Освіта в україні у першій половиніxixст.

(За "Статутом університетів" та "Статутом навчальних закладів, підвідомчих університетам" 1804р.)

Віденський навчаль­ний округ		Харківський навчальний округ
парафіяльне училище: - велике (4 роки на­вчання) - мале (2 роки навчан­ня)		парафіяльне училище (1 рік навчання) повітове училище (2 роки навчання)
гімназія (6 років на­вчання) два нижчих класи при­рівнювалися ДО ПОВІТОВОГО училища		гімназія (4 роки навчан­ня)
Віденський універси­тет		Харківський університет

ПЕДАГОГІКА О. ДУХНОВИЧА

Найбільш визначним представ­ником культурно-освітнього руху на Закарпатті був Олек­сандр Васильович Духнович,

Він народився в селі Тополя на Пряшівщині в сім'ї священика. Після закінчення Угородської гімназії і духовної семінарії пра­цював домашнім вчителем, ви­кладав російську мову в семінарії. Олександр Васильович став автором першого на Закарпатті народного букваря - "Книжни­ці читальної для початківців" (1847), підручників для почат­кової школи з географії та Історії (1831), російської мови (1853), а також "Народної педагогії на користь училищ та вчителів сіль­ських" (1857), яка була першим систематизованим підручником з педагогіки для народних вчителів не лише Закарпаття, а й інших регіонів Західної України.

Виходячи з реальних умов, О.Духнович пропонує в кожному селі обирати "шкільного куратора", який би збирав кошти на шкільний будинок, оплату вчителів та створення шкільного фон­ду для забезпечення сиріт і дітей незаможних батьків навчальни­ми посібниками і приладдям.

У 30-40-х роках О.Духнович розпочав на Закарпатті свою ді­яльність - літературну та педагогічну. Виступав за народність навчання, за навчання на рідній мові, відіграв велику роль у від­критті більше 70 шкіл. Науку і просвіту розглядав як "єдиний засіб і шлях до майбутнього щастя народу". О.Духнович показав, що праця - найважливіший фактор становлення особистості. Сфо­рмулював ідею поєднання навчання з сільськогосподарською працею. Діяльність О. Духновича сприяла потягу українського населення до освіти і знань. Незважаючи на утопічний характер поглядів на Шляхи національно-культурного відродження закарпатських українців, Олександр Васильович виступив палким і послідовним поборником великого братерства українців, росіян та інших на­родів.

Виходячи з принципу природовідповідностІ, О.Духнович прагнув враховувати вікові та індивідуальні особливості вихова­нців. Ця вимога була основою його дидактичних поглядів.

На принципі природовідповідностІ грунтуються думки Олек­сандра Васильовича про рівномірний розвиток фізичних та інте­лектуальних сил дитини. Цьому принципу підпорядковувався і зміст розумового, морального, фізичного та трудового виховання. Велику увагу О. Духнович приділяв розробці дидактичних про­блем. На перше місце він поставив наочність, потреба в якій, на його думку, випливає з конкретності мислення дитини. Для того, щоб дитина не зневірилась у власних силах, щоб не гальмувався її розвиток, слід дотримуватись принципу доступності у навчанні

Щоб діти свідомо засвоювали знання, потрібно, вважав Олек­сандр Васильович, розвивати їхню пізнавальну активність. Цікаві думки висловлював педагог щодо забезпечення ґрунтовності і міц­ності знань, питань морального виховання.

Головним у процесі виховання О.В.Духнович вважав працю дітей, зокрема й на пришкільній дослідній ділянці (для цього в кожній школі, у кожної дитини мала бути грядка). Що ж до вико­ристання заохочення і покарання, то до таких вчений радив вчи­телям вдаватися дуже обережно.

Вирішальну роль у формуванні людської особистості відво­див вчителеві. Сімейне виховання О.Духнович розглядав як при­родній обов'язок батьків. Діяльність О.Духновича була спрямо­вана на те, щоб не тільки діти міста, а й сільські діти, незалежно від свого матеріального становища, мали змогу опанувати науку.

