5.7. Список використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

До списку використаних джерел слід включати тільки ті джерела, на які є посилання у тексті. Джерела можна розміщувати у списку одним з таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку.

Рекомендовані літературні джерела:

• Закони України;

• інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

• наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами;

• наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами;

• наукова, аналітична, статистична інформація, що розміщена в мережі Інтернет (наприклад, www.kiev.gov.ua).

Для нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання (Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України, газета «Урядовий кур’єр», Зібрання постанов Уряду України). Не слід посилатися на електронні бази даних та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Приклади бібліографічного опису найбільш поширених літературних джерел представлені в Додатку Л.

5.8. Додатки

Матеріал, що ілюструє основні положення дипломної роботи, дозволяється розміщувати в додатках. У додатки слід виносити допоміжні матеріали (форми звітності підприємств, проміжні математичні розрахунки, таблиці великого формату, ілюстрації допоміжного характеру, опис алгоритмів і програм задач, що розв’язуються на ЕОМ, тощо). Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. У випадку повного використання літер української та латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами. Якщо у дипломній роботі один додаток, то він позначається «Додаток А».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка.

5.9. Зовнішнє оформлення дипломної роботи

Дипломна робота магістра переплітається у тверду палітурку в такий спосіб, щоб листи не випадали, щоб їх не можна було виймати без пошкодження. На внутрішньому боці верхньої жорсткої палітурки вклеюють конверт, в якому розміщують відгук керівника та рецензію.

На корінці дипломної роботи магістра необхідно зазначити (тисненням при переплетенні або за допомогою друкарського коректора) прізвище та ініціали випускника, шифр академічної групи та рік захисту, наприклад:

Петренко І.Д. МРмг-2-06 2011 р.