2. Відображення результатів статистичних досліджень в Біблії, «Книзі страшного суду», літописах.

Кілька тисячоліть тому облік проводився в Стародавньому Китаї, Римі, Греції, Єгипті та Ізраїлі . Про це свідчить, зокрема, й Біблія, де у Четвертій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю.

Середньовіччя в розвитку обліку було кроком назад. Роз′єднаність держав, зростання церковного мракобісся, низький рівень освіченості населення, фантастичні уяви про найпростіше, звичайне та очевидне привели до різкого падіння інтересу досліджувати істину.

Європейське середньовіччя залишило унікальну пам’ятку — «Книгу страшного суду» («Domesdau Book»), в якій зведено дані перепису населення Англії (1086р.) та його майна (включаючи відомості про 240 тис. подвір’їв) . Поступово збирання даних про масові суспільні явища набувало регулярного характеру.

Статистична робота цінилася завжди. Витоки української статистики сягають часів Київської Русі. Вже тоді було налагоджено збір інформації про суспільні явища і процеси, про економічне життя, стан соціального розвитку. Спершу статистика мала суто практичний характер і для стягнення податків.

В Київській Русі, за свідченням літописів, вже у ІХ ХІ ст.ст. збиралися різного роду відомості про виникнення та розвиток міських поселень, розташованих на водних шляхах, про наявність в них храмів, церков, монастирів, житлових будівель, а також відомості, пов’язані з оподаткуванням. Пізніше, у ХV – XVII ст.ст. основним джерелом відомостей про соціально економічний стан були писні та переписні книги, потім наказне діловодство.

В цей період зароджується поточний облік чисельності населення, здійснюваний церквою: реєстрація шлюбів, народжень, смертей. По мірі ускладнення суспільного життя все більше розширювалося коло явищ, що піддавалися обліку.

Протягом майже півтора століття проведення переписів або ревізій було формою загальнодержавного обліку. Переписні листи, що мали назву «казки», були підґрунтям для складання загальної перелічувальної відомості. Основним недоліком «ревізьких казок» як джерела даних про населення було те, що вони охоплювали не все населення. Причому певний недооблік населення відбувався через ухилення від ревізій внаслідок їх фіскального характеру. Власне, вони й виникли на початку XVІІІ ст. у зв’язку з переходом з подвірного обкладання на подушне. До «ревізьких казок» поіменно записувалися особи лише чоловічої статі («ревізькі душі»). Кожна така приписна душа вважалася до наступної ревізії

3. «Політична арифметика» як напрямок розвитку статистики. Основні праці в.Петті та їх характеристика. Представники «політичної арифметики» д.Граунт, г.Кінг, ч.Давенант, а.Депарсьє, е.Галлей.

Початок формування наукових засад статистики слід пов'язувати з

виникненням теорії ймовірностей. Особливе значення мали праці Б.Паскаля

та Я. Бернуллі, що стосувались закону великих чисел, який у свою чергу,

є важливим принципом статистичної теорії. В другій половині ХУІІ

сторіччя були опубліковані праці так званої школи “політичної

арифметики”. Так, праці англійського економіста В. Петті можна вважати

першими взірцями аналізу економічної ситуації за допомогою наявної

статистичної інформації. У ХУІІІ ст. були сформульовані принципи

статистико-математичної обробки даних про народонаселення, а саме

розроблялись таблиці смертності. В той же час розпочалось дослідження

розвитку економіки, наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та

ін.

Першими статистиками, творцями статистики як науки вважаються англійські

«політичні арифметики» Дж. Граунд і У. Петті, які застосували статистичні методи при вивченні природного руху населення в Лондоні та при обчисленні багатства, прибутку, чисельності та складу населення, але слово «статистика» вони не вживали. На зміну розумінню статистики лише як опису держави прийшло розуміння її як науки про закономірності масових суспільних явищ. Політична арифметика – таку назву отримала статистична школа, що виникла в Англії. Від дослідження відомостей про померлих до розроблення таблиць смертності, від ідеї закону великих чисел до застосування методів усунення випадкових відхилень, від оцінювання явищ в умовах нестачі числових даних до заснування економічної статистики – такий шлях пройшли знамениті дослідники Джон Граунт (1620-1674), Едмунд Галлей (1656-1742) і Вільям Петті (1623-1687) – засновники цієї школи. Вони заклали підвалини політичної арифметики як науки про політичну анатомію, тобто науки про симетрію, структуру і співвідношення частин “політичного тіла”. Політичні арифметики використовували мову чисел, ваги, мір, віддавали перевагу кількісним характеристикам, виявленню закономірностей явищ на основі числових

даних.

Віллям Петті (1623 – 1687) – основоположник класичної політичної арифметики в Англії. Він народився в сім’ї ремісника. У 14 років найнявся юнгою на торговельне судно. Згодом вивчав медицину, математику, фізику, захоплювався музикою. З 1650 року він – професор анатомії в одному з англійських коледжів. Під час придушення визвольного руху в Ірландії він був військовим лікарем. За рахунок земель, конфіскованих у ірландців, став великим землевласником.