Структура курсової роботи

За структурою контрольна робота складається з:

1) титульного аркушу;

2) змісту;

3) вступу;

4) основної частини;

5) висновків;

6) списку використаних джерел;

7) додатків (при необхідності).

1. Титульний аркуш контрольної роботи повинен містити:

1) найменування вищого навчального закладу та органу, якому він підпорядковується, факультету, а також кафедри, на якій виконана контрольної робота;

2)  найменування навчальної дисципліни, з якої виконується контрольної робота;

3) тему контрольної роботи;

4) прізвище, ім’я, по батькові студента, номер навчальної групи;

5) науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника;

6) місто і рік виконання

2. Зміст контрольної роботи – це план роботи, згідно з яким вона виконується, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел

3. Вступна частина контрольної роботи повинна віддзеркалювати теоретичну роботу автора. У вступі роботи розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання контрольної роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь її наукової розробки

4. Основна частина контрольної роботи. Матеріал основної частини наукової роботи студент повинен викладати послідовно і логічно повністю розкриваючи тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми контрольної роботи.

У розділах основної частини дається:

• огляд літератури за темою: окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою курсової роботи, висвіт­люються нормативні, наукові та навчальні джерела, визначаються невирішені питання.

При роботі над контрольної роботою необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями. При написанні контрольної роботи повинні даватися посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

5. Висновки контрольної роботи. У висновках контрольної роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати контрольної роботи, зокрема, формулювання проблеми (задачі), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо.

6. Список використаних джерел. Використовуючи в контрольної роботі нормативні чи практичні матеріали, теоретичні положення інших авторів, студент має посилатись на відповідні джерела. Не допускаються категорично так звані „запозичення”, коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання.

Список використаних джерел свідчить про сутність обізнаності студента з теми контрольної роботи. До списку не включаються ті джерела, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані студентом.

Оформлювати список використаних джерел необхідно таким чином:

Список використаних джерел розміщується в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Посилання наводять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку використаної літератури, що подається або в алфавітному порядку, або по мірі посилань, та відповідні сторінки джерела (наприклад: [5,с. 18]., що означає п’яте джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться на вісімнадцятій сторінці, або [8, с. 28-30]., що означає восьме джерело зі списку використаних джерел, текст посилання знаходиться з двадцять восьмої по тридцяту сторінку). У випадках викорис­тання нормативних актів для посилання використовується тільки номер відповідного джерела зі списку використаних джерел (наприклад: [10], що означає десяте джерело зі списку використаних джерел, і якщо сторінки не зазначені, то це один з нормативних актів; або [15; 17; 22] – це означає, що використано три нормативних акти, які в списку використаних джерел зазначаються під номерами п’ятнадцять, сімнадцять, двадцять два)

У список використаних джерел рекомендується включати основну та спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання та виноски. Розміщувати матеріали в списку використаних джерел рекомендується в такій послідовності:

1. Спеціальна література.

2. Практичні матеріали.

1. Спеціальна література. Найбільш доцільним є алфавітний спосіб розміщення літературних джерел, коли прізвища авторів і назв (якщо автор не зазначений) розміщуються за алфавітом. До цього списку включаються підручники, посібники, монографії, збірники наукових праць, їх складові частини, статті, тези доповідей, дисертації, автореферати дисертацій тощо. Наприклад:

1. Бєлєвцева В. Державний суверенітет, його ознаки та властивості / Бєлєвцева В. // Підприємництво, господарство і права. – 2009. – №10. – С. 7-10.

2. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України “Про акціонерні товариства” / О. М. Вінник. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 312 с.

3. Дмитрієв А. І. Історія міжнародного права : монографія / Дмитрієв А. І., Дмитрієва Ю. А., Задорож­ний О. В. – К. : ВД “Промені”, 2008. – 384 с.

4. Історія держави і права зарубіжних країн : навч. посібник / за ред. Б. Й. Тищика. – Львів : Світ, 2008. – 696 с.

5. Конституційний Суд України : Рішення. Висновки. 2008. Кн. 8 / відпов. ред. канд. юрид. наук А. А. Стрижак. – К. : Ін. Юре, 2009. – 480 с.

6. Музика І. В. Сучасні філософські підходи до визначення об’єкта і предмета юридичної науки / Музика І. В. // Часопис Київського університету права. – 2009. – №3. – С. 3-13.

7. Титов А. М. Дотримання права учасниками кримінального процесу під час призначення і провадження судових експертиз / Титов А. М. // Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки) : щоквартальний науковий збірник. – 2009. – № 2. – С. 101-110.

8. Шестак Л. В. Ліцензування як адміністративно-правовий інститут : монографія / Шестак Л.В. – Чернігів : Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2009. – 164 с.

3. Практичні матеріали. Зазначається джерело запозичення практичних матеріалів. Наприклад:

1. Архів Деснянського районного суду м. Чернігова. 2005. Справа №2-179, щодо виплати заборгованості по заробітній платі Івановій А.А.

2. Центральний державний історичний архів України (м. Київ). – Ф.133. – Оп.1. – Арк. 2.

Бібліографічний опис здійснюють за вимогами ВАК України (Бюлетень ВАК України. – 2009. – №5. – С.26-30)

Бібліографічний опис роблять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа .

7. Додатки. У додатках розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: статистичні дані, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, описання приватних методик та результатів соціологічного, економічного, психологічного дослідження.

Оцінка контрольної роботи

Текст контрольної роботи студента є підставою для попередніх висновків щодо оцінки контрольної роботи, сумлінності та самостійності студента в роботі над обраною темою дослідження.

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, на конференції, а також до друку в студентських збірниках.

Надалі контрольні роботи зберігаються на відповідній кафедрі протягом одного року. По його закінченню лаборант кафедри складає акт списання контрольних робіт.