укріплюють підпірками для збереження надземної частини.

Посадка дерев та чагарників з грудкою. Підготовку посадочних місць для крупних дерев необхідно здійснювати за декілька днів до посадки. Розміри посадочних ям повинні перевищувати розміри грудки в середньому на 0,9 м, а по глибині – на 0,3 м. При викопуванні ям існуючий верхній родючий шар землі укладають окремо від підґрунтових горизонтів; шари останніх необхідно видалити з ділянки або спланувати на місці. Викопування ям здійснюють за допомогою засобів механізації. Днище ям розпушують на глибину не менше 0,2 м. До посадочних місць повинна бути своєчасно підвезена рослинна земля у необхідному об’ємі. Потрібність у рослинній землі для посадки крупного дерева з грудкою визначають за формулою: Q=V–W–q, де Q – об’єм рослинної землі, м³; V – об’єм всієї ями, м³; W – об’єм грудки рослини, м³; q – об’єм родючого шару ґрунту на місці посадки, м³.

Н айкращим субстратом для відростання нового коріння у рослин після посадки є склад з провітреного некислого торфу (рН не нижче 5,5), перегнійної та дернової землі, взятої у рівних частинах.

На днище ями насипають шар рослинного ґрунту товщиною 20 см. Цей шар розрівнюють та злегка утрамбовують, виходить так звана “подушка” з рослинної землі, на яку необхідно встановити дерево. Підготовлену “подушку” підчищають або підсипають ґрунт.

Посадку рослин проводять після їх доставки на об’єкт. Розвантаження здійснюється у порядку, зворотному процесу навантаження. До робіт допускаються спеціально навчені садово-паркові робітники; керує роботами майстер.

Дерево або кущ з грудкою встановлюють строго у центрі посадочної ями за допомогою автокрану. Положення рослини по висоті уточнюють до його установки шляхом вимірювання товщини грудки та глибини ями від проектної поверхні ділянки до рівня “земляної подушки”. Перед встановленням дерева грудку розпаковують у порядку, зворотному упаковці: спочатку відкривають дно, потім ставлять дерево та видаляють бокові стінки. Звільнення грудки від упаковки з мішковини здійснюється після установки рослини в яму та його центрівки.

Після звільнення упаковки необхідно остаточно встановити дерево строго по вертикалі і починати засипку грудки та проміжків між нею та стінками ями рослинною землею. Щоб не утворились пустоти, землю, що засипається, слід постійно ущільнювати, починаючи з щільної підбивки землі під дно грудки. Разом із землею, що засипається, вносять торф, ретельно його перемішуючи з ґрунтом і отримуючи рослинно-поживну суміш, що має велику вологоємкість. У такій суміші відбувається ріст молодого коріння.

Після засипки грудки навколо рослин влаштовують при стволові лунки розміром, рівним площі ями. По краям лунки насипають валик з землі висотою 8-10 см, який не дозволяє воді розтікатися при поливанні. Полив проводять рясний до повного насичення ями за нормою 50-60 л на дерево.

П осаджені дерева необхідно укріпити.

Після поливу ґрунт навколо рослини може дати осадку: утворюються ямки та канавки, які необхідно засипати землею. Якщо рослина нахилилася, то посадочне місце розкопують, не торкаючи грудку, і обережно, без ривків відтягують дерево у сторону, зворотну нахилу; потім підсипається рослинна земля, яка ущільнюється. Всю площу посадочного місця необхідно замульчувати сухою торф’яною крихтою або рослинним ґрунтом.

Після поливу та мульчування, і якщо це необхідно, виправлення рослини її укріплюють дерев’яними кілками “хрест-навхрест” або трьома-чотирма розтяжками з проволоки, яку натягують від штамбу до міцних коротких кілків, які вбиті в землю з нахилом, за межами лунки. Кріплення проволоки до штамбу слід здійснювати за допомогою прокладок з мішковини та дерев’яних брусків.

При пересадці дерев та чагарників для більш швидкого відновлення життєдіяльності застосовують стимулятори росту. Ефективним стимулятором росту при пересадках зарекомендував себе гетероауксин (калійна сіль індолілоцтової кислоти); ще у розсаднику після викопування та формування грудки рослини, зрізи коріння, яке виходить на бокові поверхні грудки, акуратно підрізають та обробляють пастою, приготовленою з глинистого ґрунту, торфу та води, в якій розчинений стимулятор росту (1 таблетка на 10 л води). Після посадки дерева по межі грудки робиться канавка, куди наливається розчин гетероауксину концентрацією 0,002-0,003 %; введення стимуляторів здійснюють водночас з поливанням або негайно після нього. Стимулятор росту впливає на кореневі закінчення та ініціює утворення нових всмоктувальних корінців.

