- •4444444444444444444444444444444. Режим роботи метеорологічних станцій і постів.
- •555555555555555555555555555555555. Газовий склад атмосферного повітря. Біологічне значення основних газів (азот, озон, вуглець, кисень, водяна пара тощо).
- •6666666666666666666666666666666666. Походження аерозольних домішок атмосфери, їх значення.
- •8888888888888888888888888888888888. Будова атмосфери :– за характером зміни температури з висотою, – за електричним та газовим складом повітря.
- •99999999999999999999999999999999. Основні частини сонячного спектру (інфрачервоної, ультрафіолетової радіації, фар тощо) і їхнє біологічне значення.
- •10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10. Види потоків сонячної радіації в атмосфері (пряма, розсіяна, відбита), їх вплив на атмосферні процеси і біосферу.
- •11.11.11.11.11.11.11.11.11.11.11.11.11.11.11.11. Залежність інтенсивності, поглинання та розсіяння сонячної радіації в атмосфері від висоти Сонця, прозорості атмосфери, орографії, рельєфу тощо.
- •16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16.16. Принцип дії приладів для вимірювання інтенсивності сонячної радіації (актинометр, піранометр, балансомір, геліограф тощо).
- •17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17.17. Поняття про теплову конвекцію та турбулентне перемішування повітря в атмосфері.
- •22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22.22. Добовий і річний хід температури поверхні ґрунту, верхніх шарів води, нижнього шару атмосфери.
- •23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23.23. Вплив природних факторів на температуру повітря і ґрунту.
- •30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30.30. Хмари: їхнє утворення, характеристика та класифікація.
- •31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31.31. Кількісні характеристики атмосферних опадів, прилади для їх вимірювання.
- •32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32.32. Характеристика і особливості зливових, облогових та мрячних опадів.
- •33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33.33. Сніговий покрив, його характеристики та значення.
- •34.34.34.34.34.34.34.34.34.34.34.34.34. Види туманів (адвективні, радіаційні, змішування, випаровування), умови їх утворення.
- •35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35. Атмосферний тиск: поняття, закономірності і причини його зміни з висотою та по горизонталі.
- •36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36. Принципи дії приладів для вимірювання атмосферного тиску.
- •37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37. Поняття про баричні поверхні, ізобари та градієнти тиску (вертикальний, горизонтальний баричні градієнти, повний градієнт тиску).
- •43.43.43.43.43.43.43.43.43.43.43.43.43.43.43. Атмосферні фронти та особливості погодних умов при їх проходженні.
- •44.44.44.44.44.44.44.44.44.44.44.44.44.44.44.44. Поняття про циклони та антициклони, особливості погодних умов при їхньому проходженні.
- •45.45.45.45.45.45.45.45.45.45.45.45.45.45.45.45. Основні агрокліматичні показники для оцінки погоди і клімату........................
99999999999999999999999999999999. Основні частини сонячного спектру (інфрачервоної, ультрафіолетової радіації, фар тощо) і їхнє біологічне значення.
- В біофізичному аспекті спектр радіації Сонця і неба поділяють на такі частини: ультрафіолетова радіація (довжина хвиль 0,29<?<0,38мкм) сприяє диференціації кліток і тканин, стримує їхній ріст, але прискорює проходження етапів формування репродуктивних органів у рослин. Кількість ультрафіолетової радіації, що надходить на висотах, близьких до рівня моря, невелика. У високогірних районах (вище 4 км) енергія ультрафіолетових променів у 2—3 рази більше, ніж на рівні моря.
- фотосинтетично активна радіація (ФАР). У процесі фотосинтезу використовується не весь спектр сонячної радіації, а тільки його частина, що знаходиться в інтервалі довжин хвиль 0,38<?<0,71 мкм. У процесі фотосинтезу на створення органічної речовини може використовуватися до 10% ФАР. ФАР є одним з найважливіших факторів продуктивності сільськогосподарських рослин;
- інфрачервона радіація (ІЧР) 4,0 <?< 100,0 мкм. Дія далекої інфрачервоної радіації на рослини дуже незначна. У високогірних районах енергія інфрачервоних променів зростає. Це значною мірою компенсує недостатню кількість тепла, що одержують тут рослини від навколишнього середовища.
Для біологічних процесів живих організмів і рослин найбільше значення має радіація з довжиною хвилі менше 4 мкм, що включає ультрафіолетову, фотосинтетично активну і ближню інфрачервону частини спектру.
Вплив сонячної радіації на атмосферні процеси і біосферу
Сонячна радіація є основним джерелом енергії майже для всіх природних процесів, що відбуваються в атмосфері і на поверхні Землі, і одним з головних климатоутворюючих.
Сонячна енергія — джерело життя на Землі. Посередником, що зв'язує променисту енергію Сонця з життям людини, є зелена рослина, що перетворює в процесі фотосинтезу енергію Сонця в органічну речовину. Органічні речовини рослин є основою живлення всіх живих організмів, а також найважливішим джерелом енергії для людства (кам'яне вугілля, нафта, торф є продуктами фотосинтезу рослин у попередні епохи).
Сонячне світло — незамінний фактор життя рослин, і тварин. Тому живі організми чуйно реагують на зміну інтенсивності сонячної радіації і її спектрального складу, на тривалість дня.
Сонячна радіація впливає на хімічний склад рослин.
Опромінення сільськогосподарських тварин ультрафіолетовими променями в зимовий час успішно застосовується як у лікувальних цілях, так і для підвищення продуктивності.
10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10.10. Види потоків сонячної радіації в атмосфері (пряма, розсіяна, відбита), їх вплив на атмосферні процеси і біосферу.
Пряма радіація S'. Інтенсивність прямої радіації залежить від висоти Сонця і прозорості атмосфери і зростає зі збільшенням висоти місця над рівнем моря. Хмари нижнього ярусу зазвичай майже не пропускають пряму радіацію.
Коливання надходження прямої радіації протягом безхмарного дня (добовий хід) виражено одновершинною кривою з максимумом опівдні.
Річний хід прямої радіації найбільш різко виражений на полюсах.
Розсіяна радіація D. Максимум розсіяної радіації звичайно менше, ніж максимум прямої. Чим менше висота Сонця і більше забруднення атмосфери, тим більше частка розсіяної радіації в потоці сумарної радіації. Хмари, що не закривають Сонця, збільшують прихід розсіяної радіації в кілька разів у порівнянні з ясним небом. Зі збільшенням висоти місця над рівнем моря розсіяна радіація при ясному небі зменшується.
Добовий і річний хід розсіяної радіації при ясному небі взагалі відповідає ходу прямої радіації. Однак ранком розсіяна радіація з'являється вже до сходу Сонця, а увечері вона ще надходить у період сутінок, тобто після заходу. У річному ході максимум розсіяної радіації спостерігається влітку.
Відбита радіація. Відношення відбитої частини Rк до всієї сумарної радіації Q, що надходить до Земної поверхні, називається відбивною здатністю, або альбедо А даної поверхні:
A = Rk/Q
Альбедо зазвичай виражають у відсотках (при множенні цього співвідношення на 100).
Альбедо поверхні залежить від її кольору, шорсткості, вологості й інших властивостей.
