Психологічні теорії темпераменту

Як розуміє диференціальна психологія еволюційну суть і психологічний зміст темпераменту?

Одним з перших звернув увагу на відмінність способів реагування людей відомий німецький психолог О. Гросс, який при вивченні психопатій виділив первинные функції (безпосередні реакції на стимуляцію) і вторинні функції (пов'язані з відновленням витрат, що пішли на первинну функцію) (3). Типологічні особливості людської поведінки пов'язані із співвідношенням первинних і вторинних функцій, вважав О. Гросс. Так, якщо первинна функція інтенсивна, тобто людина реагує глибоко емоційно, то і на відновлення буде потрібно більше сил, що вимагає наявність тривалої вторинної функції. Тому такі люди повільніше переробляють інформацію і довше за неї зберігають. Якщо ж людина реагує не дуже сильно, то і відновити сили він може швидше; у таких людей швидкість реагування і перемикана уваги істотно вищі.

Таким чином, формально не використовуючи цих понять, О. Гросс першим звернув увагу на темпоралъно-енергетичні характеристики людської діяльності (пізніше до них зверталися Я. Стреляу, Г. Хейманс і Р. Лесенн, див. розділ 5).

Сучасний польський дослідник Ян Стреляу також запропонував не обмежуватися вивченням зв'язку темпераменту з особливостями будови тіла людини, а розглядати цю якість з погляду його ролі в пристосуванні людини до умов його життя і діяльності. Виходячи з положення І.П. Павлова про роль темпераменту в адаптації людини до навколишнього середовища і грунтуючись на понятті Д. Хебба про оптимальний рівень збудження, він розробив регулятивну теорію темпераменту. Фундаментальними характеристиками темпераменту Я. Стреляу вважає реактивність (що розуміється як величину у відповідь реакцій людського організму на дії, чутливість і витривалість, або здібність до роботи) і активність (інтенсивність, що описує, і тривалість поведінкових актів, обхват і об'єм дій, що робляться) при даній величині стимуляції. Теорію Я. Стреляу можна звести до наступних декількох положень (8, 15, 16).

1. Можна говорити про щодо стабільних індивідуальних відмінностях по відношенню до формальних характеристик поведінки – інтенсивності (енергетичний аспект) і часу (темпоральний аспект).

2. Темперамент характеризує по якостях інтенсивності і часу не тільки людей, але і ссавців в цілому.

3. Темпераментальниє характеристики є результат біологічної еволюції і тому повинні мати генетичний базис, який і визначає, разом з средовыми впливами, індивідуальні прояви темпераменту.

Проте у міру дорослішання індивіда і під дією особливих средовых умов темперамент, вважає Я. Стреляу, в певних межах все ж таки може змінюватися.

У вітчизняній психології темперамент також вивчався дуже грунтовно (10, 16, 17, 18). У школі В.С. Мерліна виділяється дев'ять основних параметрів темпераменту (тих проявів, по яких ми можемо зробити психодіагностичні спостереження, не маючи спеціальних засобів діагностики); це: 1) емоційна збудливість; 2) збудливість уваги; 3) сила емоцій; 4) тривожність; 5) реактивність мимовільних рухів (імпульсна); 6) активність вольової, цілеспрямованої діяльності; 7) пластичність-ригідність; 8) резистентність (опірність); 9) субъективация (упередженість). Проте не всі перераховані характеристики можуть бути віднесені до темпераменту однозначно; так, наприклад, збудливість уваги скоріше характеризує пізнавальні процеси, а вольова активність і субъективация можуть бути віднесені до властивостей характеру (17).

В.М. Русалов, втім, вважає, що темперамент може бути визначений достатньо достовірно по мовній поведінці людини. Найбільш диагностичными при цьому виявляються такі ознаки, як перепади інтонацій, тривалість висловів, частота звернень до партнера, легкість включення в бесіду, персеверации, гучність голосу, плавність і легкість мови, швидкість відповідей, паузи-зупинки, використання междометий, присутність граматичних порушень і новоутворень. Якщо зусиллям волі відвернутися від сенсу бесіди і зосередитися тільки на формальному її аспекті, можна отримати цілком надійну картину темпераменту.

Ученик В.С. Мерлина В.В. Белоус виділив за допомогою математичних моделей два типи темпераменту (16, 17). Що володіють типом А характеризуються сильним збудженням, високою або низькою динамічністю гальмування, екстраверсією, пластичністю, безтурботністю, високою або низькою емоційністю. Ті, хто має темперамент типу Б, відрізняються слабким збудженням, високою або низькою динамічністю збудження, интроверсией, ригідністю і тривожністю.

Отже, більшість сучасних підходів в основному прагнуть розуміти темперамент скоріше як характеристики загальної активності, відволікаючись при цьому від такої його складовій, як емоційність.