В.2.2. Конт, Спенсер

“План научных работ необходимых для реорганизации общества” - 1822, “Курс позитивной философии” - 1842, ”Система позитивной политики”- 1854 (социальная статика и социальная динамика). К, полагал, что законы развития общества схожи с физическими и биологическими законами. Признаками общества являются территория, население, совершенная власть и правительство. В иерархии наук 1) каждая высшая ступень зависит и низшей, 2) с каждым новым этапом знание усложняется 3) социология занимает ведущее место в системе наук. Для социологии характерны 4 метода познания: наблюдение, эксперимент, сравнение, исторический метод. Выводы должны не зависеть от позиции исследователя. Такой подход он назвал позитивным (позитивизм).

Общество представляет собой “коллективный организм” в основе развития которого лежит развитие всех членов коллективности, ориентированного на достижение консенсуса. Социальный прогресс проявляет себя как увеличение специализации функций. Индивиды - компоненты социального организма и части социальной ткани - неизменны, общество развивается через совершенствование (гармонизацию) связей между индивидами. Стадии прогресса: 1)теологическая 2)метафизическая 3)научная. Главную ценность социологии К. видел в применении к обществу научных принципов реформизма. Механизмами социальных реформ К. считал три силы и класса: материальную (деловые люди и лидеры о-ва), интеллектуальную (ученые социологи и священники) и моральную (женщины).

Г. Спенсер (1820-1903) -”Социологическая статика” и “Принципы социологии”. Продолжил и развил социологическую традицию К., хотя не считал его своим учителем. С. считают основоположником социал-дарвинизма. Согласно С. - общество - сверхорганический агрегат, развивающийся по законам эволюции. Эволюция - осуществляется в борьбе за существование между обществом и окружающей средой и различными обществами. В этой борьбе страх перед живыми и мертвыми выливается в конфликт. Страх перед живыми порождает политические действия, выражающиеся в милитаризме и порождающие социальную организацию и государство; страх перед мертвыми - религию, как основу культуры. Социальная политика призвана исходить из эмпирического изучения социально-культурного контекста явлений, ее значение в том, чтобы дать естественный ход процессу эволюции, освободив его от произвола отдельных индивидов и групп. Исходя из этого С. сформулировал закон “равной свободы”. Главная задача государства - обеспечение соблюдения закона равной свободы.

В.3.1. Місце соціології

Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані соціологією, використовуються всіма суспільними та гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.

У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового. Але історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.

Багато спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності: її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.

Соціологія тісно пов'язана з політологією. Їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.

Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну поведінку людей.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.

Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти.

Вивчаючи взаємини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

У процесі дослідження системи «людина — техніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини і з технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі.

Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.