Музично-пісенна творчість

Високим рівнем розвитку відзначалася музично-пісенна творчість. Широко побутували народні пісні календарного циклу, колядки, веснянки, гаївки, колискові, весільні та ін. Із середовища народу виростали талано­виті співці-кобзарі, лірники (Андрій Шут, Остап Вересай).

Осередками розвитку музичної культури були духовні навчальні за­клади, гімназії, приватні пансіони, університети, у яких багато уваги при­діляли вивченню нотної грамоти і теорії музики. У багатьох містах і селах існували хори, оркестри грали в міських парках і театрах.

Піаніст, композитор і педагог Й. Вптвицькіш (1813—1866) написав у Києві музичний твір «Україна» (1836) — варіації на тему народної пісні «Зібралися всі бурлаки». Композитор А.Єдлічка (1819—1841), чех за на­ціональністю, плідно працював як професійний музикант і педагог на Полтавщині. Відомим оперним співаком і композитором був СГулак-Артемоеський (1813—1873) — автор першої української опери < жець за Дунаєм». Активізувалося музичне життя в Галичині. У Львові ви ступали польський композитор і диригент Ю.Ельснер, піаніст і компо тор Я.Медерич-Галлюс, відомий скрипаль і композитор К.Ліпінський. Значний слід у музичному житті міста залишив син В.-А.МоцартаФранц-Ксавер Моцарт, який створив тут Музичне товариство (1826). 1838 р. у Львові було організовано Товариство сприяння музиці.

Значну роль у становленні української професійної музики на захід­ноукраїнських землях відіграло пожвавлення культурних зв'язків з Над­дніпрянською Україною. Зокрема, серед населення Західної України вели­ку популярність здобула творчість класика української хорової музики Д.Бортнянського. Його твори з кін. 20-х років XIX ст. виконували чис­ленні аматорські хорові колективи Львова. Першими українськими компо-зиторами-професіоналами у Львові в сер. XIX ст. стали М.Вербицький та І.Лаврібський.

Тенденції української музичної культури другої пол. XIX ст. найпо­вніше виявились у творчості М.Лисенка — композитора, диригента, піа­ніста, педагога, збирача і дослідника фольклору, основоположника украї­нської класичної музики. Особливе місце в українській музиці займають його опера «Тарас Бульба» і музика до «Кобзаря» Т.Шевченка.

Розвивали музичні жанри сучасники і послідовники М.Лисенка: М.Калачевський, Н.Сокальський, Н.Ніщинський, М.Аркас, ІРачинський, СВоробкевич, Л,Вахнянин, В.Матюк, Д.Сочинський, О.Нижанківський.

У другій пол. XIX ст. почали діяти музичні товариства, зокрема Київське оперне товариство (з 1889). Концертну і музично-освітню діяль­ність проводило галицьке музичне товариство у Львові (з 1838), музичне товариство в Чернівцях, відділення Російського музичного товариства в Харкові (з 1871), Одесі(з 1884)та інших містах. У 1868 р. у Києві відкрито музичне училище (тепер Київське музичне училище ім. Р.Глієра), у 1880 р. у Львові створено першу в Україні консерваторію.

Образотворче мистецтво ^ Український живопис у першій пол. XIX ст. розвивався в загально­му річищі розвою європейського мистецтва. Панував класицизм, але пара­лельно з ним чи в його надрах розвивався романтизм, закладалися підва­лини реалізму як стилю. Демократично настроєні художники саме в реалі­змі вбачали справжній розвиток мистецтва.

Як провідний навчальний осередок Петербурзька академія мистецтв ;авала високу фахову підготовку своїм вихованцям, але, як офіційний за­гад, обмежувала творчу діяльність естетичними канонами класицизму. З -40-х років класицизм став консервативним напрямом у мистецтві. У XIX ст. П.Федотові Т.Шевченко заклали основу критичного, реаліс­тичного мистецтва.

