46. Розвиток фінансового ринку в україні

Фінансовий ринок представлений сукупністю різних фінансових інститутів, які супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

До складу фінансового ринку входять: валютний ринок, ринок цінних паперів, грошовий ринок, ринок дорогоцінних металів та каменів, страховий ринок та ринок позичкового капіталу.

Слід звернути увагу на те, що в Україні існували довгі традиції функціонування фінансового ринку, але вони перервалися і знищилися за 70 років перебування Укр. в складі СРСР. Після здобуття незалежності фінансова система України зазнала краху і відновлювалась досить довго через недовіру до неї населення.

Наприкінці 90-х рр. 20 ст. помітно зростає к-сть банків, страхових фірм, інвестиційних фондів тощо.Та всі вони не відповідають світовим стандаратам і часто не виконують призначених їм функцій.

У 1998 р. фінанкова с-ма Укр. зазнає ще однієї кризи(проте недовготривалої та неглибокої),внаслідок світової фінансової кризи (Росія, Азія).

Сучасними тенденціями розвитку фінансового розвитку Укр. є:

1)витіснення дрібних фондів спільного інвестування великими та середніми банками

2)проникнення іноземного капіталу в укр банківську систему( Raiffeisen Int., BNP Paribas Group,OTP Bank,PKO BP Group тощо)

3)відновлення довіри населення до фінансової системи;

4)зростання фінансової активності населення( кредити, депозити, страхові послуги,валютні операції тощо)

Проте фінансовий ринок України залишається ще досить нестабільним (на думку західних експертів) та недовершеним.Останнє стосується браку в Україні фондових бірж, неорганізованості торгівлі цінними паперами.

47. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ, ЙОГО СТРУКТУРА І ДИНАМІКА В УКРАЇНІ

Державний борг, його структура і динаміка в Україні – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який = сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього(заборгованість держави домогоспо­дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом) і зовнішнього боргу(це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями) держави. Також він має бути прямим або гарантованим. Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

-збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

-циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

-скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;

-вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади. Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме: -відношення боргу до ВВП; -відношення суми обслуговування боргу до ВВП. Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного

бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

За даними від 30.11.2006 він становив 78 млрд. грн. В тому числі прямий – 63,3 (81%): внутрішній – 16,8, зовнішній – 46,4 (ЄС, ЄБРР та ін), гарантований борг – 14,7 млрд. грн. (19%). До 2005р загальний держ. борг мав тенденцію до зростання.