Створення квітників. Щоб розпланувати квітник, особливо килимовий, треба мати від 50 до 100 кілочків, шнури, складений метр-циркуль, лінійку з товстої фанери завдовжки 2-5 м, сапи, молоток для забивання кілків, 2-4 лінійки завдовжки до 40 см для намічування міжрядь при садінні, шаблони з дроту або фанери для часто повторюваних елементів квітника. У процесі планування шаблон кладуть на землю й обводять кілочком. Прості квітники розплановують за допомогою шнура (намічають ряди й місцерозташування кілків) або по борозенках, проведених граблями.

П ідготовка ґрунту полягає в заміні або перекопуванні та розпушуванні його верхнього шару, а також внесені добавок і добрив.

У міських умовах на ділянках, що відводяться під квітники, ґрунти здебільшого малородючі й часто засмічені різним будівельним сміттям, щебенем, уламками цегли, обрізками труб, скла тощо. У цьому разі потрібна заміна верхнього шару привізною землею на глибину 40-50 см. В інших випадках ґрунт треба перекопувати на глибину до 25 см.

Під час перекопування великі грудки розбивають лопатою й одразу після штикування ґрунт вирівнюють граблями з розбиванням дрібних грудок.

Якщо цю роботу не виконати одночасно зі штикування, то великі грудки землі швидко висохнуть, затверднуть і їх розпушування потім ускладниться. Тоді засохлі брили можна буде розпушити лише після попереднього зволоження, на що потрібні значні витрати часу й зусиль. Для розпушування ґрунту застосовують також мотофрези.

У піщаний ґрунт потрібно вносити в’язку глинисту землю з додаванням до неї піску або торф’яного порошку. Торф можна додавати й до важких (глинястих) і легких ґрунтів. У збіднений виснажений ґрунт основне добриво вносять під час штикування з розрахунку 48-50 т/га органічних добрив (коров’ячого, кінського перегною, пташиного посліду, листяного перегною, перепрілого лучного торфу або компосту). Мінеральних добрив (фосфорних та калійних) може бути 120-180 кг/га за діючою речовиною. Добрива звичайно вносять у вологу після дощу чи рясного поливання землю.

Садіння квітково-декоративних рослин при створенні квітників (клумб, рабаток, бордюрів тощо) виконують готовою, вирощеною заздалегідь розсадою або рослинами у квітучому стані. В останньому випадку квіткова композиція утворює закінчену картину одразу ж після садіння.

Розсаду літників висаджують напровесні по закінченню заморозків.

В исаджувати розсаду рекомендується похмурої погоди після 17-ї години або вранці до 10-ї. Розсада. Яку висадили в сонячну жарку погоду, почуває себе погано. Перед садінням протягують шнур, щоб намітити ряди, роблять борозенку й поливають її водою. Дрібні літники висаджують у борозенки, а великі літники й багатолітники – в ямки. Ямки для садіння розсади роблять сапою, мотикою, лопатою, саджальним кілочком завдовжки до 20 см або кілком завдовжки 1,2 м і завтовшки 2-5 см.

Установивши стебло розсади в ямку, землю навколо рослини обтискують пальцями, заповнюючи порожнечі біля коренів. Потім висаджену розсаду поливають з поливальниці або відра, шнур переносять на наступний ряд, відмітивши лінійкою відстань між рядами. Глибина ямки має відповідати довжині кореня; загинання кореня під час садіння недопустиме.

Поливання повинно бути рясним, але виконувати його треба обережно, пильнуючи, щоб струмінь води не попадав на рослину. Далі поливання квітників провадять регулярно, по можливості щоденно або через день.

На квітниках рослини висаджують від середини у шаховому порядку [1, 27, 38].

Агротехніка відновлювання газону. Газони доцільно відновлювати за допомогою посиленої підгодівлі мінеральними добривами, а також аерації дернини і ґрунтуванні.

Мінеральні добрива можна також вносити разом з перегноєм і компостами. В цьому випадку до повної дози органіки додають половинну дозу мінеральних добрив. Необхідно уникати нерівномірного розподілу добрив на поверхні травостою, оскільки через це його забарвлення стає плямистим.

