- •Методика проведення практичного заняття
- •Методичні рекомендації по виконанню практичної роботи
- •1. Культуральні властивості s.Typhi на вісмут-сульфітному агарі та на середовищі Плоскірева (демонстрація).
- •2. Ріст s.Typhi у середовищі Рапопорта (демонстрація).
- •3. Мікроскопія мікропрепаратів "s.Typhi", "s.Paratyphi a", "s.Paratyphi b", (демонстрація).
- •4. Діагностичні (для ідентифікації сальмонел за антигенною будовою та серодіагностики захворювань) та лікувально-профілактичні препарати.
- •5. Вивчення антигенної будови сальмонел за допомогою сальмонельозних аглютинуючих сироваток у ра (демонстрація).
- •6. Ріст s.Typhi на середовищах Гісса (демонстрація).
- •7.1. Серодіагностика черевного тифу, паратифу а, паратифу в за допомогою реакції Відаля (демонстрація).
- •7.2. Серодіагностика бактеріоносійства збудника черевного тифу за допомогою реакції непрямої VI-гемаглютинації (демонстрація).
- •"Мікробіологія черевного тифу, паратифів а і в та сальмонельозу" для самостійної роботи студента
- •Пояснення до проведення мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифу а та паратифу в
- •1/ Посів крові.
- •2/ Посів фекалій та сечі.
- •3/ Посів жовчі.
- •4/ Посів кісткового мозку.
- •5/ Посів вмісту розеол.
- •6/ Посів секційного матеріалу.
- •1/ Виділення гемокультури та мієлокультури.
- •2/ Виділення копрокультури, уринокультури, білікультури, розеолокультури та виділення чистої культури з секційного матеріалу.
- •Біохімічні властивості ешерихій та тифо-паратифозних бактерій
- •Мікробіологічна діагностика сальмонельозів
Мікробіологічна діагностика сальмонельозів
Матеріалом для дослідження є випорожнення, при генералізованій формі – кров.
Бактеріологічна діагностика сальмонельозів не відрізняється від бактеріологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Серодіагностика сальмонельозів не має широкого застосування з причини великої кількості сероварів збудників.
1 Указані співвідношення крові та середовища (1:10) необхідні для пригнічення бактерицидної дії білків крові.
2 Збудники знаходяться в крові протягом всього лихоманкового періоду, але їх кількість поступово зменшується, тому на 2-му тижні захворювання необхідно посіяти 15-20 мл крові відповідно у 150-200 мл середовища Рапопорта.
3 Селективне середовище для росту сальмонел. Флакон з середовищем Рапопорта містить поплавок для вловлювання газу.
4 З 2-3 тижня захворювання збудники черевного тифу та паратифів надходять з жовчю до кишечнику. Негативні результати при дослідженні копрокультури можуть бути пов‘язані з нерівномірним виділенням збудника з кишечнику.
5 Пригнічує ріст грампозитивної мікрофлори та багатьох ентеробактерій, в тому числі й шигел, а ростуть виключно сальмонели.
6 Дослідження мієлокультури розширило можливості бактеріологічної діагностики черевного тифу та паратифів А і В.
7 Реакцію Відаля запропонували ще у 1896 році Gruber і Vidal.