6. Повітря в промисловості

Склад повітря: азот — 78 %; кисень — 21; аргон — близько 1; вуглекислий газ — 0,03 %, у незначній кількості —водень, водяна пара, пил. У промисловості повітря використовують у таких на­прямах:

• як сировину для отримання кисню й азоту;

• у металургії — для підвищення ефективності процесів;

• у хімічній промисловості — як реагенти;

• у паливній промисловості.— для здійснення процесу горіння;

• у теплотехніці й машинобудуванні — як енергоносій.

Значним споживачем повітря є металургія. Тут воно використо­вується для підвищення ефективності горіння твердого палива (для підвищення температури та прискорення розплавлення руди). При цьому може використовуватись як звичайне повітря (доменний процес), так і повітря, збагачене киснем (конверторний процес).

У хімічній промисловості повітря використовують як реагент у багатьох реакціях. Для цього повітря попередньо очищають від пилу й вологи, використовуючи промивні башти з різними поглинальними, мокрими або сухими електрофільтрами. У паливній промисловості повітря використовують як окисник для підвищення теплотворної здатності палива. Повітря використовують також к теплоносій (у металургії), а також у багатьох інших галузях — для нагрівання рідин, газів, сушіння сировини та готових виробів. У машинобудуванні стиснене повітря використовують у пневмоприводах механізмів, які приводяться в рух під дією розширення повітря (двері автобусів і тролейбусів зачиняються з допомогою тисненого повітря).

Процеси газового зварювання та різання металів відбуваються з допомогою кисню, одержаного з повітря.

7. Енергія в промисловості

Технологічні процеси в промисловості пов'язані з поглинанням або виділенням енергії або перетворенням одного виду енергії на інший. У технологічних процесах застосовують електричну, теплову, хімічну та інші види енергії.

Електрична енергія використовується в промисловості для перетворення на механічну під час здійснення механічних і фізичних процесів обробки матеріалів: подрібнення, сортування, перемішування, сушіння, нагрівання; проведення хімічних реакцій.

Найбільш поширеними джерелами електричної енергії є вода на гідроелектростанціях; енергія, що виділяється внаслідок згоряння палива на теплових електростанціях; енергія ядерних реакцій на атомних електростанціях. Джерелами електричної енергії є також вітрова, сонячна та інші види енергії.

Теплова енергія, яку одержують у результаті згоряння палива, використовується для опалення, проведення численних технологічних процесів (плавлення, сушіння, сублімації). Теплоносіями

у цьому випадку є топкові гази, водяна пара, вода. Хімічна енергія, яка виділяється в процесі екзотермічних реакцій є джерелом тепла для нагрівання реагентів, використовується в гальванічних елементах та акумуляторах.

Менш поширеного використання в промисловості набули геотермальна енергія, енергія вітру, припливів, сонячна (світлова) енергія. Геотермальна енергія — це запаси тепла, що накопичились у надрах земної кулі. Ця теплота виходить на поверхню у вигляді гарячих джерел — гейзерів. Геотермальна енергія (в Україні немає) використовується для опалення приміщень, які потребують підви­щеної температури.

Світлова енергія використовується під час здійснення фото­хімічних процесів, у виробництві фотоелементів, фотодатчиків. Енергія Сонця використовується в основному в сонячних батареях на космічних кораблях.

Найбільшого поширення в промисловості набула електрична й теплова енергія, причому електрична енергія вважається най­більш економічною й екологічною.