Під час поточного ремонту необхідно виправити також недоліки в плануванні поверхні.

Звичайна ознака недостатнього догляду і занедбаності газонів — засміченість. Кращі способи боротьби із смітними рослинами — дотримання високого рівня агротехніки на газонах в поєднанні із запобіжними засобами і винищуванням бур'янів, що з'являються [39].

П ри ремонті газонів на ділянках з прорідженим травостоєм насіння підсівають безпосередньо в дернину, лише злегка розпушивши її поверхню граблями, заздалегідь скосивши на найнижчому зрізі травостій. Хоча при достатній кількості вологи зелені пагони все таки з'являються. До посіву необхідно хоча б частково поруйнувати дернину дисковим культиватором з подальшим боронуванням. При необхідності вносять вапно і добрива. Після такого підсіву ґрунт накочують, мульчують і поливають. Мульчування після підсіву дає величезний ефект навіть без руйнування дернини [44].

Норма висіву насіння газонних трав і травосумішей залежить від умов і терміну посіву (закладки) газону і подальшого догляду за ним.

При закладці травостою весною для більш швидкого і високоякісного формування газону можна використовувати більш високі норми висіву. В цьому випадку існує тривалий період для стабілізації і саморегуляції фітоценозу, завдяки чому до осені, як правило, формується більш менш оптимальна густота рослин, вони могутні, краще підготовлені до зими. Деяке проріджування компенсується посиленням кущення, залишаються більш розвинені рослини. Чим ближче до осені, тим таких можливостей менше. Отже, норми висіву восени повинні бути в 2 рази менше ніж ранньою весною. Завдяки такому зменшенню формуються більш могутні рослини, що володіють більш високою зимостійкістю. Весною можна підсіяти трави з подальшим мульчуванням в місцях недостатньої гущини травостою.

Висівають 10-15г суміші насіння трав на 1м², але для партерних газонів цю норму збільшують до 20-30г і більше.

Агротехніка догляду за садово-декоративними насадженнями в урбанізованому середовищі

Післяпосадочний догляд за деревами та чагарниками – система заходів, спрямованих на відновлення життєвих функцій рослин після пересадки та прискорення процесу адаптації до несприятливих факторів середовища.

П ри весняних посадках рослини потребують постійного та систематичного поливу. Допомога у відновлені коріння досягається введенням в зону кореневих систем одночасно з поливанням стимуляторів росту. Як вже зазначалося вище, ефективним стимулятором росту є калійна сіль індолілоцтової кислоти (гетероауксин). Гетероауксин випускається промисловістю у таблетках, в кожній з яких міститься 100 мг діючої речовини. Встановлені норми внесення гетероауксину при догляді за деревами та чагарниками, л/кущ (дерево):

для стандартних саджанців-чагарників 5 (0, 002 %)

для дерев-саджанців 10 (0,002 %)

для дерев з грудкою 0,8х0,8х0,5 м 30 (0,003 %)

для дерев з грудкою 1,3х1,3х0,65 м 50 (0,003 %)

Розчини стимуляторів вносять водночас з поливанням або безпосередньо після поливання. Введення розчинів здійснюють рівномірно по всій поверхні посадочного місця з урахуванням насичення коренемешканого шару ґрунту на всю глибину.

Після посадки рослин велике значення має своєчасне зрошення та зволоження кореневих систем. За сезон рослини необхідно поливати не менше 7-10 разів в залежності від стану погоди. Перед поливанням валики лунок оправляють, мульчу відгрібають в сторони. Поливання проводять зі шлангу поливо-мийної машини, повністю наповнюючи лунку водою. Після всмоктування води поверхню посадочного місця підрівнюють, оправляють валики, вносять мульчувальні матеріали для запобігання висушування поверхні. Особливо важливо здійснювати поливання під час активного росту пагонів та наростання площі фотосинтетичного апарату, а також новоутворень фізіологічно активного коріння.

