21. Монопольні ціни та методика їх визначення.

Монопольна ціна – ціна товару фірми, що займає домінуюче становище на ринку, внаслідок встановлення якої даний господарюючий суб’єкт може компенсувати необгрунтовані витрати та(або) отримувати більш високий прибуток, ніж це можливо в умовах конкуренції. Ознаки МЦ:

-Навмисне скорочення обсягів виробництва та реалізації -Підвищення ціни -Зростання необгрунтованих витрат -Утискання інших с/г Алгоритм виявлення МЦ: -Співставлення динаміки цін та обсягів випуску -Порівняння цін на різних ринках -Аналіз прибутку Фактори необгрунтованих витрат: -Зменшення обсягу випуску за сталої кількості працівників -Перенос на собівартість продукції витрат, щ оне пов’язані з нею -Недовантажені виробниці потужності -Значне зростання ЗП -Зростання собівартості динамічніше, ніж ціни -Перевищення середньої рентабельності для галузі Етапи визначення та регулювання МЦ: *визначення монопольного становища *оцінка стану конкуренції та бар’рів входу на даний ринок *перевірка головних статистичних документів фірми *аналіз аргументів с/г *визначення „справедливої” ціни

22. Класична та неокласична теорії фірми про розмір фірм (Сміт, Маршал, Чемберлін, Робінсон, Хайек

1.Чорна скринька 2.Пасивність по відношенню до зовнішніх сил 3.Технологічна одиниця 4.Оптимізація витрат для даного випуску 5.Заданість умов функціонування Так как роль фирм в экономике состоит в производстве товаров и услуг, технологический подход к фирме является одним из центральных в теории рынков. Согласно этому подходу, фирма рассматривается как структура, оптимизирующая издержки при данном выпуске, что обусловлено технологическими особенностями производства. Минимальные издержки на единицу продукции обеспечиваются при выпуске, называемом минимально эффективным выпуском1 (МЭВ) для данной отрасли. Зависимость издержек от выпуска определяет технологическую границу фирмы, горизонтальную и вертикальную границы роста фирмы. Горизонтальная граница понимается в двояком смысле: как объем выпуска одного продукта (пределы роста однопродуктовой фирмы) и как товарное многообразие в рамках одной фирмы (пределы диверсификации производства). Все фирмы можно подразделить на одно- и многопродуктовые (по количеству товаров, выпускаемых в рамках одной фирмы), с одной стороны, и на одно - и многозаводские (по количеству учреждений с относительно замкнутым циклом производства - заводов), с другой. Горизонтальный размер фирмы определяется положительным эффектом масштаба, то есть субаддитивностью издержек: издержки являются субаддитивными, если они меньше при совместном выпуске нескольких товаров, чем при их отдельном производстве в рамках различных фирм: Понятие субаддитивности издержек в рамках технологического подхода к фирме позволяет ответить на вопрос, почему экономика в целом и даже зачастую одна отрасль не может представлять собой одну-единственную фирму. Рост издержек на единицу выпуска при увеличении масштабов производства формирует технологическую границу фирмы. Преодоление тенденции роста средних издержек в рамках одной и то же фирмы возможно с помощью выделения внутри фирмы нескольких относительно независимых подразделений, которые действовали бы как квазифирмы, то есть путем изменения внутренней организации фирмы. Субаддитивность издержек определяет также и вертикальные размеры фирмы: выбор фирмы между покупкой на рынке или производством внутри фирмы продуктов последовательных стадий переработки. Товары будут производиться внутри фирмы (фирма станет вертикально интегрированной), если издержки их совокупного производства меньше, чем при их покупке:  TC(q1,0)+ TC(0,q2)> TC(q1,q2);где q1 и q2 - продукты последовательных стадий переработки. Соответственно, уменьшение субаддитивности издержек способствует приостановлению вертикальной экспансии фирмы, ограничивает ее вертикальный рост. Таким образом, технологический подход к анализу фирмы позволяет выявить производственные ограничения распространения фирмы вширь и вглубь, установить естественные границы ее размеров, определить технические условия эффективности ее функционирования. На ефективний обсяг випуску впливають наступні ефекти масштабу: 1.Ефект масштабу від випуску одного продукту (економія від навчання, фактор розміру, ефект резервних потужностей, економія витрат) 2.Ефект відвиробництва (ефект комбінування) 3.Ефект від фірми (ефект від операцій, ефект  від збуту, ефект від розподілу ризику)

