Якими ознаками характеризується демократичний політичний режим?

Демократія — правління народу, обране народом, для народу.

Основними ознаками демократичного політичного ре­жиму є наявність конституції, яка закріплює повнова­ження органів влади й управління, механізм їх форму­вання; визначає правовий статус особистості та принцип рівності перед законом, а також принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них. Для демокра­тії характерними є вільна діяльність політичних і гро­мадських організацій, обов'язкова виборність органів влади, розмежування державної сфери та сфери грома­дянського суспільства, економічний та політичний, ідео­логічний плюралізм (заборони торкаються лише анти-людських ідеологій). Конституція держави, що стала на шлях демократії, повинна виконувати три основні завдання: 1) фіксувати певну форму правління; 2) закріплювати й виражати згоду народу; 3) регламентувати повноваження урядових структур. І найголовніше – слід спочатку усвідомити демократичні цінності, а вже потім втілювати їх у політичну діяльність

Які причини виникнення політичних партій і які функції виконують ці політичні інститути?

Серед чинників які викликають утворення політичних партій, такі: 1. наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів реалізація яких вимагає утворення партій, 2 різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань, 3 незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його, 4 наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей. Функції політичних партій: 1. підбір партійних і державних лідерів; 2.„рекрутування і соціалізація” нових членів; 3. вироблення заходів щодо впливу партій на суспільні інституції та соціальне середовище; 4. розв’язання внутрішніх партійних протиріч, які виникають у процесі діяльності та будь-якого роду інших внутрішніх проблем.

Які типології політичних партій існують в сучасній науковій літературі?

Оскільки політичні партії завжди виражають певні соціальні інтереси і прагнення, до найбільш загальної основи їх типології є соціальна основа, або база, тобто та соціальна спільність, інтереси якої виражає партія. Відповідно до основних груп соціальних спільностей розрізняють, класові, національні, жіночі, селянські, регіональні та інші політичні партії. Також існують такі типологі політичних партій: ідейно – політичні партії, харизматично – вождистські партії, революційні партії, консервативні партії, кадрові, масові партії.

Які типології політичних культур поширені в сучасній науковій літературі?

Найвідомішою в сучасній політології є типологія політичної культури здійснена Г. Алмондом, С. Вербою шляхом порівняльного аналізу різних політичних культур, які існують в окремих країнах(США, Великобританія, Мексика, ФРН). Є три „чистих типи” політичної культури: 1) паройкіальний тип 2) підданський тип 3) активістський тип. Також є типологія політичної культури за Є. В’ятка: традиційна, станової демократії, патриціанська, дворянська, масова, демократична та автократична, консервативна, ліберальна, ліберально-демократична

Які бачаться основні завдання по формуванню демократичної політичної культури в Україні?

Формування демократичної політичної культури треба розпочинати з налагодження системи політичної освіти. Необхідні об’єктивні знання про демократію, права меншості, право на страй тощо. Успіх також безпосередньо залежить від розв’язання такого важливого завдання, як культурно-політичне обєднання в загальнодержавному масштабі.

Які типології політичних лідерів поширені в сучасній науковій літературі?

Знання про політичне лідерство істотно розширює і поглиблює його типологія,

яка може здійснюватись за різними ознаками. Класичною є типологія полі­тичного лідерства М. Вебера, яка ґрунтується на трьох типах легітимності політичного панування. За цією ознакою ви­окремлюються відповідно три типи політичного лідерства — традиційне, харизматичне й раціонально-легальне, 3 огляду на важливість цієї типології звернемося до відповідних міркувань М. Вебера. «В принципі, — зазначає вчений, — є три види внутрішніх виправдань, тобто підстав легітимності.., По-перше, це авторитет «вічно вчорашнього»: авторитет зви­чаїв, освячених споконвічною значущістю і звичною орієн­тацією на їх дотримання, — «традиційне» панування, як його здійснювали патріарх і патримоніальний князь старого типу».