Якщо осінь посушлива, то поливання слід продовжувати, щоб забезпечити рослини вологою і тим самим запобігти їх зимового висушування. Вологість ґрунту в зонах кореневих систем рослин слід підтримувати у межах 60-70 % повної польової вологоємкості. Необхідність у поливанні можна визначити шляхом вилучення ґрунтових зразків з глибини 20-30 см для дерев, 15-20 см для чагарників. Надлишкове поливання не бажане; вода переміщує легкорозчинні поживні речовини на глибину, не доступну корінню, витісняє повітря з ґрунту, погіршує дихання коріння. Частіше й рясніше слід поливати рослини з пошкодженим при пересадці корінням і рослини, пересаджені у весняно-літній період з листям, що розпустилося. Найкращий час поливання – ранок, вечір або ніч; найбільш сприятлива температура води 15-25˚С. Тепла вода скоріше розчиняє мінеральні речовини та інтенсивніше поглинається корінням. Поливання рослин занадто холодною водою знижує температуру ґрунту, послаблює життєдіяльність мікроорганізмів та пошкоджує всмоктувальні корінці. В дощову погоду поливати рослини треба рідше; зливові дощі, що проходять у посушливий період, практично не зменшують потребу рослин у волозі. В суху та жарку погоду разом з поливанням слід проводити зрошення надземної частини рослин, що сприяє очищенню листя від забруднення та підвищенню інтенсивності фотосинтезу. Таке зрошення рекомендується проводити рано вранці з шлангів з розпилюючи ми воду насадками за нормою витрат води 2 л/м² поверхні крони. Хвойні зрошують навесні, на наступний рік після посадки, щоб змити забруднення, що осіло; в воду додають мильний розчин ОП-7 або ОП-10 у концентрації 0,2-0,3 %.

Н а другий рік після посадки дощування корисно поєднувати з некореневими мінеральними підживлюваннями. В якості препаратів використовують: 0,1 % розчин мочевини (1 г на 1 л води) або 0,2 % розчин аміачної селітри; 0,5 % розчин суперфосфату, 0,4 % розчин хлористого калію. Підживлювання підсилюють обмін речовин, підвищують інтенсивність ростових процесів, забезпечують приток корисних речовин до осьових органів. Підживлювання молодих саджанців разом з дощуванням проводять у два етапи. Перший співпадає з початковими фазами росту та розвитку, другий – з фазою повного розвитку листяного апарату. На першому етапі застосовують добрива, що містять азот, на другому – фосфор і калій. Робочі розчини азотних та калійних добрив підготовлюють в день застосування у водопровідній воді, суперфосфат розчиняють та настоюють протягом доби.

П рополка та рихлення поверхні навколо посаджених рослин є важливими мірами після посадочного догляду. Рихлення сприяє перериванню здіймання води по капілярам ґрунту з коренемешканого шару. В той же час рихленням досягається повітре- та водопроникнення поверхні ґрунту, знищуються бур’яни, які віднімають у дерев та чагарників живлення та вологу.

Ґрунт поверхні навколо посаджених рослин рихлять на глибину 5-6 см не більше, щоб не пошкодити поверхневе тонке коріння. Перше рихлення проводять навесні, як тільки підсохне ґрунт. Далі рихлення необхідно проводити за необхідністю. Особливо після дощів та поливання. За вегетаційний період молоді посадки слід рихлити за числом поливань, тобто 7-10 разів. При рихленні слід вибирати бур’яни та дрібно розбивати грудки. Рихлення ведуть садовою лопатою, ставлячи її паралельно радіусу при стволового кола. Рихлення ведуть на площі посадочного місця для саджанця – на площі діаметром 1 м, для живоплоту – по смузі шириною не менше 0,4 м.

Під зиму у при стволові лунки необхідно підсипати торф або перегній шаром 6-8 см. Так міра захищає послаблене пересадкою коріння від впливу низьких температур та запобігає вимерзанню рослин.

Протягом всього періоду приживлюваності рослин за ними слід вести постійний нагляд. Необхідно перевіряти кріплення рослин до опор, послаблені пов’язки слід підтягнути, розірвані замінити на нові. Нахилені крепіжні кілки замінюють новими. На третій рік після приживання рослин крепіжні кілки та прилаштування знімають та прибирають.

П еріод приживлюваності рослин, відновлення їх життєдіяльності після пересадки для різних видів рослин може бути різним. Найбільш швидко приживаються саджанці чагарників: протягом одного-двох років; саджанці дерев приживаються протягом двох-трьох років. У крупномірних дерев строк приживає мості розтягнутий до 4-5 років.

Догляд за деревами та чагарниками в процесі їх життєдіяльності. При догляді за деревами та чагарниками на об’єктах озеленення слід враховувати специфіку повітряної та ґрунтової середи. Мінеральне живлення рослин, застосування біологічно активних хімічних препаратів, проведення агротехніки догляду з урахуванням особливостей росту крони та розвитку кореневих систем дозволяють покращити водний та повітряний режим та обмін речовин рослин, забезпечити їх життєздатний стан.