23. Інституціональна теорія про розмір фірм та їх кількість на ринку (Найт, Коуз, Сатон

1.Складна ієрархічна структура 2.Пасивність по відношенню до зовнішніх сил 3.Переплетіння контрактів власників ресурсів 4.Оптимізація витрат щодо здійснення ринкових операції 5.Вибір способу укладання контракту Фирма представляет собой совокупность отношений между работниками, управляющими и собственниками. Эти отношения часто выражаются формальными договорами - контрактами. Но даже если отношения не регулируются формальным договором, существуют свои правила поведения (неформальные контракты). Фирма, представляя собой совокупность внутренних и внешних, контрактов, сталкивается с двумя типами затрат на обеспечение их выполнения. Это транзакционные издержки  и издержки контроля. Рынок и фирма с этой точки зрения представляют собой альтернативные способы заключения контрактов.

Рынок может трактоваться как сеть внешних контрактов, а фирма - как сеть внутренних контрактов. Транзакционные издержки особенно высоки по сравнению с издержками контроля в таких ситуациях, когда существуют возможности и стимулы для оппортунистического поведения: •         производство уникального товара; •         динамический рынок с неопределенным спросом и непредсказуемым движением цен; • асимметрия информации на рынке. Рост транзакционных издержек из-за неэффективности внешних контрактов ограничивает сферу деятельности рынка. Это в свою очередь обусловливает существование относительно крупных фирм, перед которыми проблема внешнего соглашения и возможности оппортунистического поведения во многих случаях снимается развитием внутренних контрактов. Почему же существует рынок, если фирма обеспечивает экономию на транзакционных издержках? Зачем вообще нужны внешние контракты? При росте фирмы растет численность занятых и расчлененность производственного процесса, так что совокупный результат деятельности фирмы оказывается делом не одного или нескольких работников. В результате теряется непосредственная связь между трудом и его результатом, характерная для мелкого производства. И сразу же появляется проблема «безбилетника»: сокращение интенсивности труда одного из работников никак не сказывается прямым образом на совокупном продукте фирмы и может остаться незамеченным, а следовательно, искушает работников трудиться не в полную силу. Самоконтроль интенсивности труда перестает служить способом повышения эффективности производства, на его место вынужденно встает контролирующая инстанция. Появляются и растут издержки контроля за степенью интенсивности труда (деятельности) каждого производственного звена. Чем крупнее становится фирма, тем выше оказываются эти издержки контроля. В конце концов затраты на обеспечение выполнения внутренних контрактов превышают транзакционные издержки, привлекательность рыночных контрактов по сравнению с внутренними растет, и внутренние контракты заменяются внешними. Можно выделить две принципиальные организационные формы фирмы: U-форма отличается небольшими издержками контроля и большими  транзакционными издержками. Это простая линейная фирма, для которой характерно последовательное подчинение стадий выпуска одному регулирующему центру: Функции контроля расположены «по линейке», что дает экономию издержек контроля.  М-форма представляет собой параллельное подчинение всех стадий выпуска каждого продукта одному продуктовому центру: Здесь с потреблением и рынком для всех продуктов имеет дело центральное руководство, а не отдельные продуктовые или производственные подразделения, что дает возможность оперативно реагировать на изменение рыночных параметров спроса для любого выпускаемого продукта. Это способствует гибкости производства, что ведет к организации многопродуктового процесса в крупных масштабах. Транзакционные издержки понижаются, поскольку многие промежуточные продукты производятся внутри фирмы. Однако усложнение системы управления продуктовыми подразделениями ведет к увеличению издержек контроля.

