13. Розчини

1.Істинні розчини — це:

1) система, у якій розчинена речовина і розчинник утворюють гомогенну систему;

2) система, у якій речовина повністю розчинена в розчиннику;

3) дисперсні системи, що містять частинки фази розміром від 1 до 100 нм;

4) дисперсні системи, що містять частинки фази розміром менше 1 нм.

2.Розчинність твердих речовин не залежить від:

1) властивостей розчинника;

2) температури;

3) тиску;

4) природи розчиненої речовини.

3. 3 підвищенням температури розчинність:

1) твердих речовин і рідин практично не змінюється;

2) твердих речовин і рідин збільшується;

3) твердих речовин і рідин зменшується;

4) твердих речовин зростає, а рідких — не змінюється.

4.Кристалічні речовини, що містять молекули розчинника, називаються:

1) кислими солями;

2) основними солями;

3) кристалосольватами;

4) солетворними речовинами.

5.Склад розчину виражається за допомогою:

1) безрозмірних фізичних величин;

2) теплового ефекту;

3) закону діючих мас;

4) концентрації.

6.Масова частка розчиненої речовини виражається у:

1) грамах розчиненої речовини на 1 моль розчинника;

2) частках одиниці;

3) грамах розчиненої речовини на 1 л розчинника;

4) грамах розчиненої речовини на 1 л розчину.

7.Відношення кількості розчиненої речовини (моль) до об'єму розчину (л або дм3) називається:

1) молярністю розчину;

2) масовою часткою розчиненої речовини;

3) мольною часткою;

4) об'ємною часткою.

8.Яке твердження є неправильним?

1) електроліти — провідники електрики другого роду;

2) у розчині іони безладно рухаються;

3) процес дисоціації оборотний;

4) неелектроліти при розчиненні у воді розпадаються (дисоціюють) на іони.

9.Електролітами є:

1) сполуки з неполярним зв'язком;

2) провідники першого роду;

3) сполуки з іонним або полярним зв'язком;

4) сполуки з металевим зв'язком.

10.Теорію електролітичної дисоціації висунув:

1) М. В. Ломоносов;

2) С. Арреніус;

3) А. Вернер;

4) В. Оствальд.

11.Амфоліти у водному розчині:

1) дисоціюють тільки при великих концентраціях;

2) дисоціюють тільки в присутності кислот;

3) не дисоціюють на іони, а розпадаються без утворення іонів;

4) дисоціюють як основи і як кислоти.

12.Основа Zn(ОН)₂ належить до:

1) неелектролітів;

2) амфотерних основ;

3) лугів;

4) однокислотних основ.

13.Ступінчасто дисоціюють:

1) кислі солі;

2) середні солі;

3) прості речовини;

4) оксиди.

14.Яке твердження є неправильним? «Ступінь дисоціації ...

1) залежить від природи розчинника »;

2) залежить від температури »;

3) залежить від природи розчиненої речовини »;

4) не залежить від концентрації розчину».

15.Від концентрації розчиненої речовини не залежить:

1) ступінь дисоціації;

2) константа дисоціації; .

3) масова частка розчиненої речовини;

4) мольна частка.

16.Іонним добутком води називають:

1) добуток ступеня дисоціації води і рівноважної концентрації води;

2) добуток рівноважних концентрацій іонів Гідрогену і гідроксид-іонів;

3) добуток [Н₂О] і [Н⁺];

4) добуток [Н₂О] і [ОН^-].

17.Через водневий показник виражається:

1) концентрація іонів Гідрогену;

2) добуток [Н₂О] і [Н⁺];

3) концентрація недисоційованих молекул води;

4) добуток [Н₂О] і [ОН^-].

18.У кислому середовищі:

1) концентрація [Н⁺] менше, ніж [ОН¯];

2) концентрація [Н⁺1 менше, ніж [Н₂О];

3) концентрація [Н⁺] більше, ніж [ОН¯];

4) концентрація [Н⁺] дорівнює [Н₂О].

19.Величина рН > 7 є характерною для:

1) кислого розчину;

2) слабокислого розчину;

3) нейтрального розчину;

4) лужного розчину.

20.Речовини, що змінюють свій колір у залежності від концентрації іонів Гідрогену, називаються:

1) індикаторами;

2) каталізаторами;

3) інгібіторами;

4) промоторами.