Догляд за кореневими системами рослин. У відповідності до росту та розвитку органів дерев у різні строки вегетації рекомендується проведення заходів по догляду за кореневими системами.

У весняний та весняно-літній періоди максимального росту коріння рослини слід забезпечувати елементами ґрунтового живлення та водою. Це сприяє інтенсифікації росту пагонів, наростанню та формування листової поверхні, рясному цвітінню та утворенню плодів, тобто посиленню всіх фізіологічних процесів і біохімічних перетворень.

Восени, а також наприкінці літа під час активізації росту коріння забезпечення рослин фосфором, калієм та водою підвищує стійкість рослинного організму в зимній період і у значній мірі визначає характер вегетації на наступний рік.

Внесення добрив. Забезпечення рослин тими елементами живлення, яких не вистачає, відбувається за рахунок внесення органічних та мінеральних добрив.

На піщаних ґрунтах норми внесення мінеральних добрив збільшують не 10-15 %; піщані ґрунти бідніші гумусом, ніж глинисті, і гірше утримують поживні речовини. На глинистих ґрунтах норми фосфорних та калійних добрив знижують на 20-25 %. Якщо ґрунти кислі, то норми добрив збільшують, а на лужних (рН вище 6,5) зменшують на 15-20 %. Потрібність рослин у мінеральному живленні на задернілих та сильно ущільнених ґрунтах збільшується; при задерніння при стовбурових площадок рослини особливо потребують азоту.

В період теплої та посушливої погоди внесення азоту можна знижувати, бо в ґрунті інтенсивно йде процес мінералізації, особливо азоту. Навпаки, у дощову та прохолодну погоду внесення азоту можна збільшити, оскільки мінеральний азот вимивається з ґрунту. Рослини швидко засвоюють азот у вигляді нітратів. Нестача азоту у рослин виявляється у послаблені їх росту, зменшення листових пластинок, збліднення листя.

Добрива вносять шляхом розбракування по поверхні, осередковим способом у свердловини глибиною 20-25 см, діаметром 4-5 см, по 3-5 шт. на 1 м² пристовбурової поверхні, а також у вигляді рідких мінеральних підживлень.

Сухе підживлювання проводять після дощу або поливання, розсіюючи суміш добрив навколо рослини, обов’язково відступивши від кореневої шийки на відстань не менше, ніж 0,3 м; у дорослих дерев розсіювання добрив необхідно проводити не ближче 0,5 м від стовбуру, інакше можна визвати опіки та відшарування кори у кореневої шийки. Після внесення добрив необхідно провести рясне поливання рослин.

При догляді за красивоквітучими чагарниками підживлення у рідинному вигляді проводять два рази за період вегетації: перший раз – при формуванні листя, другий – в період бутонізації квітів; норми внесення – 5-7 г/м² (за діючою речовиною) кожного разу.

Фосфорні добрива вносять один раз за два періоди вегетації. Калійні добрива вносять щорічно.

Догляд за надземною частиною рослин міститься у мірах по догляду за стовбуром дерев, обрізуванні гілля та пагонів рослин з метою формування крони та її оздоровлення.

Д огляд за стовбуром дерев полягає у попереджені пошкоджень, опіків кори та їх усунення, а також у лікуванні та пломбуванні морозобоїн, дупел старих дерев. В молодому віці штамб дерева необхідно оберігати від тертя об кріпіжний кіл та слідкувати за пов’язками, щоб усунути нахил та поломку стовбуру від поривів вітру.

Всі порізи кори та деревини необхідно загладити гострим садовим ножем, щоб поверхня рани була рівною, без задирин кори; на цю поверхню слід нанести шар масляної фарби на оліфі, а ще краще змазати садовою замазкою. Крупному зрізу необхідно надати випуклу форму. Склад замазки, що найчастіше використовується, у частинах: нігрол – 10, зола – 3, солідол – 4, каніфоль – 4, віск – 2, сало – 1. Віск і каніфоль додають у розтоплене сало, кип’ятять протягом 30 хвилин та виливають у холодну воду; отриманий вар розминають, доки він не стане м’яким.

Для попередження сонячного опіку кори рослини з ніжною корою можна фарбувати сумішшю ґрунту та гашеного вапна; особливо цього потребують молоді рослини липи, верби, ясеня; у зрілому віці необхідність у фарбування відпадає. Пошкоджену при опіках кору зрізують гострим ножем, поверхню стовбуру покривають замазкою та закрашують масляною фарбою.

