99999999999999999999999999999999. Основні частини сонячного спектру (інфрачервоної, ультрафіолетової радіації, фар тощо) і їхнє біологічне значення.

- В біофізичному аспекті спектр радіації Сонця і неба поділяють на такі частини: ультрафіолетова радіація (довжина хвиль 0,29<?<0,38мкм) сприяє диференціації кліток і тканин, стримує їхній ріст, але прискорює проходження етапів формування репродуктивних органів у рослин. Кількість ультрафіолетової радіації, що надходить на висотах, близьких до рівня моря, невелика. У високогірних районах (вище 4 км) енергія ультрафіолетових променів у 2—3 рази більше, ніж на рівні моря.

- фотосинтетично активна радіація (ФАР). У процесі фотосинтезу використовується не весь спектр сонячної радіації, а тільки його частина, що знаходиться в інтервалі довжин хвиль 0,38<?<0,71 мкм. У процесі фотосинтезу на створення органічної речовини може використовуватися до 10% ФАР. ФАР є одним з найважливіших факторів продуктивності сільськогосподарських рослин;

- інфрачервона радіація (ІЧР) 4,0 <?< 100,0 мкм. Дія далекої інфрачервоної радіації на рослини дуже незначна. У високогірних районах енергія інфрачервоних променів зростає. Це значною мірою компенсує недостатню кількість тепла, що одержують тут рослини від навколишнього середовища.

Для біологічних процесів живих організмів і рослин найбільше значення має радіація з довжиною хвилі менше 4 мкм, що включає ультрафіолетову, фотосинтетично активну і ближню інфрачервону частини спектру.

Вплив сонячної радіації на атмосферні процеси і біосферу

Сонячна радіація є основним джерелом енергії майже для всіх природних процесів, що відбуваються в атмосфері і на поверхні Землі, і одним з головних климатоутворюючих.

Сонячна енергія — джерело життя на Землі. Посередником, що зв'язує променисту енергію Сонця з життям людини, є зелена рослина, що перетворює в процесі фотосинтезу енергію Сонця в органічну речовину. Органічні речовини рослин є основою живлення всіх живих організмів, а також найважливішим джерелом енергії для людства (кам'яне вугілля, нафта, торф є продуктами фотосинтезу рослин у попередні епохи).

Сонячне світло — незамінний фактор життя рослин, і тварин. Тому живі організми чуйно реагують на зміну інтенсивності сонячної радіації і її спектрального складу, на тривалість дня.

Сонячна радіація впливає на хімічний склад рослин.

Опромінення сільськогосподарських тварин ультрафіолетовими променями в зимовий час успішно застосовується як у лікувальних цілях, так і для підвищення продуктивності.

10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10. Види потоків сонячної радіації в атмосфері (пряма, розсіяна, відбита), їх вплив на атмосферні процеси і біосферу.

Пряма радіація S'. Інтенсивність прямої радіації залежить від висоти Сонця і прозорості атмосфери і зростає зі збільшенням висоти місця над рівнем моря. Хмари нижнього ярусу зазвичай майже не пропускають пряму радіацію.

Коливання надходження прямої радіації протягом безхмарного дня (добовий хід) виражено одновершинною кривою з максимумом опівдні.

Річний хід прямої радіації найбільш різко виражений на полюсах.

Розсіяна радіація D. Максимум розсіяної радіації звичайно менше, ніж максимум прямої. Чим менше висота Сонця і більше забруднення атмосфери, тим більше частка розсіяної радіації в потоці сумарної радіації. Хмари, що не закривають Сонця, збільшують прихід розсіяної радіації в кілька разів у порівнянні з ясним небом. Зі збільшенням висоти місця над рівнем моря розсіяна радіація при ясному небі зменшується.

Добовий і річний хід розсіяної радіації при ясному небі взагалі відповідає ходу прямої радіації. Однак ранком розсіяна радіація з'являється вже до сходу Сонця, а увечері вона ще надходить у період сутінок, тобто після заходу. У річному ході максимум розсіяної радіації спостерігається влітку.

Відбита радіація. Відношення відбитої частини Rк до всієї сумарної радіації Q, що надходить до Земної поверхні, називається відбивною здатністю, або альбедо А даної поверхні:

A = Rk/Q

Альбедо зазвичай виражають у відсотках (при множенні цього співвідношення на 100).

Альбедо поверхні залежить від її кольору, шорсткості, вологості й інших властивостей.