4. Форма та структура договорів.

Форма договорів. Вона обирається за розсудом сторін — держав та інших суб'єктів міжнародного права. Міжнародне право не пропонує обов'язкової форми договору, вона не впливає на його чинність. Існують дві основні форми: письмова та усна. Домінуючою в міжнародній практиці стала письмова форма.

Міжнародний договір є родовим поняттям, тобто охоплює всі міжнародні угоди. У практиці зустрічаються різні найменування договорів: договір, конвенція, угода, пакт, акт, меморандум, конкордат, “модус вівенді”, декларація та інші. Зустрічається і така форма міжнародного договору, як обмін нотами та пам’ятними записками.

Розповсюдженою формою політичних договорів є комюніке глав держав та урядів, а також підсумкові документи міжнародних нарад на вищому рівні (наприклад, спільна Радянсько-американська заява 1985 р.).

Структура договорів. Договір являє собою єдину систему взаємозалежних норм, що усі разом і кожна окремо є обов'язковими для сторін.

Договір, як правило, складається з трьох основних частин: преамбули (де вказуються мотиви підписання договору та його мета), змісту договору (статті договору, що визначають предмет договору, права та обов'язки сторін) і заключної частини (постанови про порядок набуття договором чинності, терміну дії та його припинення). Іноді є четверта, додаткова частина договору – додатки (містять техніко-юридичні норми стосовно виконання умов договору).

Мова договору. Міжнародне право не містить розпоряджень про загальнообов'язкову мову договорів. Текст двосторонньої угоди найчастіше укладається на мовах обох договірних сторін. Обидва мовних варіанти визнаються при цьому автентичними, тобто такими, що мають однакову юридичну силу.

Багатосторонні договори можуть бути укладені однією мовою, офіційними мовами ООН або усіма мовами держав-учасниць. Так, Міжнародна конвенція з охорони птахів 1950 р. укладена французькою мовою; Статут ВОЗ укладений російською, англійською, іспанською, китайською та французькою мовами.

Безпосередньо з мовою міжнародних договорів пов’язане питання про правила альтернату (чергування). Головне правило альтернату полягає в тому, щоб при будь-якому перерахуванні в тексті договору договірних держав, їхніх представників, мов, столиць тощо на першому місці завжди стояли держава, прізвище представника, мова того з учасників, кому належить даний екземпляр договору, який включає тексти мовами обох учасників. Застосування правил альтернату підкреслює рівність договірних сторін. Під час підписання багатостороннього договору підписи уповноважених осіб ставлять одна під іншою в порядку російського, англійського, французького або іншого алфавіту за домовленістю сторін.

5. Дія договору

Принцип pacta sunt servanda. Кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників та повинен ними сумлінно виконуватися. Принцип дотримання міжнародних говорів (pacta sunt servanda) є одним з основних принципів міжнародного права. Держави у своїх взаєминах не можуть відхилятися від виконання договору. До учасників договору, що нарушили його, можуть бути застосовані різні форми міжнародної відповідальності.

Розірвання дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, установлені між ними договором. Відмова від виконання або часткове виконання договору може мати місце лише на підставі міжнародного права.

Договір або частина договору застосовується тимчасово до набуття договором чинності у в двох випадках: а) якщо це передбачається самим договором; б) якщо, держави, які брали участь у перемовах, домовилися про це будь-яким іншим способом. Наприклад, у 1990 р. було укладено Угоду між СРСР і США про лінії розмежування морських просторів, що тимчасово застосовується понад 15 років.