В результаті морозобоїн та механічних пошкоджень на стовбурі з’являються дупла; дупла необхідно попереджувати до їх появи.

Порізи, що з’явилися, дезінфікують противогнилосними розчинами або антисептиками.

Обрізка дерев. Обрізка має різні цілі: видалення сухих та пошкоджених гілок, пагонів, парості, аерація крони, її омолодження, надання їй необхідних розмірів та форми.

Розрізняють наступні види обрізки – формувальну, санітарну, омолоджувальну.

Обрізка чагарників. При догляді за чагарниками застосовують три види обрізки: формувальну, санітарну та омолоджувальну. Обрізка у значному ступені впливає на ріст та довговічність рослин, покращує їх якість цвітіння та плодоношення. Правильне проведення операцій по обрізуванню можливе лише при ясному уявленні про будову куща, видових або формових особливостей розвитку рослин, специфіки росту його вегетативних та генеративних пагонів.

Д огляд за квітковими рослинами. Позитивного ефекту досягають, провадячи до садіння квітково-декоративних рослин внесення добрив, розпушування або штикування ґрунту, вибирання кореневищ багаторічних бур’янів.

Поливання – перше, що потрібно рослинам після садіння. В різні періоди росту рослини потребують неоднакової кількості вологи.

У перші 5-10 днів висаджену розсаду поливають поливальницями або з відер, стараючись, щоб вода на потрапляла на листя, оскільки багато квіткових рослин після цього зазнають сонячних опіків, втрачають листя і період їхньої адаптації затримується. Ґрунт під висадженою розсадою має промокнути на глибину залягання коренів (10-15 см). При цьому витрата води на 1 м² становить 30 л і більше. В міру ро0звитку коренів глибину промочування ґрунту треба відповідно збільшувати. Поливання потрібно провадити двічі на добу: вранці до 9-ї години та ввечері до 18-ї.

Вода не повинна потрапляти на листя, щоб сонце не обпалювало його. Шланг прикріплюють до жердини завдовжки 3-5 м дротом або шпагатом; це дає змогу поливальникові, стоячи на одному місці й не нахиляючись, поливати квітник у радіусі 5 м з дотриманням усіх правил обережності.

Промочувати треба всю площу, зайняту квітниками. А на тих ділянках, де рослини почувають себе гірше, додавати більше води. Якіснішим буде поливання шлангами з насадками, що регулюють розпилювання струменя, який, описуючи дугу, має падати дощем. Протягом зміни робітник устигає полити до 800 м². поливання шлангами без насадок небажане, тому що можна відкрити й пошкодити корені рослин.

Поливаючи квітник поливальними машинами, не треба допускати нерівномірного розподілу води по усій площі, бо струменем води можна повибивати розсаду з ґрунту, поламати її та викликати загибель рослин. Тому шланги поливальних машин обладнують розпилювальними насадками. Під час поливання шланг напрямляють до поливних рослин під кутом до 45˚ так, щоб струмінь води падав згори донизу дощем.

У суху та жарку погоду квітники поливають протягом сезону через день, а в надзвичайно жаркі періоди – щоденно. Влітку їх рекомендується також обмивати від пилу і кіптяви для підсилення процесів асиміляції й транспірації та підвищення декоративності.

Розпушування ґрунту, яке часто називають сухим поливанням, – обов’язків і один з найважливіших заходів догляду за рослинами. Провадити його потрібно регулярно, щоб руйнувати кірку, яка утворюється на поверхні ґрунту після поливання. Розпушування запобігає надмірному випаровуванню вологи з ґрунту та заростанню його бур’янами, створює кращий доступ повітря до коренів, який сприяє розвитку міцної кореневої системи й усієї рослини, прискорює рясне цвітіння.

Перше розпушення виконують незабаром після укорінення розсади. Ґрунт розпушують ручними мотиками, граблями, сапами, садовими дряпачками після поливання чи випадання дощу на глибину 5-9 см, а недалеко твід рослини – на 2-3 см, щоб не пошкодити корені. Розпушування провадять п’ять-шість разів за місяць, а також при загортанні внесених добрив.

Прополювання та вибирання бур’янів проводять одночасно з розпушуванням. Але рідше, ніж розпушування. Не можна доводити ґрунт до заростання бур’янами, через те, що вони розростаючись затінюють квіткові рослини. Висушують і виснажують ґрунт, сприяють появі шкідників та хвороб.

