2.10 Конструкції різних типів дорожніх покрить (доріг, доріжок, майданчиків)

Садові доріжки в декоративному сквері ділять на головні, окружні, другорядні, допоміжні і стежкова мережа. Основний рух відбувається по головним і другорядним доріжкам, а допоміжні доріжки і стежкова мережа допомагають розосередити відвідувачів по території скверу.

Напрям руху повинен мати певну мету, випадковий напрям доріжок призводить до зайвої дробової території і до непотрібної витрати засобів на їх пристрій і догляд за ними. Повороти доріжок слід влаштовувати в таких місцях, які дозволяють використати природне завершення напряму руху з урахуванням особливостей місцевості, окремих груп рослин, пейзажних особливостей декоративного скверу. Повороти повинні мати плавні вигини. Відводити територію під доріжки підпорядкованого значення потрібно по можливості з опуклого або прямого боку основної доріжки, робити їх з увігнутого боку небажано. Ширина доріжки на усьому її протязі має бути постійною, розширюють її тільки в тих місцях, де влаштовують оглядові майданчики, альтанки і інші елементи малої архітектури. Пересічні доріжки мають бути співвимірні за значимістю.

Ч исло доріжок в декоративном сквері залежить від його відвідуваності і призначення зелених насаджень. Зайве збільшення дорожньої мережі знижує достоїнства насаджень, а занадто густа мережа доріжок змізерніє скверові площі, проте відсутність їх в необхідних місцях призводить до того, що відвідувачі самі протоптують доріжки через газони або виходять на бровки доріжок і таким чином псують їх.

Основне враження від скверової рослинності композиційних достоїнствах скверу відвідувач отримує проходячи по доріжках, тому до підбору розташованих уздовж них дерев і кущів пред'являють особливі вимоги.

Усі види доріжок повинні відповідати певним вимогам: бути досить міцними і витримувати навантаження, визначуване типом її покриття; мати достатню ширину, що забезпечує вільний рух транспорту і пішоходів; полотно доріжок має бути досить еластичним і пружним.

Доріжки розбивають таким чином. Спочатку переносять на натуру проект їх, що має в розпорядженні па території скверу, потім роблять попереднє планування(вирівнювання) поверхні. Після цього приступають до облаштування " корита" і бровки майбутньої доріжки. Ширина доріжки встановлюється проектом. Корито утворюють шляхом виїмки грунту або насипання бровки шириною 35 - 40 см Глибина корита і поперечний профіль його дна міняється залежно від ширини доріжки. При ширині 2 м поперечний ухил складає 0,06, 3 м - 0,05, 4 м-0,045. Це означає, що на кожен 1 м ширини доріжка матиме підйом від краю до середини відповідно до 6,5 і 4,5 см.

Щоб спростити профілізацію дна корита, виготовляють спеціальний шаблон, по якому надалі ведуть роботи на всьому протязі доріжки. Подовжній ухил доріжки для забезпечення стоку води роблять не менше 0,002. Основу корита укочують катком, а потім насипають на нього шар щебеня або гравію. Для звичайних скверових доріжок цей шар дорівнює приблизно 15 см в рихлому стані. Після цього укочують насипаний шар, поливаючи його водою. Поперечний профіль доріжки увесь час перевіряють шаблоном, а подовжній визначають по кілочках, встановленим через кожні 4-5 м між основними відмітками, які заздалегідь ставлять по нівеліру згідно з проектом. Поверх шару щебеня або гравію, що укотив, насипають шар піску, рівний 6 см Цей шар надає поверхні еластичність. Так само, як і шар щебеня, шар піску накочують катком, одночасно вивіряючи шаблоном поперечний ухил. Щоб пісок ущільнився, полотно доріжки дві-три тижні витримують у вологому стані. Пісок має бути крупнозернистим і не містити пилоподібних часток. Товщина шару щебінки або гравію на доріжках, які експлуатуються з посиленим навантаженням, може бути доведений до 30 см(у рихлому стані).