5.4. Ілюстрації

Текст дипломної роботи ілюструють не лише таблицями, а й схемами, діаграмами, графіками, фотографіями та іншими графічними матеріалами, для яких використовується загальне позначення «рисунок» («Рис.»).

Назви рисунків розміщують безпосередньо під зображенням по центру сторінки. Підпис під рисунком зазвичай містить чотири елементи:

• позначення графічного сюжету у вигляді скорочення «Рис.»;

• номер графічного сюжету, що складається з номера розділу та порядкового номера рисунка в даному розділі, відокремлених крапкою, наприклад «Рис. 3.1» (перший рисунок третього розділу); знак «№» не використовується, після номера ставиться крапка;

• назва рисунку, що точно і коротко характеризує зображене на ньому;

• в разі необхідності – експлікація: деталі рисунку позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх поясненнями; експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Рисунки додатків позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в тексті один рисунок, його позначають «Рис. 1», або «Рис. Б.1», якщо рисунок розміщений в додатку Б.

На всі рисунки має бути посилання в тексті, які складаються зі скорочення «рис.» із зазначенням номера рисунка. При повторному посиланні на рисунок треба вживати скорочене слово «дивись», наприклад, «див. рис. 1.2».

Рисунок розміщують в тексті відразу після абзацу, де він вперше згадується, або на наступній сторінці, таким чином, щоб його можна було дивитись без повороту сторінки (книжковий формат) або з поворотом за годинниковою стрілкою (альбомний формат).

Приклад оформлення рисунку поданий на рис. 5.2.

Витрати, 4

доходи, 3

грн.

2

1

Обсяг виробництва, од.

Рис. 5.2. Визначення точки беззбитковості:

1 – постійні витрати;

2 – змінні витрати;

3 – загальні витрати;

4 – загальна виручка

5.5. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Рівняння і формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х).

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами, що розміщені на окремих рядках і об’єднані фігурною дужкою (парантезом), ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Формули мають нумеруватися в межах розділів наскрізною нумерацією. Номер формули, що складається з номеру розділу та порядкового номера формули в цьому розділі (наприклад, (3.5) – п’ята формула третього розділу), друкують на рівні формули у правого поля сторінки в круглих дужках. Формули додатків повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення додатку (наприклад, (В.4) – четверта формула додатку В). Одну формулу позначають (1) або (В.1), якщо вона розміщена в додатку В.

Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у рядок нижче формули. Номер формули при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, об’єднаних парантезом, ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснені раніше у тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені в формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки.

Посилання у тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад, «у формулі (3.1)».

Приклад оформлення формули:

, (1.5)

де – залежна змінна;

– коефіцієнти, що визначаються методом найменших квадратів;

– незалежна змінна.