Тема 5. Робота в мультикультурних середовищах

Загальні положення

Існує багато понять „Мультикультура”.

Мультикультура (По Д.А. Ольшанському) - універсалізація, але не уніфікація національних культур.

Мультикультура (По А.І. Куропятнику) – уособлення етнічного, культурного різноманіття й ідеології лібералізму.

Мультикультура (по А.Ф. Єрємєєву) поєднує всі унікальні особливості культур і служить установленню продуктивного діалогу між народами.

Мультикультура (по Джеймс Бенксу) - ідея, що відображає існування в суспільстві різних культур (расових, етнічних) і соціальних груп. При цьому для всіх цих різноманітних культур і груп створюються рівні умови існування.

Для нас найбільш близьке визначення П. Степанова. Мультикультура – це явище яке полягає в наступному. У сучасних суспільствах (де першорядне значення має особистість, її інтереси і права, можливість вільного вибору, прийнятного способу життя), відкритих для проникнення інших культур, відбувається їхнє змішання і взаємопроникнення.

Однак не можна плутати мультикультуру і полікультурність. Основною ідеєю полікультурності є відображення співіснування в суспільстві безлічі різних культур і субкультур.

Варто додати, що необхідно розрізняти мультикультурність з міжкультурністю, що найбільш актуальна для країн зі змішаним етнічним складом і динамічними міграційними процесами (що здавна характерно для країн СНД). Основною ідеєю міжкультурності є міжнаціональний і міжнародний контекст, співвідносність і взаємозв'язок різних культурних середовищ у різних сферах. Поняття “мультикультурність” є більш ємним і більш відповідним принципу діалогу і взаємодії різноманітних культур (в історичному і сучасному контексті).

Мультикультурне середовище – це співіснування і взаємодія в конкретному соціальному просторі різноманітних, рівноправних і рівноцінних культур і їхніх представників, а також визначене відношення особистостей до цього різноманіття.

На думку академіка В.М. Матросова, тут передбачається мультикультурне суспільство – таке середовище, що обумовлює взаємодію різних культур.

Н.Б. Крилова визначає мультикультурне суспільство як складне, що накладається і множить свої різноманітні впливи.

Варто помітити, що мультикультурне середовище і соціокультурне середовище не тотожні. Соціокультурне середовище - ”конкретний соціальний простір”, за допомогою якого людина включається в культурні зв'язки суспільства. Це і сукупність різних (макро- і мікро-) умов його життєдіяльності і соціального (рольового) поводження, це і його випадкові контакти, і глибинні взаємодії з іншими людьми, і конкретне природне, предметне оточення, відкрита до взаємодії частина соціуму (суспільства).

Як складова соціокультурного середовища існує також “інформаційне середовище”, що трактується дослідниками, як “зовнішнє стосовно індивіда інформаційне оточення, сукупність умов, у яких безпосередньо протікає діяльність індивіда”.

При цьому необхідно мати чітке представлення про середовище виховання і педагогічне середовище.

Середовище виховання – сукупність природних і соціально-побутових умов, у яких протікає життєдіяльність дитини і становлення його як особистості.

Середовище педагогічне – спеціально, згідно з педагогічними цілями, створювана система умов організації життєдіяльності дітей, спрямована на формування їхніх відносин до світу, людям і один до одного.

Освітнє середовище як педагогічне явище, є сукупність умов, у яких розвертається освітній процес і з яким вступають у взаємодію суб'єкти цього процесу.

Беручи участь у спільній діяльності, люди стають суб'єктами взаємин. Важливим засобом такої взаємодії виступає спілкування.

Аналіз наукової літератури показав, що на сьогоднішній день у науці існує безліч визначень поняття “спілкування”, найчастіше досить суперечливих, що зв'язано з різними підходами і поглядами на цю проблему.

Спілкування - взаємодія людей, у якому вони, спонукувані тими або іншими мотивами і, користуючись мовними або немовними засобами, здійснюють свої мети, пізнають один одного, вступають у ті або інші взаємини; при якому між ними установлюється визначна взаємодія; і в ході якої відбувається взаємообмін діями, інформацією, станами.

Спілкування можна представити так: предмет спілкування, одиниця спілкування, засіб спілкування, способи спілкування, продукт спілкування, результат спілкування.

При цьому виділяються наступні педагогічні підходи до визначення спілкування, кожний з яких є коштовним і значимим: діяльний , комунікативний, ціннісний.

Спілкування трактується як взаємодія, що забезпечує наступні його види:- соціально орієнтоване, групове предметно – орієнтоване, особисто - орієнтоване.

У визначенні структури спілкування найбільш розповсюджений підхід, відповідно до якого в спілкуванні розглядаються: комунікативна, інтерактивна, перцептивна функції.

Спілкування в мультикультурному середовищі – це соціально - психологічне явище, що вміщає в себе багате різноманіття духовних і матеріальних форм співіснування і взаємодії людей у конкретному соціальному просторі різноманітних, рівноправних і рівноцінних культур, а також припускає визначення відношення особистостей до цього різноманіття.

