1. Визначення сутності інвестиційної діяльності комерційних банків

Для підвищення конкурентоспроможності на європейському та світовому ринках національне виробництво потребує інвестицій. У країнах із розвиненими економіками ця категорія нерозривно пов’язана з отриманням економічних переваг у майбутньому. Для українського інвестора – це насамперед ризик.

Усі види інвестиційної діяльності в державі повинні перебувати у межах, чітко визначених Законом України «Про інвестиційну діяльність». Проте закон не розкриває нам природу самого явища.

Так, Пол Самюельсон під інвестиціями розуміє збільшення кількості матеріальних капітальних товарів, таких як устаткування, будівлі або запаси. Отже, інвестиції поділяються на три групи: житлове будівництво, інвестиції в машини й устаткування та збільшення запасів.

Проте багато людей говорить про «інвестиції», коли купують ділянку землі, цінні папери аба інші атрибути приватної власності. Так, Дж. М. Кейнс також ставив собі запитання: «…чи правильно, наприклад, розглядати купівлю автомобіля як споживання, а купівлю будинку як інвестиції?..»

В економіці такі покупки – це лише фінансові операції або зміни в портфелях власника. Інвестиції мають місце лише тоді, коли створюється реальний капітал.

М. Гордон поняття «інвестиції» визначав як грошові затрати в одній часовій точці з метою перенесення терміну отримання певних переваг на одну чи кілька наступних часових точок.

Дж М. Кейнс у своїх працях прирівняв категорію інвестицій до джерела їх формування-заощаджень. Рівність між величиною заощаджень та розмірами інвестицій випливає із двостороннього характеру угод між виробником, з одного боку, та споживачем чи покупцем капітального майна – з іншого.

Отже за Кейнсом, під інвестиціями розуміється поточний приріст вартості капітального майна у результаті виробничої діяльності данного періоду. Кейнс також стверджує, що при звичайному вживанні терміна «інвестиції» під ним розуміють купівлю окремою особою чи корпорацією будь-якого майна, старого чи нового.

Вчений Д. Ратнер уникає чіткого визначення поняття інвестицій. Він стверджує, що природно окремі індивіди шукають можливості інвестувати свої заощадження з метою повернення їх з максимальним рівнем віддачі, тобто прибутку, та за найменшого рівня ризику втрат.

За Р. Міллером процес інвестування пояснюється таким психологічним чинником. Власники заощаджень не бажають, щоб їхні кошти пасивно зберігалися на поточних грошових рахунках, якщо існує альтернатива отримання позитивної віддачі від таких коштів. Таким чином, окремі власники капіталу або фірми піддаються природному ризику інвестування, тобто приєднують свою частку власності до загального фонду виробничих чинників. Буквально: інвестиції – приєднання до основного фонду чинників виробництва. Йдеться про купівлю або вкладання коштів у такі капітальні товари, які використовуються для виробництва кінцевого продукту чи послуг та отримання прибутку як результату виробничого процесу.

За В. Шарпом, поняття інвестування, у найширшому його сенсі, означає пожертвування теперішньою визначеною вартістю на користь майбутньої вартості. У цьому випадку мають місце два вагомих чинники: час і ризик. Пожертва благами має місце сьогодні і є величиною визначеною. Винагорода приходить пізніше, якщо приходить взагалі, і її вартість, як правило, є величиною невизначеною.

Інвестувати кошти можна у реальні активи або у фінансові активи (цінні папери) на первинному або вторинному ринку.

Реальні інвестиції, як правило, залучають деякі види товарних активів, таких як: земля, машинне устаткування, підприємства тощо. Фінансові інвестиції впроваджують застосування паперових угод, таких як: акції та облігації.

Так, типовий комерційний банк випускає фінансові зобов’язання у формі боргових зобов’язань (поточних й ощадних рахунків) та акцій. Проте так само діють і багато промислових компаній. Але якщо поглянути на активи, що належать банку, то виявиться, що переважна більшість його готівки інвестована у кредити окремим фізичним та юридичним особам, а також у державні цінні папери (наприклад казначейські векселі). Водночас типова промислова компанія вкладає кошти переважно у землю, будівлі, устаткування.

Щоб зрозуміти шлях, як гроші впливають на економіку, треба розглянути процес створення грошей банками.

Банки створені, аби давати прибуток своїм власникам. Комерційний банк – порівняно просте бізнесове підприємство. Він надає певні послуги споживачам, у відповідь отримує від них плату в тій чи іншій формі.

Аналогічне правове відображення сутності комерційних банків та їхньої діяльності маємо у Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Банкі є комерційними підприємствами, які прагнуть заробляти гроші для своїх власників. Одна з найголовніших функцій банків – забезпечення клієнтів поточними рахунками. Сучасні банки поступово розвинулися з майстерень, крамниць ювелірів, в яких зберігалися гроші та цінності.

Інвестуючи більшість вкладів у прибуткові активи, тримаючи лише часткові резерви щодо депозитів, банки максимізують свої прибутки. А далі з цих прибутків вони можуть забезпечити додаткові послуги або зменшити плату за них для вкладників. Свого часу рішення перейти від 100% до часткових резервів було революційним, що дало змогу банкам створювати гроші. Це означає, що банки можуть перетворити 1 одиницю резервів на кілька одиниць депозитів.

Безумовно, власники заощаджень можуть самостійно інвестувати кошти через купівлю цінних паперів безпосередньо в емітента. А проте великими перевагами характеризується інвестування за допомогою фінансових посередників ринку. Скориставшись послугами інституціональних інвесторів, вкладник отримує нижчий рівень відсоткового прибутку. Однак є низка обставин, що пояснюють популярність фінансових інституцій: збалансування потреб власника коштів (інвестиційних та споживчих), гарна диверсифікація активу, економія на масштабі вкладень. [20, С. 151 - 157]

Висновок: усі види інвестиційної діяльності в державі повинні перебувати у межах, чітко визначених Законом України «Про інвестиційну діяльність». Проте закон не розкриває нам природу самого явища. У цьому підрозділі було розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності категорії інвестицій та банківської діяльності. Висвітлено економічну суть діяльності банків.