Бур’яни вибирають ретельно, особливо корені й кореневища, підкопуючи їх. Прополювання пропонується виконувати після дощу або поливання, коли ґрунт ще не зовсім висохнув і корені бур’янів легко висмикуються з землі.

К вітковим рослинам більш за все шкодять багаторічні бур’яни – пирій, цинодон, жовтий осот, молочай, берізка тощо, - з якими надто важко боротися, Звичайне сапання малоефективне, бо залишені у ґрунті кореневища швидко перетворюються в нові рослини. Тому більше кориті дає передпосадковий обробіток ґрунту – вибирання кореневищ під час штикування та просіювання верхнього шару землі крізь решето (на невеликих ділянках).

Мульчування має величезне значення (особливо у районах посушливої зони) для літників та багатолітників. Застосовують його для збереження вологи та ґрунтової структури, поліпшення теплового режиму в ґрунті, запобігання ущільненню ґрунту й заростанню його бур’янами.

Мульча – джерело збагачення ґрунту азотом і зольними елементами.

У ролі мульчувального матеріалу використовуються різні компости – торфо-перегнійний, торфо-мінеральний, трав’яний, листяний, з напіврозкладеної соломи, з тирси. Мульчу розподіляють по ґрунтовій поверхні квітника між рослинами рівномірним шаром завтовшки 2-5 см.

Підстригання, за допомогою якого досягають чіткості, акуратності й краси малюнку, застосовуються переважно на килимових квітниках. Виконують його спеціальними (для стриження овець) або шпалерними ножицями, змащуючи їх леза тонким шаром мастила, для того, щоб зрізи були гладкішими. Для пересування під час підстригання по квітнику, який займає велику площу, використовують пересувні помости на підпірках, щоб не витолочити квіти.

Стебла, що відцвіли та висохли, видаляють з квітників, на яких ростуть одно-та багатолітники, в міру відцвітання два-три рази на місяць. Цим досягається найвища декоративність квітника на тривалий період (до заморозків), а також стимулюється подальше цвітіння й розвиток квіткових рослин. Відцвілі стебла обрізують на таких рослинах, як шавлія, чорнобривці, петунія, нагідки, айстра, рудбекія, жоржина „веселі хлоп’ята” тощо.

П рищипування (пінцирування) верхівок пагонів виконують для затримування росту з метою утворення кущистої форми рослин з ряснішим цвітінням. Чим частіше прищипують рослини, тим більше пагонів утворюється на них.

Після першого прищипування розвинені пагони знову прищипують, регулюючи таким чином висоту рослин, хоча при цьому віддаляються строки цвітіння.

Пасинкування – це видалення бічних пагонів, що розвиваються в пазухах листків. Виконують його для підсилення розвитку основних пагонів. Роблять це обережно, щоб не пошкодити стебла: пагони зрізують гострим ножем або відламують. Пасинкування часто застосовують для хризантем, півоній та інших квітів, створюючи цим сприятливі умови для розвитку великих квіток. При цьому видаляють усі зайві пуп’янки та пагони біля суцвіть, залишених для цвітіння [42].

Догляд за газоном. Поливання газонів. Оптимальним для більшості злакових трав вважається підтримка нижнього рівня вологості ґрунту в межах 60-80% ППВ для степової зони в шарі 50-70 см. Це забезпечується поливними нормами 45-60 л/м². Число поливів може коливатися від 5 до 20.

Норма і частота поливів залежать від потреби газонних трав, властивостей даного ґрунту зберігати і подавати вологу до кореневої системи, кліматичних чинників і погодних умов.

Найкращим вважається полив, при якому ґрунт зволожується на повну глибину орного шару, де розміщується основна фізіологічно активна частина кореневої системи. При високих температурах повітря найбільш надійний полив вночі або рано вранці.

Поливати газонні травостої необхідно зразу ж після скошування, яке краще всього проводити увечері. Це зменшує підсихання листя, що підкосило, інтенсифікує утворення нових пагонів.

Полив необхідно здійснювати з травня до листопаду.

Б оротьба з бур'янами. Основні заходи боротьби з бур'янами попереджувальні: чистота посівного матеріалу, підготовка ґрунту, вживання вільних від бур'янів органічних добрив. До запобіжних засобів відносяться: глибока оранка, утримання ділянки під парою, культивація ґрунту в період підготовки ґрунту до посіву. Насінний матеріал повинен бути без домішок, органічні добрива повинні бути такими, що повністю перепріли, без насіння бур'янів, не допускати порушення цілісності дернини.