О.Духнович не тільки сприйняв передові педагогічні ідеї сво­го часу, але й творчо розвинув їх на принципах народності, демократизму та гуманізму. О.Духнович - один з перших профе­сійних вчених-педагогів на Західній Україні, якому належить до­стойне місце у вітчизняній історії педагогіки.

ІІІ Заключна частина

Отже, кін. XVIII – поч. XIX ст. відбулися такі зміни в освіті:

1) Становлення масової державної школи.

2) Зміни в організації навчання в школі: індивідуальне навчання замінилося груповим та вводиться єдиний режим навчання.

3) Виникають нові форми навчання – класно-урочна система, Белл-Ланкастерська система.

4) Пошук найбільш простіших шляхів навчання відомими педагогами, розроблення ними принципів: природовідповідності, системності, врахування вікових особливостей дітей та інші.

5) Створення великрї кількості різноманітних навчальних закладів ( повітові школи, гімназії, парафіяльні школи, елементарні школи, професійні училища, Московський університет.

6) Змінюється статус вчителя від ремісника до державного службовця.

Тестові завдання до теми:

“Становлення масової школи кін.XVIII – поч. XIXст.”

1. Що служило становленню масової школи:

а) перехід від групового навчання до індивідуального;

б) розвиток культури у Західній Європі;

в) перехід суспільства від ручної праці до фабричної;

г) принцип гуманності у навчанні і вихованні.

2. Які зміни відбулися в організації навчання в школі після створення масової школи?

(допишіть твердження)

а) замінюється групове навчання на ………(індивідуальне);

б) вводиться єдиний……. (режим дня.

3. Які нові форми навчання виникають у XVIII ст.

а) групова форма навчання;

б) Белл-Ланкастерська система;

в) класно-урочна система;

г) індивідуальна система навчання;

д) колективна система навчання.

4. Які із перелічених відомих педагогів зробили внесок у становлення масової школи:

а) Я. А. Коменський;

б) А. Дістервег;

в) І. Ф. Гербарт;

д) Ж.Ж. Руссо;

е) К.Д. Ушинський.

5. Хто із педагогів розробив теорію елементарної освіти?

а) І. Г. Песталоцці;

б) А. Дістервег;

в) Ф. Фребель;

г) К. Д. Ушинський.

6. Назвіть основні праці І. Г. Песталоцці:

1)___________________________________________;

“Лінгард і Гетруда”

2)___________________________________________.

“Лебедина пісня”

7. Яку теорію у навчані розробив І. Ф. Гербарт?

а) теорія виховання;

б) теорія природовідповідності;

в) гуманістична теорія;

г) теорія навчання.

8. Назвіть основні шляхи виховання за Гербартом:

1) управління;

2)_____________________; ( навчання)

3)__________________________________. (моральне виховання)

9. Хто із педагогів був засновником традиційної школи?

а) І. Г. Песталоцці;

б) І. Гербарт;

в) О. Духнович;

г) Ф. Фребель.

10. Який найбільш відомий твір написав А. Дістеверг?

а) “Поради вчителю”;

б) “ У світі дитинства”;

в) “Еміль про виховання”;

г) “Керівництво до освіти німецьких вчителів”.

11. Допишіть групи правил навчання за Дістевергом:

1) Правила навчання, що стосуються учнів;

2) Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу;

3)__________________________________________________;

(Правила навчаня, що стосуються зовнішніх умов і місця)

4) _________________________________________________.

(Правила навчання, що стосуються вчителів).

12. Хто із педагогів розробив власну систему дошкільного виховання?

а) К. Д. Ушинський;

б) Ф. Фребель;

в) О. Духнович;

г) А. Дістервег.

13. Навчально-виховний процес має виконувати такі основні функції за Ушинським:

1) освітню;

2)_____________; (виховну)

3)_____________. (розвиваючу)

14. Яні навчальні заклади включала система освіт у Росії?

а) ліцеї;

б) училища;

в) повітові школи;

г) материнські школи;

д) Московський університет.

15. О. Духнович у виховані дітей найважливішим вважав:

а) науковість навчального матеріалу;

б) працю дітей;

в) моральному виховані;

г) фізичному виховані.