Висновок

В даній курсовій роботі досить широко розкрито питання щодо управління робочим часом працівників в організації, а також виявлено вплив процесу управління робочим часом працівників на загальну ефективність діяльності організації на конкретному прикладі.

Так, в першому розділі розглянуто сутність та складові елементи робочого часу працівників і проведена характеристика процесу управління робочим часом працівників організації.

У другому розділі охарактеризовано персонал ВП «Надежда» як об’єкт управління, крім того для кращого розуміння процесу управління робочим часом працівників вказані дані організації та проведено розрахунковий аналіз.

Третій розділ розкриває шляхи удосконалення використання робочого часу працівників у ВП «Надежда».

Час являється унікальним ресурсом. Зі всіх інших найважливіших ресурсів найбільш цінним можна вважати гроші. Саме попит на капітал, а не його пропозиція встановлює межі економічного зростання і будь-якої продуктивної діяльності. Людей, а це третій лімітуючий ресурс, завжди можна найняти, хоча по-справжньому тямущі працівники попадаються досить рідко. На відміну від цих двох ресурсів, ніхто не може зайняти, найняти, купити або якимсь іншим чином добути більше часу.

Пропозиція часу абсолютно не змінюється. Яким би високим попит на нього не був, пропозиція рости не буде. Час не має ціни, і його не можна виразити кривою граничній корисності. Більш того, час - це самий "швидкопсувний" продукт, і його неможливо зберігати.

Робота керівника полягає в тому, щоб бути ефективною. Чим би він не займався - бізнесом або працював в лікарні, в урядовій установі або в профспілковому комітеті, університеті або в армійському підрозділі, - від нього потрібне правильне виконання завдань, тобто чекають прояву ефективності.

Таким чином під робочим часом розуміють тривалість участі людини в організованому трудовому процесі, протягом якого вона повинна виконувати свої виробничі або службові обов'язки. Робочий час вимірюється тривалістю робочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року. Час, який затрачений понад нормальну величину, вважається наднормовим і повинен оплачуватися за підвищеними розцінками. В залежності від віку та умов праці для окремих категорій працівників законодавство встановило скорочений робочий час. В першу чергу, це відноситься до молоді, яка не досягла 18 років, осіб, зайнятих на важкій і шкідливій роботі та ін.

Під нормою часу розуміють його регламентовану величину, яка необхідна для виробництва одиниці продукції, її партії, або виконання тієї чи іншої роботи однією особою або групою виконавців відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних і природно-кліматичних умовах. Встановлюється норма в людино–хвилинах, людино-годинах або людино-днях і містить наступні елементи: норми підготовчо–кінцевого часу, основного і допоміжного часу на організаційно–технічне обслуговування обладнання та інших виробничих об'єктів, перерви, обумовлені технологією та організацією виробництва, на відпочинок і особисті потреби. Підсумування норм часу за окремими операціями дає комплексну норму часу, яка характеризує його сукупні витрати на виконання корисного обсягу робіт в передбачені строки.

Отже, організовуючи планування робочого часу, важливо керуватись не загальними правилами, а індивідуальним стилем. Обираючи певну форму планування, слід враховувати особливості діяльності та власний характер. Цінний той керівник, який знає свою справу, вміє розподіляти обов’язки і досягати поставлених цілей. Але навіть за наявності всіх необхідних навичок керівник не буде успішним, якщо правильно не організовуватиме свій час і робочий день. Адже такий ресурс, як час часто важливіший за багато інших ресурсів.