24. Стратегічні концепції фірми

1.Складна ієрархічна структура 2.Активно впливає на зовнішнє середовище 3.Усвідомлена, цілеспрямована поведінка 4.Оптимізація умов для розвитку (внутрішні фактори: дії конкурентів, структура галузі, макроекономічна ситуація; зовнішні фактори: традиції, система цілей, історичний досвід) 5.Забезпечення умов зростання Цель жизнедеятельности фирмы реализуется в ее стратегии. Стратегия понимается  как сознательное, целенаправленное поведение фирмы и в краткосрочном и в долгосрочном периодах. Формируя стратегию, фирма учитывает поведение других экономических агентов, в первую очередь поведение своих конкурентов, а также спрос и действия правительства. Фирма активно воздействует на спрос, формируя потребительские предпочтения. Фирма воздействует на правительство, добиваясь желаемого регулирования налогообложения, таможенных пошлин и квот, выделения субсидий, принятия антимонопольных законов и исключений из них. Фирма становится активным участником формирования отраслевой, микроэкономической, а зачастую и макроэкономической политики государства. В данном случае параметры поведения фирмы - цена, качество и количество выпускаемого товара, закупки ресурсов, наем персонала, выпуск ценных бумаг, финансовые отношения с поставщиками и заказчика и - выступают как факторы стратегического поведения фирмы, с помощью которых она реализует свои цели.

25. Стохастичні фактори впливу на структуру ринку

Головна ідея стохастичного підходу полягає у тому, що на практиці зміна рівня концентрації відображає ефект множини випадкових факторів, які визначають прийняття рішень та темпи зростання на рівні окремих фірм. Стверджується, що випадок грає вирішальну роль при поясненні динаміки процесів концентрації, хоча динаміка сама по собі не є випадковою: вона підпадає під дію певних загальних закономірностей. Був виведений закон Жибра про пропорційний вплив (ефект), який передбачає, що розвиток кожної фірми здійснюється у відповідності із заданим ймовірним розподілом пропорційної зміни обсягу випуску продукції. Причому ймовірність того, що обсяг випуску кожної фірми у межах певного проміжку часу зміниться на р%, не залежить від розміру фірми на поточний момент часу. Із збільшенням часового інтервалу процес Жибра розподілу фірми по розмірам буде асимптотично наближатися до логарифмічно нормального розподілу. Процес Жибра, збільшуючи нерівномірність розподілу ринкових часток, визначає тенденцію стійкого зростання рівня концентрації у часі. Таким чином, стохастичний підхід надає більше значення параметру розподілу ринкових часток на детермінованість підходу, який робить акцент на число фірм. Прибічники стохастичного підходу не роблять висновків про зростання рівня концентрації внаслідок переваг великих фірм, на відміну від детермінованого підходу. Але багато досліджень це не підтверджують. 1) Наприклад, вдалий вибір головного виконавчого директора може мати благодійний вплив на зростання протягом 10 років (хоча не обов’язково). 2) Було показано, що темпи зростання або стандартні відхилення корелюють із розміром фірми. Якщо зворотнє, то ми отримуємо,  що невелика фірма не має ні переваг, ні недоліків у порівнянні з великими. Якщо існує додатній ефект масштабу, то крупні мали б переваги і вони їх використали для більш швидкого зростання. Ці обставини разом із стохастичними елементами до ще більшої концентрації. Якби такими ж темпами могли зростати невеликі фірми і не існувало бар’єрів на вхід, то тенденція зростання нерівностей розмірів фірми була б згладжена або навіть усунена.

Дослідження кореляції темпів зростання із розмірами фірм показують, що маються розбіжності по періоду часу та статистичній методології. Але останні дослідження для США показують, що темпи зростання мають тенденцію спадати із збільшенням розміру фірм. Кореляція слабка, але вона обмежує тенденцію до збільшення концентрації протягом часу. Дані підтвердили, що передумови моделі Жибра є вірними, тобто з’ясовано, що темпи зростання крупних фірм є більш стабільними, тобто для них характерні більш низькі значення стандартних відхилень. Це підсилює тенденцію до зростання концентрації. Випадковість час від часу просуває малі фірми до крупних. Але як тільки вона стає великою, відхилення її темпів зростання зменшується і так само зменшується ймовірність того, що вона швидко прийде до занепаду. Таким чином, як тільки досягається більш високий рівень концентрації, виникають сили, які його підтримують.