Друга пол. XIX ст. характерна консолідацією художніх сил України в осередках, що мали давні історичні й мистецькі традиції. Передусім це Київ і Харків, потім Одеса з її Товариством південноросійських художни­ків. Окремо стояли Львів, де 1898 р. було створено Товариство для розвою руської штуки (українського мистецтва) і Ужгород, що перебували у скла­ді Австро-Угорської держави. Маючи певні творчі відмінності, котрі ви­пливали хоча б з того, що майстри Львова і Ужгорода здобували освіту в західноєвропейських художніх закладах, більшість митців усе ж відчувала свою належність до єдиного українського мистецтва, навіть намагалася влаштувати в Києві спільні із наддніпрянцями виставки.

У творчості українських художників нерідко порушувалися тогочас­ні соціальні проблеми («В люди» К.Костанді, «Обїзд володінь» М.Кузнецова, «Глухомань» П.Левченка, «Жертва фанатизму» М.Пимоненка, «Проводи рекрутів» І.Соколова, «Хворий» К.Трутовського тощо). Разом з тим, звертаючись до теми народу і Батьківщини, митці ак­тивно утверджували позитивний ідеал, прагнули розкрити красу природи і людини, втілити в зримих образах вічну принаду буття.

В українському живописі силою історичних обставин найбільшого розвитку набули побутовий і пейзажний жанри. Історичну тему художни­ки розробляли значно менше та й то переважно учні Петербурзької акаде­мії мистецтв у. майстерні ІРєпіна. Визначні представники побутового і пейзажного жанрів — С.Васильківський, К.Костанді, П.Левченко, М.Пимоненко, С.Свїтославський, М.Ткаченко, К.Трутовський та ін. гідно втілили у своїх творах ідеали високої людяності і краси, створили полот­на, сповнені почуття народного гумору і проникливого ліризму.

Кращі твори того часу характерні правдивістю життєвого мотиву, не­змінною емоційною наснаженістю, витонченістю і яскравістю живопису.

У Львові плідно працювали західноукраїнські художники Т.Копистинський, К.Устиянович, А.Пилиховський. картинах

Т.Копистинського «Сліпець з поводирем», «В селянській хаті», «Погорі­льці » та інших правдиво відображене життя галицького селянства. К.Устиянович оспівав красу і велич рідного народу в картинах «Бойківс ка пара», «Гуцул», «Гуцулка біля джерела» та «Василько Теребовляш кий». До історії У країни звертався художник А.Пилиховський. Він ст рив історичні картини «Хрещення Русі», «Папські посли у короля Дані »,« Бій з татарами біля Десятинної церкви ».

На Буковині у 80—90-х роках творив художник Ю.Пігуляк, відомий жанровими картинами «Гуцули», «Любов і вірність», а також портретами. Найвищі здобутки живописного мистецтва на Буковині пов'язані з ім'ям М.Іваскжа. Це картини, присвячені простим селянам, полотна на історичні теми, портрети. У 1899 р. він організував у Чернівцях першу художню школу. На Закарпатті творив живописець Г.Рошкович, який, зокрема, ви­конав багато розписів у церквах.

В Україні в скульптурі, як і архітектурі, переважав класицизм, що прийшов на зміну стилю барокко. Серед скульпторів того часу одним з найвидатніших був виходець з України І.Мартос (1754— 1835), який з 1814 р. працював у Петербурзькій академії мистецтв професором і ректо­ром. Кращими його творами є пам'ятник Міні-ну і Пожарському на Крас­ній площі в Москві, пам'ятник Рішельє в Одесі, пам'ятник-надгробок фе­льдмаршалові П.Рум'янцеву-Задунайському в Києво-Печерській лаврі.

З монументальних творів скульптури другої половини XIX ст. в Україні найвидатнішим є пам'ятник Б.Хмельницькому (художник і скуль­птор М.Микешин), споруджений 1888 р. у Києві на Софійській площі.

