Аналіз чисельності персоналу.
Задачами аналізу чисельності персоналу підприємства є:
· визначення відповідності між фактичною і плановою чисельністю працівників в цілому і за окремими категоріями;
· розподіл працівників за характером виробництва (основне і допоміжне);
· визначення складу працівників за статтю, стажем, віком, кваліфікацією, освітою;
· з’ясування причин відхилення фактичної чисельності від планової;
· встановлення якісних змін у складі працівників;
· визначення рівня фондоозброєності праці робітників;
· визначення рівня руху робочої сили та відповідності її потребам підприємства.
Для визначення відповідності між фактичною чисельністю працівників за кожною категорією і плановою необхідно визначити абсолютні й відносні надлишки або нестачу працівників
Абсолютні величини надлишку або нестачі дорівнюють різниці між фактичною і плановою чисельністю:
де Чфак,Чпл - відповідно фактична і планова середньооблікова кількість працівників, осіб.
Відносний надлишок або відносна нестача визначається з урахуванням виконання плану випуску продукції:
Детальний аналіз чисельності персоналу з використанням функціонального розподілу праці дає змогу виявити тенденції в зміні чисельності працівників.
Степінь інтенсивності використання робочої сили на рівні підприємства можна характеризувати певними показниками: коефіцієнт змінності, зайнятості активною роботою, зайнятості важкою фізичною працею, зайнятості на непрестижних роботах, відчуження від основної роботи, виконання норм.
Планування заробітної плати.
Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.
Плановий фонд заробітної плати — це вся сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді.
Розрізняють планування фонду заробітної плати за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.
За нормативного планування для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно із Законом “Про оплату праці” в Україні в галузевих угодах мали визначатися умови зростання фондів оплати праці. Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:
зростання обсягів виробництва;
зростання продуктивності праці;
зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.
Плановий фонд заробітної плати – це сума грошових коштів, передбачених в плановому періоді для виплати працівникам по тарифних ставках, окладах і відрядних розцінках, а також премій з фонду заробітної плати і всіх видів доплат до заробітної плати.
Для розрахунку планового фонду заробітної плати використовують наступні методи: укрупнений, прямого рахунку, нормативний, по елементах.
В даній роботі пропонується використати метод прямого рахунку. Даний метод оснований на визначенні планової чисельності персоналу по категоріях і їх середньорічної заробітної плати.
Плановий фонд заробітної плати обчислюється за формулою:
де
– середньорічна заробітна плата одного
працівника і-ої категорії в плановому
періоді, грн.;
– планова
чисельність і-ої категорії персоналу,
грн.;
n – кількість категорій персоналу.
Розрахунок планового фонду оплати праці здійснюється в такій послідовності:
1) складається штатний розпис підприємства;
2) для кожної з категорій персоналу, відповідно до систем оплати праці прийнятих на підприємстві, а також виходячи з величини середньомісячної зарплати в даній галузі, розраховується середньомісячна зарплата (посадовий або місячний оклад);
3) розраховується зарплата усіх штатних одиниць відповідно річна та місячна.
Розраховується загальний плановий фонд оплати праці (ФЗПЗАГПЛ):
