Ранок сонця

За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився роже­вий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер?

14

УКРАЇНСЬКА МОВА

І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве.

Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки лю­дей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнув­ся, відкрив очі і радо зустрів новий день.

Улюблена пора року

Найбільше я люблю весну. Це, по-моєму, найпрекрасніша пора року.

Весною все на землі пробуджується до нового життя. Розтає сніг, з’яв­ляється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною повертаються до нас перелітні птахи: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят.

Я люблю спостерігати за весняною природою. Бачити, як усе навко­ло оновлюється, прикрашається після зимового сну. Весело співають стру­мочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти. По­вітря наповнюється духмяним запахом рослин.

Весна — це оновлення у природі. Саме за це я її люблю.

Світанок

Я дуже люблю зустрічати перші спалахи пробудження нового дня. Задовго до сходу сонце сповіщає про свій прихід. Воно забарвлює своїми променями нічний небосхил, гасить зорі.

Я люблю зустрічати сонце, гру і трепіт ранкових спалахів його про­менів. Спочатку на обрії з’являється багряно-червона смуга. Потім вона стає оранжевою, рожевою, а далі сонцем наповнювалося все навколо. І ніби вперше бачиш зелений листочок, дерево, яке росте аж до мого вікна, і легкий туман над рідним містом, що пробуджується до нового дня.

І ось світанок змінюється новим днем, наповнюється турботами жит­тя людей, і я чую ніжне: «Доброго ранку, сину!»

Золотава осінь

Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до наших садів, полів, гаїв, лісів. Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись жовтим листям, а зараз воно вже блищало на сонці, ніби золото. Дерева сто­яли у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля була вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. Я люблю слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях клена. Промайнуло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змов­кли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню.

ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ КАТЕРИНИ БІЛОКУР «КВІТИ ЗА ТИНОМ»

На картині Катерини Білокур — чудові квіти на фоні чистого, погідно­го неба. Їх можна розподілити на два букети. Один, ближній, перебуває

6 КЛАС

15

у затінку, другий — більш виразний, світлий, осяяний сонячними проме­нями. Кольорів небагато: червоний, зелений, білий, голубий. Але вжито багато проміжних барв.

Я думаю, майстриня дуже любить природу, безмірно закохана у кві­ти. А їх тут безліч. Тягнуться до сонця рожеві мальви. По березовій гілці поплелась в’юнка берізка. Чарують око білосніжні ромашки й оранжеві лілії, рожево-червоні тюльпани і настурція з вишневими прожилками на пелюстках.

Картина чарує гармонією кольорів і форм, захоплює красою і майстер­ністю.

ТВІР-ОПИС ПРИМІЩЕННЯ