- •1. Право міжнародних договорів, його джерела та кодифікація.
- •2. Правоздатність укладати договори. Сторони в договорах.
- •3. Стадії укладання договорів.
- •4. Форма та структура договорів.
- •5. Дія договору
- •6. Тлумачення договору
- •7. Умови дійсності та недійсності договору.
- •8. Припинення та призупинення дії договору
- •9. Законодавство України про міжнародні договори
- •Література до лекції:
6. Тлумачення договору
Види тлумачення. Тлумачення договору (точне з'ясування змісту договору) може бути офіційним і неофіційним. Офіційним тлумаченням вважається тлумачення договору державами, що його уклали, або міжнародними органами, зазначеними в самому договорі, у тому числі інституційними органами. Наприклад, органи системи ООН, міжнародний арбітраж. Або створюваними спеціально для цілей договору самим договором (наприклад, Комітет з ліквідації расової дискримінації відповідно до Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1965 р., Комітет з прав людини згідно з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 р.).
Тлумачення, здійснюване за згодою держав - учасниць договору, має назву автентичне; воно є обов'язковим для учасників договору, тобто засноване на їхній згоді. Автентичне тлумачення може бути втілене в будь-якій формі: спеціальний договір або протокол, обмін нотами, тлумачення термінів договору.
Тлумачення, здійснюване міжнародними органами, передбаченими в самому договорі, має назву міжнародне. Міжнародний суд ООН та низка інших органів уповноважені давати обов'язкове для учасників договору тлумачення, якщо самі учасники не дійдуть згоди про зміст того або іншого міжнародного договору. Можливість міжнародного судового або арбітражного тлумачення може бути передбачена як у двосторонніх, так і у багатосторонніх договорах.
Тлумачення, що надається юристами, істориками, журналістами, а також вченими в наукових працях з міжнародного права, є неофіційним і не обов'язковим для учасників договору.
У міжнародній практиці часто зустрічається тлумачення міжнародних договорів в односторонніх деклараціях, заявах, прикладених до договору від імені одного з учасників. Держава-учасниця в особі її органів, зумовлених внутрішньодержавним правом, може в однобічному порядку дати своє тлумачення положень договору, що має назву внутрішньодержавне тлумачення, яке, однак, є обов'язковим тільки для держави, що тлумачить.
У процесі тлумачення міжнародних договорів використовуються спеціальні прийоми. Найчастіше часто використовуються граматичне, логічне, систематичне та історичне тлумачення. У результаті тлумачення визначається значення окремих термінів, відбувається зіставлення даного договору з іншими договорами, вивчаються обставини і цілі укладання договору. Якщо міжнародний договір укладений кількома мовами, причому кожний з текстів вважається автентичним, то кожен з них відповідно до Віденської конвенції 1969 р. є справжнім і може використовуватися при тлумаченні.
Основні принципи тлумачення. При тлумаченні, у якій би формі воно ні здійснювалося, необхідно дотримуватися загальних та спеціальних принципів (тобто загальних правил) тлумачення міжнародного договору. Вони повинні відповідати основним принципам міжнародного права. До основних загальних принципів (правил) тлумачення міжнародного договору відносять принцип сумлінності; принцип єдності, тобто при тлумаченні договору не слід розривати об'єкт та мету договору; принцип ефективності, тобто надання чинності й змісту додаткам договору, який підлягає тлумаченню.
Спеціальними принципами тлумачення договору (у частині багатомовних договорів) є: максимальне використання різномовних текстів договору при тлумаченні; вірогідність текстів договору, автентичність яких встановлена різними мовами; встановлення єдиного змісту, закріпленого в текстах різними мовами.