У найбільш поширеній тематично-жанровій скульптурі малих форм і жанрів помітних успіхів досягли Л.Позен («Кобзар», «Переселенці», «Же­брак», «Оранка в Малоросії», «Запорожець у розвідці»), П.3абіла(бюсти М.Салтикова-Щедріна, М.Гоголя, мармуровий портрет Т.Шевченка), Б.Едуардс («Катерина», «Життя невеселе», скульптурний портрет Луї Па-стера) та ін. На західноукраїнських землях також працювали скульптори Т.Баронч, К.Островський, О.Северин, СЯжимовський. С. Левандовський, Т.Рігер та ін.

Будівництво й архітектура

Значного розвитку в Україні набули будівництво й архітектура. Пос­тала низка чудових виробничих, адміністративних, культурно-осві шіх споруд, навчальних закладів. До кращих зразків архітектури першої пол. XIX ст. належать будинок Київського університету (1842) за проектом ві­домого академіка архітектури В.Беретті, дзвіниця Успенського собору в Харкові, споруджена у 1821 — 1841 рр. за проектом архітектора Г.Васильєва на честь перемоги російських військ над Наполеоном, Старий театр у Львові (нині їм. М.Заньковецької) архітекторів А.Пихля і Зальцмана (1837— 1843), будинок Львівського природничого музею за проектом архітектора В.Равського.

У 70-х роках в Києві на Думській площі (тепер Майдан Незалежно­сті) за проектом О. ІШлле споруджено будинок міської думи. Згодом виро­сли корпуси готелю «Континенталь», політехнічного інституту, першої гі­мназії (арх. О.Беретгі), театру М.Соловцова, оперного театру (арх, О.Шретер), Володимирського собору (архітектори І.Штром, П.Спарро, О.Беретгі). У Харкові за проектом О.Бекетова збудовані приміщення коме­рційного училища і земельного банку. Одесу прикрасили будинки оперного театру (архітектори Ф.Фельнер, Г.Гельмер), Нової біржі (арх. О.Бернадрацці). Чимало помітних споруд виросло і на західноукраїнських землях: у Львові — будинки політехнічного інституту (арх. Ю.Захаревич), Галицького крайового сейму (арх. ІХохбергер), оперного театру (арх. Г.Горголевський), у Чернівцях — будинок резиденції митрополита Букови­ни (арх. И.Главка), на Закарпатті — мисливський палац графів Ш єн бор ні в, будинок ужгородської синагоги, комі-татський будинок у Береговому.

Наприкінці XVIII — у першій пол. XIX ст. в Україні почали виника­ти пейзажні парки. Ум. Умані у маєтку магната Потецького було закла­дено прекрасний парк «Софіївка», на околицях м. Біла Церква, в долині річки Рось, розкинувся парк «Олександрія», на Чернігівщині почали ство­рювати Тростянецький дендропарк, а у Львові — Сірійський парк.

Отже, протягом XIX ст. українська культура, попри несприятливі обставини, досягла значних успіхів. Талановиті вчені, літератори й митці створили багато класичних творів, що стали вагомим внеском у скарбни­цю світової духовності. Вихід української культури на новий щабель пос­тупу послужив міцним фундаментом для подальшого її розвитку.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Простежте зміни в адміністративно територіальному устрої захід­ноукраїнських земель наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст

2. Якими були причини та наслідки реформ «освіченого абсолютиз­му» для економічного і суспільного життя Галичини?

3. Чому поява «Руської трійці» стала важливою віхою українського національного відродження?

4. Дайте оцінку розгортання українського національно-визвольного руху під час «Весни народів».

5. Зазначте причини посилення польських впливів у Галичині в дру- їй половині XIX ст.

6. Проаналізуйте передумови зародження і характерні риси діяльно­сті москвофілів, народовців та радикалів.

7. З'ясуйте причини переміщення центру національно-визвольного руху з Наддніпрянської до Західної України?

8. Порівняйте умови розвитку української культури в Російській та Австро-Угорській імперіях.