12. Вентиляція приміщень

Вентиляція — це заміна забрудненого повітря приміщень чистим.

Повітряне середовище за місцем знаходження поділяють на: атмосферне повітря, повітря житлових та громадських приміщень, повітря виробничих приміщень. До кожного з видів ставлять різні, вимоги, вони мають різні джерела забруднення, унаслідок чого застосовують заходи з оптимізації повітряного середовища. Для збереження чистоти повітря в приміщеннях використовують

вентиляцію.

ПОКАЗНИКИВЕНТИЛЯЦІЇ

Вентиляція характеризується такими показниками: об'ємом та кратністю повітрообміну, які можуть бути у свою чергу потрібними та фактичними.

Потрібний об'єм вентиляції — це та кількість свіжого повітря, яку слід подати в приміщення на 1 людину за 1 год., щоб уміст діоксиду вуглецю (карбону (IV) оксиду) не перевищував допустимого рівня.

Фактичний об'єм вентиляції — це та кількість свіжого повітря, яка фактично надходить у приміщення.

Потрібна кратність повітрообміну — це число, яке показує, скільки разів протягом 1 год. повітря приміщень треба замінити зовнішнім, щоб уміст діоксиду вуглецю не перевищував допустимого рівня.

Фактична кратність повітрообміну — це число, яке показує скільки разів протягом 1 год. повітря приміщень фактично замінюється зовнішнім або витягується з приміщення назовні.

Процес вентиляції може вміщувати в собі подачу в приміщення чистого повітря (припливна вентиляція) або видалення з нього забрудненого (витяжна вентиляція). Знаком «+» позначають кратність повітрообміну за припливом, знаком «—» — за витяжкою. Так, « + 2 —3» означає, що в дане приміщення протягом 1 год. подається двократна, а витягується трикратна кількість повітря.

Якщо витяжка переважає над припливом, забруднене повітря з цього приміщення не поширюватиметься в сусідні приміщення, а навпаки. Таку систему вентиляції в житлових приміщеннях влаштовують на кухні, у ванній, туалеті.

Якщо приплив переважає над витяжкою, то повітря з цього приміщення поширюватиметься в сусідні.

СИСТЕМИ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Вентиляцію поділяють на:

1) природну, коли рух повітря виникає за рахунок різниці температур зовнішнього й внутрішнього повітря та дії вітру;

2)штучну (або механічну), коли рух повітря створюється за рахунок механічного спонукання вентиляторами або ежекторами;

3) систему кондиціювання повітря, коли створюються оптимальні умови температури, вологості, швидкості руху повітря, чистоти повітря, що підтримуються автоматично протягом потрібного часу незалежно від зовнішніх та внутрішніх умов.

Вентиляційні системи повинні відповідати певним гігієнічним вимогам:

забезпечувати належну чистоту повітря; не створювати високих та неприємних швидкостей руху повітря; підтримувати разом із системами опалення фізичні параметри повітря — відповідну температуру та вологість; бути простими та безвідмовними в експлуатації; безперебійно працювати; бути безшумними й безпечними.

Природна вентиляція може бути двох видів: неорганізована та організована.

Природна неорганізована вентиляція відбувається за рахунок інфільтрації зовнішнього повітря через щілини у вікнах, дверях, через пори будівельних матеріалів. Кратність повітрообміну при цьому досягає 0,5 — 0,75 разу/год.

Природна організована вентиляція створюється за рахунок відкривання кватирок, фрамуг, вікон, дверей та влаштування витяжних каналів.

Для оцінки ефективності вентиляції за допомогою кватирок використовують коефіцієнт аерації, тобто відношення площі кватирок до площі підлоги, яке повинно бути не менше 1:50. Кратність повітрообміну може досягати 100 (наскрізне провітрювання).

Фрамуги мають значні переваги перед кватирками, оскільки їх можна відкривати під кутом 45°, що дає змогу подавати холодне повітря у верхню зону приміщення та сповільнювати його рух, що зменшує дискомфортний вплив та охолодження людей

ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

У громадських будівлях, розрахованих на перебування великої кількості людей, у лікарнях, школах, готелях, на виробництві однієї природної вентиляції інколи недостатньо, щоб забезпечити належний санітарний стан повітря. Тоді обладнують штучну вентиляцію, яка не залежить від зовнішньої температури й тиску вітру.

Вентиляція може бути місцева — для одного приміщення і центральна для всього будинку

Для штучної місцевої вентиляції використовують, електровентилятори припливної або витяжної дії, які встановлюють на вікнах або стінах. У приміщеннях із підвищеним забрудненням повітря (кухня, ванна, туалет) установлюють тільки витяжні вентилятори. Проте місцева система має певні недоліки.

Під час використання припливної системи в зимовий час утворюються холодні потоки повітря, робота вентиляторів часто супроводжується значним шумом.

Найсучаснішим типом місцевої вентиляції є установки для кондиціювання повітря.

Штучна центральна вентиляція буває: припливною, коли забезпечує тільки подачу чистого повітря; витяжною, коли видаляє з приміщення забруднене повітря; припливно-витяжною, коли одночасно подається свіже і видаляється забруднене повітря. Будова припливно-витяжної вентиляції така: чисте повітря забирають вентилятори (іноді на значній відстані від будинку) і направляють каналом у припливну камеру, де воно очищається від пилу, проходячи через тканинні та інші фільтри. У холодний період року повітря підігрівають до 12 — 14 °С, у деяких випадках зволожують і подають у приміщення каналами у внутрішніх стінах

Систему кондиціювання поділяють на місцеву (кліматизер) та центральну.

Кондиціонери підігрівають або охолоджують повітря, підсушують, очищають від мікробів та пилу і подають його в приміщення із заданою швидкістю. Вони можуть працювати в режимі забору зовнішнього повітря, а також у режимі часткової й повної рециркуляції.

Слід зазначити, що в процесі фільтрації, обробки й транспортування повітря в 10 — 20 разів зменшується вміст природного озону, на 55 % — кількість легких іонів і збільшується наявність важких іонів (середній показник в атмосферному повітрі села становить 1000 легких іонів в 1 мл, у містах із забрудненою атмосферою — 400— 100 іонів в 1 мл). Тому проводять збагачення повітря у концентрації 4000 — 5000 іонів в 1 мл. Під час обробки та підготовки первинного повітря змінюється якість, втрачається «свіжість», унаслідок цього виникає повітряний дискомфорт.

Певне значення має і психологічний чинник — герметизація приміщень

(постійно закриті вікна мають негативний психологічний вплив на людину).