4 Реальні інвестиції

4.1 Економічна сутність реальних інвестицій. Кругообіг реальних інвестицій

Визначальною домінантою економічної політики будь-якої країни є реальні інвестиції. Вони складають економічну основу суспільства та впливають на досягнення макроекономічної стабілізації країни. Реальні інвестиції відіграють важливу роль в економічному розвитку країни та у функціонуванні ринкової економіки.

Найчастіше під «реальними інвестиціями» розуміють ті економічні ресурси, які направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого процесу.

В економічній літературі прийнято розрізняти «чисті реальні інвестиції», які направляються на збільшення основного капіталу та утворення основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не виробничого значення та «валові реальні інвестиції», які відрізняються від «чистих» на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення. Крім того, реальні інвестиції у формі капітальних вкладень включають у себе витрати на накопичення та реновацію основних фондів і накопичення оборотних фондів у частині приросту, незавершеного будівництва.

Реальні інвестиції можуть виступати у вигляді нетто-інвестиції, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства та реінвестицій, які використовуються на придбання нових засобів виробництва. Нетто-інвестиції разом з реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

Реальні інвестиції поділяються також на: інвестиції у «зовнішні умови», тобто у найбільш вигідні вкладання вільних коштів у сторонні виробничі та інші структури, та інвестиції у власну діяльність – найбільш вигідне вкладання капіталу в підвищення конкурентного статусу підприємства як за допомогою внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. Усі згадані інвестиції у реальні активи найчастіше здійснюється у вигляді реального інвестиційного проекту.

К_о С С₁

О_к С₂ ФН₁

І – Т_і ... В ….. Т’ – Г’ – V ФН

ФН₂

РС М

Рисунок. 4.1 - Кругообіг реальних інвестицій

Причому І – інвестиції в грошовій, товарних формах, а також у формі майнових прав та інтелектуальних цінностей;

Т_і – інвестиційні товари, в які авансовано інвестиції;

К_о – основний капітал;

О_к – оборотний капітал;

РС – робоча сила;

В – виробнича фаза обороту інвестицій;

Т’ – товарна фаза обороту інвестицій;

Г’ – грошова фаза обороту інвестицій (ціна реалізації інвестиційного капіталу);

М – чистий дохід у вигляді прибутку;

V – фонд оплати праці, включаючи відрахування на соціальне страхування;

С – фонд відшкодування;

С₁ – фонд відшкодування матеріальних витрат, які включаються у витрати виробництва;

С₂ – амортизаційний фонд;

ФН – фонд накопичення;

ФН₁ – фонд накопичення, який направляється на відшкодування витраченого капіталу;

ФН₂ – Фонд накопичення, який використовується для нових інвестицій.

Наведена схема може відображати рух коштів за будь-якої форми підприємницької діяльності. Залежно від специфіки підприємства із схеми можуть бути вилучені виробнича та товарна стадії руху коштів.

Економічний сенс наведеного ланцюжка полягає в тому, що інвестиційний капітал залежно від форми його існування вкладається (перетворюється) у конкретні інвестиційні товари (основний капітал К_о, обіговий капітал О_к, робочу силу РС), що в сукупності являють собою фізичний капітал. Отже, відбувається матеріалізація інвестицій, що виступає у вигляді приросту вартості капітального майна інвестора.

Оскільки отримані доходи є метою інвестування, то обіг реальних інвестицій обов’язково включає період експлуатації придбаних капітальних вартостей (стадія … В…Т’ – Г’) до моменту накопичення фінансових ресурсів (частина амортизаційного капіталу, прибутку), що окупають вкладений у виробництво капітал. Чим вища норма доходності (рентабельності) капітального майна, тим менший термін окупності, тобто період обігу інвестицій.

Аналізуючи схему кругообігу інвестицій, приходимо до висновку, що може виникнути ситуація, коли інвестор не може задовольнити свого попиту на інвестиційному ринку. Тоді він змушений створювати необхідні йому елементи фізичного капіталу або самостійно або з допомогою інших учасників інвестиційного процесу. Наприклад, якщо інвесторові потрібен новий вид обладнання (активна частина основного капіталу) або новий різновид матеріалів (оборотний капітал), він може, попередньо вклавши кошти в науково-технічні розробки, самостійно налагодити виробництво такого обладнання (матеріалів). Відтак схема кругообігу інвестицій ускладнюється, оскільки процес їх матеріалізації поряд із придбанням елементів фізичного капіталу на інвестиційному ринку охопить і процес виробництва (В_ті) цих елементів (рис. 4.2):

РС С₁

С С₂ ФН₁

І - Т_і - В_ті … В ….. Т’ – Т’– Г’ – V ФН

К_о М ФН₂

О_к

Рисунок. 4.2 - Кругообіг реальних інвестицій з

урахуванням виробництва інвестиційних товарів