6666666666666666666666666666666666. Походження аерозольних домішок атмосфери, їх значення.

В атмосфері містяться різні газові домішки. Вони попадають в атмосферу в результаті виверження вулканів, лісових пожеж, діяльності промисловості, авіації, автомобільного транспорту (вихлопні гази). Деякі з них пагубно діють на людину, тварин і рослини.

Крім газоподібних складових частин, в атмосфері завжди знаходяться в зваженому стані дрібні частки різного походження, різноманітні за розміром, формами, хімічним складом і фізичними властивостями — аерозольні домішки, які відіграють важливу роль у розвитку ряду атмосферних процесів. Самі дрібні — ядра конденсації, необхідні для утворення туману і хмар. З зарядженими аерозолями пов'язані явища атмосферної електрики. Зараз вважають, що аерозолі, розміром 0,2–1,0 мкм, можуть бути ядрами конденсації.

Атмосфера має здатність проводити електрику завдяки впливу іонізаторів: ультрафіолетового випромінювання Сонця, космічних променів, випромінювання радіоактивних речовин, що містяться в земній корі й в атмосфері.

Одночасно з іонізацією відбувається відновлення нейтральних часток — рекомбінація; тому не відбувається безупинного збільшення кількості іонів в атмосфері. Іонізація атмосфери характеризується концентрацією іонів (їхнім вмістом у 1 см3).

Від концентрації і рухливості іонів залежить електропровідність атмосфери. Так як з висотою концентрація іонів збільшується, зростає й електропровідність, досягаючи максимуму на висоті 100—250 км.

У результаті сукупної дії зарядів, що містяться в атмосфері, і заряду земної поверхні створюється електричне поле атмосфери. Стосовно земної поверхні атмосфера заряджена позитивно. За електричним складом в атмосфері виділяються нейтросфера (до висоти 80 км) — шар з нейтральним складом і іоносфера (вище 80 км) — шар іонізований.

7777777777777777777777777777777777. Рівняння стану газів атмосферного повітря.

Стан кожного газу, що входить до складу повітря, як відомо з курсу фізики, може бути охарактеризований трьома параметрами: температурою, тиском і густиною. Ці параметри завжди пов’язані між собою. Математичний вираз, що описує цей зв’язок, має назву рівняння стану газів. Атмосферне повітря, як у нижчих, так і у вищих шарах, поводить себе як ідеальний газ.

Отже, рівняння стану атмосферного повітря описує зв’язок між атмосферним тиском, температурою і густиною повітря. Воно має вигляд PV=RT

де P – тиск,

V – питомий об’єм (величина, обернена до густини ?),

R – газова стала, яка залежить від природи газу,

T – абсолютна температура газу, оК.

Оскільки можна вважати, що відсотковий вміст основних газів у атмосферному повітрі постійний, то середнє зважене з парціальних газових сталих дорівнює Rc= 287 Дж/(кг•К). Цю величину називають питомою газовою сталою сухого повітря. Вона широко використовується в практиці науки метеорологія.

Питома газова стала водяної пари Rп дорівнює 461 Дж/(кг К). Однак відсотковий вміст водяної пари у вологому повітрі не постійний. Тому питома газова стала вологого повітря залежить від вмісту вологи в повітрі і має вираз Rв= Rc•(1+0,608•s), де s – масова частка водяної пари, що міститься в одиниці маси вологого повітря (г/кг, г/г, кг/кг).