- •Мета курсового проекту
- •Тематики курсових проектів
- •Вихідні данні до курсового проекту
- •Зміст курсового проекту
- •Методичні рекомендації до розробки розділів проекту
- •1 Опис схеми гідравлічної (пневматичної) принципової
- •2 Орієнтовний розрахунок і обґрунтування елементів схеми гідравлічної (пневматичної) принципової
- •2.1 Вибір робочої рідини
- •2.2 Вибір насосу і контрольно-регулюючої апаратури
- •2.3 Розрахунок втрат тиску на трасі насос-гідродвигун – бак
- •3 Опис конструкції, принцип дії та призначення пристрою, що розробляється
- •3.1 Розрахунок основних параметрів пристрою, що розробляється
- •3.2 Обґрунтування вибору матеріалу, термічної обробки, точності і величини шорсткості
- •3.3 Специфікація
- •4 Технічна діагностика гідросистеми
- •Вимоги до оформлення курсового проекту
- •Правила виконання гідравлічних і пневматичних принципових схем
- •Список джерел інформації
- •Порядок розробки та захисту курсового проекту
- •Критерії оцінювання курсового проекту
- •Список джерел інформації
- •Додаток а
- •Звіт про виконання
- •Виконавець студент гр. За ___ ____________“______”20__ р. Члени комісії Буряк а.О. __________ “_____”20__ р.
- •Додаток в
- •Курсовий проект
- •Додаток г Зразок реферату реферат
- •Додаток з
3.2 Обґрунтування вибору матеріалу, термічної обробки, точності і величини шорсткості
На базі отриманих знань з курсу «Технологія матеріалів» в цьому підрозділі курсового проекту необхідно провести вибір матеріалу для виготовлення пристрою, що проектується, та його деталей [6]–[7]. В залежності від умов роботи пристрою, проводиться вибір засобу термічної обробки, визначається величина шорсткості. Вибір усіх цих параметрів повинен бути обґрунтовано відповідно саме для пристрою, що розробляється.
Наприклад:
При
виборі матеріалів деталей силових
циліндрів необхідно враховувати
наступне. Матеріал повинен мати достатньо
високу міцність, що забезпечить
працездатність циліндрів при заданому
робочому тиску: для тисків до 100 кгс/см2
використовують
матеріали з
,
а при тисках більше 200 кгс/см2
.
Матеріали пар, що труться (поршні, циліндри, шток та ін.), зокрема потрібної високої міцності, повинні переносити великі навантаження при достатньо великих швидкостях зворотно-поступального руху. В виконаних конструкціях використовуються наступні матеріали пар, що труться : сталь - чавун; сталь – зміцнена сталь; сталь – хромована поверхня; сталь – твердий алюмінієвий сплав; сталь – бронза та інші.
Для золотника гідроциліндру обираємо ГОСТ 4543-74 з наступними властивостями:
Таблиця 3.1 – Хімічний склад Сталь 20Х
Хімічний елемент
|
% |
вуглець |
0,17 – 0,23 |
кремній |
0,17 – 0,37% |
марганець |
0,50 – 0,80% |
хром |
0,80 – 1,10% |
решта: залізо та домішки. |
|
Механічні властивості
- межа міцності 35 кгс/см2
- твердість поверхні НВ 174-217.
Подібним чином обирається матеріал, термічна обробка, точність та величина шорсткості для деталей пристрою, що розробляється, для яких виконано креслення деталювання.
3.3 Специфікація
Оскільки пристрій, що розробляється представляє собою складальну одиницю, то в даному розділі необхідно навести для нього специфікацію, яка складається на підставі знань з машинобудівного креслення [8].
4 Технічна діагностика гідросистеми
В цьому розділі курсового проекту для пристрою, що проектується, проводиться вибір методу технічної діагностики [5], наводиться його опис.
Забезпечення надійності гідравлічних приводів при експлуатації пов'язано з технічною діагностикою, метою якої є виявлення відмов і несправностей на ранніх стадіях їх розвитку. Структура технічної діагностики включає два взаємозв'язані напрями: теорію розпізнавання і теорію контролеспроможності.
Технічна діагностика виконує три основні функції: отримання інформації про технічний стан гідравлічного приводу, обробка і аналіз отриманої інформації і підготовка або ухвалення рішення по об'ємах і термінах його технічного обслуговування і ремонту. Перша функція призначена для вимірювання діагностичних параметрів, що оцінюють технічний стан гідравлічного приводу, і встановлення якісних і кількісних ознак стану; друга функція – для обробки і порівняння отриманих значень параметрів з тими, що допускаються; третя функція – для аналізу результатів порівняння і встановлення характеру, об'єму і терміну виконання операції по технічному обслуговуванню і ремонту гідравлічного приводу і його окремих елементів. Таким чином, технічна діагностика є основою управління технічним станом гідравлічних приводів машин при експлуатації. Застосування технічної діагностики забезпечує направлену зміну при експлуатації не лише технічного стану гідравлічних приводів машин, але і системи їх обслуговування і ремонту, оскільки саме технічна діагностика є неодмінною умовою переходу на прогресивні методи технічного обслуговування і ремонту гідравлічних приводів по стану.
Вживана система діагностики повинна закладатися при проектуванні гідравлічних приводів, оскільки лише при цьому може бути забезпечений необхідний рівень контролепридатності та технологічності. Важливою задачею діагностики гідравлічних приводів машин є розробка ефективних засобів діагностики, у тому числі первинних і вторинних перетворювачів, що мають високу надійність і підвищені терміни служби. Для контролю технічного стану гідравлічних приводів машин широко використовуються інструментальні засоби діагностики і системи вбудованого контролю. Останнім часом у зв'язку з бурхливим розвитком обчислювальної техніки інтенсивний розвиток одержують автоматизовані системи діагностики, побудовані на базі ЕОМ.
Приклад:
В нашому випадку ми розглянемо один вид технічної діагностики, найбільш ефективний для заданої гідросистеми – термодинамічний. Термодинамічні методи діагностики гідравлічних машин засновані на законі збереження та перетворення енергії. Згідно цьому вся енергія що підводиться до гідроагрегату, наприклад до насосу, механічна енергія перетворюється в енергію руху рідини – теплову, гідроакустичну та електромагнітну. Проведені досліди дозволяють зробити припущення про те, що кількість теплоти, що віддається через поверхню насоса в навколишнє середовище мала в порівнянні з теплотою робочої рідини, а також те, що інші втрати енергії будуть йти на нагрівання робочої рідини.
Перетворивши рівняння енергетичного балансу об’ємного гідромотору, визначимо його повний ККД при дії навантаження на вал, змінення температури рідини на виході гідромотора буде визначатися підвищенням температури внаслідок об’ємних гідравлічних втрат.
Таким чином, за допомогою термодинамічних методів можна визначити повний ККД гідромашин при відсутності та при належності дренажної магістралі. При належності дренажної магістралі втрати дренажу повинні направлятися в магістраль низького тиску між гідромашиною та датчиком температур. Тим самим втрати енергії, що відводяться з потоком втрат, повертаються в основну магістраль й враховуються в загальному енергобалансі машини.