Бур'яни видаляють з корінням та кореневищами за допомогою ножів-лопаток, що мають жолобоподібну робочу поверхню [2].

Застосування добрив. У зв'язку з частим скошуванням газонних травостоїв та прибиранням скошеної трави зростає необхідність внесення на газонах добрив, особливо азотних. При осінньому внесенні всієї дози фосфорно-калієвих добрив підвищується зимостійкість трав – фосфору 60-120 кг/га, калію 120-180 кг/га. Азотні добрива вносять весною, коли газон придбає зелений колір, і після кожного скошування (окрім останнього) по 3-5г/м². Загальна доза за вегетаційний період 25-30 г/м².

На ділянках, розташованих під деревами, річну дозу добрив збільшують на 20-30 %.

Для степових районів можна прийняти рекомендації, згідно яким ранньою весною слід внести азоту 3 г/м², фосфору 4, калію 1 г/м², в червні — відповідно 2. 3 і 1. У вересні азот не вносять, фосфор вносять в дозі 4 і калій — 2 г/м².

Оскільки багато добрив підкисляють ґрунти, що сприяє вимиванню кальцію і магнію з верхніх шарів в нижні, особливо при зрошуванні і рясних опадах, то виникає необхідність в періодичному внесенні вапна 3,0-3,5 т/га, восени або ранньою весною один раз в 4-6 років [44].

Скошування. Завдяки стрижці дерновий покрив постійно має вигляд охайного зеленого килима, що становить частину рукотворного ландшафту.

Ч асті скошування служать важливим чинником формуванні міцної дернини завдяки тому, що вони сприяють зосередженню кореневої системи ближче до поверхні ґрунту.

При частій стрижці одночасно і спостерігається і посилене винесення елементів в живлення з ґрунту разом зі скошеною масою. Оптимальна стрижка не тільки додає газону акуратний і приємний зовнішній вигляд, але і забезпечує утворення щільної дернини, перешкоджає розвитку бур'янів і моху. Режим стрижки повинен відповідати типу газону, складу травостою.

Рекомендується перше в сезоні скошування починати, коли висота трави на звичайних газонах досягне 6-10см. Потрібно визнати за корисну періодичну (один раз в 3-4 роки) затримку з проведенням перших весняних стрижок. Даний прийом сприяє зміцненню трав після зимівлі, а згодом сприятливо впливає на інтенсивність кущення рослин. В цьому випадку перше скошування проводять на максимально можливій висоті, а потім поступово, протягом 2-3 тижнів, висоту доводять до звичайної. Партерні газони скошують через 2-4 дні.

Останнє скошування проводять у вересні, коли середньодобова температура повітря встановиться на рівні 10°С. При такому осінньому скошуванні баланс запасних живильних речовин складається більш сприятливо. В зиму газон повинен піти при висоті травостою приблизно 10 – 15 см, тільки в такому стані він буде захищений від вимерзання [44].

Періодичне чищення газонів після стрижки запобігає утворенню мохів, накопичення маси, що не розклалася, покращує аерацію дернини і уповільнює деградацію дернового покриття.

Стригти газони необхідно завжди акуратно, без огріхів, паралельними смугами, але при кожній стрижці напрям цих смуг повинен бути різним, оскільки це сприяє зменшенню хвилястості травостою. Рух газонокосарок може бути направлене по діагоналі і під прямим кутом до попередньої стрижки. Після кожного скошування або одночасно з скошуванням дернове покриття рекомендують накочувати.

С истематична стрижка травостою з подальшим накоченням займає значну роль в підтримці високої декоративності газонів.

В цілому висота скошування повинна бути, не менше 6-8 см, інакше виникає небезпека витіснення низових вузьколистих трав широколистими напівверховими і верховими. Весною, восени і в посушливий період партерний газон слідує скошувати на висоту 4-5 см, а влітку — 3 см.

Для підкошування міських і лугових газонів, особливо при небезпеці засмічення їх сторонніми предметами, а також для скошування травостоїв під чагарниками і деревами краще всього застосовувати бензо- і електрокосарки типа «Тример», у яких робочим органом є волосінь(корд) або зірчастий ніж; на якісних тримерах встановлюють колесо, щоб не ушкодити чагарників. Газонокосарки бувають самохідні, електричні, акумуляторні та бензинові. Використання самохідних косарок з жорсткою фіксацією ножа на колінчастому валу двигуна припускає ретельне очищення газону від сторонніх предметів [32].