Звертання до змістовного аналізу поняття “готовність до діяльності в мультикультурному середовищу” – це по-перше, комплекс здібностей, а саме різні властивості і якості особистості, які включають у структуру здатності. Здатність виступає при цьому як більш загальна категорія стосовно цих властивостей і якостей. По-друге, це упевнено виконувана й ефективна професійна діяльність.

Здібності – це по-перше психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі по собі до наявності цих знань, умінь, навичок не зводяться, а по–друге – це психічні властивості, що є умовами успішного виконання будь-якої діяльності.

Здібності є завжди результатом розвитку, що здійснюється в процесі тієї самої діяльності, для якої ці здібності необхідні, і, насамперед, у процесі навчання цієї діяльності.

Готовність до діяльності - якість особистості, що включає в себе свідомість особистісної і суспільної значимості діяльності, позитивне відношення до неї і здатність до її виконання.

Проблема формування готовності особистості до майбутньої діяльності представлена моральною проблемою формування відносини до трудової діяльності як суспільному обов'язкові й особистому покликанню. Готовність до праці в цьому плані включає морально-психологічний і професійний види готовності.

Готовність до діяльності розглядається як якість особистості, що включає компоненти, необхідні для здійснення діяльності, а саме: мотиваційний, орієнтований, операційний, вольовий, ціннісний компоненти.

Існує взаємозв'язок готовності до праці з проблемою особистості. Серед параметрів готовності до праці особистісний параметр висунуть на перше місце. Традиційний підхід звертає більше уваги на знання.

Рівень готовності майбутніх фахівців до спілкування в мультикультурному середовищу є результатом наступних об'єктивних факторів: економічного, соціально-політичного, демографічного, релігійно-культурних, стану освітнього середовища і тощо.

Суб'єктивну основу рівня готовності майбутніх фахівців до спілкування в мультикультурному середовищі складають конкретні параметри особистості: спрямованість, освіченість, вихованість, соціальність, загальна культура, розвиненість психічних процесів і властивостей особистості.

Готовність студентів ВНЗ до спілкування і роботи в мультикультурному середовищі - інтегративна якість особистості, що характеризується високим рівнем знань про цю сферу соціальної дійсності, позитивним емоційно-ціннісним відношенням до особливостей різних культур, а також умінням взаємодії з їхніми представниками.

Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більш сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Конфлікти можуть бути функціональними і вести до підвищення ефективності організації, і дисфункціональними, що приводять до зниження особистого задоволення, групової співпраці і ефективності організації. Роль конфлікту, в основному, залежить від того, наскільки ефективно ним управляють.

Існують чотири основних типи конфліктів:

внутрішньо – особистий або ролевий конфлікт (виникає, коли до однієї людини висувають суперечливі вимоги з приводу того, яким має бути результат його роботи; або виникає внаслідок того, що виробничі вимоги не узгоджуються з особистими потребами і цінностями);

міжособовий (виникає як боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал, робочу силу, час використання обладнання або схвалення проекту; або цей вигляд конфлікту може виявлятися як зіткнення особистостей з різним характером, поглядами, цінностями);

конфлікт між особистістю і групою (виникає, коли особистість займає позицію, відмінну від позиції групи; аналогічний конфлікт виникає на підставі посадових обов'язків керівника – між необхідністю забезпечувати відповідну продуктивність і дотримувати правила та процедури організації);

міжгруповий конфлікт (виникає, як розбіжність груп формальних і не формальних; частим прикладом такого типу розбіжностей служать розбіжності між лінійним і штабним персоналом).

Причинами конфлікту служать: розподіл ресурсів; взаємозалежність завдань; відмінності в цілях; відмінності в уявленнях і цінностях; відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді; незадовільні комунікації.

Управління конфліктами зводиться до структурних методів управління (роз'яснення вимог до роботи, координаційні й інтеграційні механізми, загальноорганізаційні комплексні цілі, структура системи винагород) і міжособистих стилів дозволу конфліктів (згладжування, ухилення, примушення, компроміс, вирішення проблеми).

Стрес – це емоційне, психофізіологічне збудження і напруження організму, яке веде до мігрені, виразок і інших захворювань.

Стрес може бути викликаний чинниками, пов'язаними з роботою і діяльністю організації, або подіями особистого життя індивідуума.

Організаційні чинники стресу: перевантаження або дуже мале навантаження; конфлікт ролей (виникає, коли до працівника ставляться суперечливі вимоги); невизначеність ролей (виникає, коли працівник не впевнений в тому, що від нього чекають); нецікава робота.

Особові чинники стресу не пов'язані з роботою і організацією та являють собою приватні події з життя індивідуума.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Що таке мультикультура?

2. Готовність особистості до роботи і спілкуванню в мультикультурному середовищі.

3. Організація і методика процесу формування готовності студентів ВНЗ до спілкування в мультикультурному середовищі

4. Конфлікти і стреси.

5. Які фактори є причиною стресів?

6. Як психологічно уникнути конфліктних і стресових ситуацій?

7. Як можна керувати природою конфліктів і стресів?

8. Занепокоєння. Методи аналізу занепокоєння.