09. Галузева політика, її типи.

Обґрунтування необхідності держ регулювання лежить в основі теорій регулювання. Теорія регулювання має спрогнозувати вигоди від регулювання, вказати галузі, де його слід запровадити, а також форми, які воно повинно мати. Розвиток ідей пов’язаний з необхідністю регулювання, що пройшов 3 етапи: 1. Висунута гіпотеза про те, що регулюванню підпадають галузі, у яких проявляється неспроможність ринку. Тодіж виникла теорія, яку спершу наз. Теорія регулювання в інтересах сус-ва, а зараз – нормативний аналіз як позитивна теорія. 2. Теорія захоплення/завоювання. В основі її покладена ідея, що незалежно від способу орг-ції, агентство, яке має регулювати цю галузь “захоплюється” цією галуззю. Регулювання сприяє збільшенню прибутку в галузі, а не сусп добробуту. 3. ЕТ регулювання. Формує гіпотези з логічних висновків на основі певних припущень. ЕТ регулювання була запропонована Стіглером. Головна мета галуз політики (ГП) – підвищення ефективності функц-ня галуз ринків. Необхідність обумовлена: * висока концентрація вир-ва * галуз бар’єри * диференціація продукції * стратегічна взаємодія між фірмами * асиметрія інформації Напрями регулювання ГП: - регулювання потоків і благ - регулювання ділової активності - встановлення правил взаємодії агентів ринку Завдання ГП: - опт-ція поведінки суб’єктів ринків – ств-ня умов для незалежного прийняття рішень (зменшення галузбар’єрів, розповсюдження інформації) -сприяння розвитку конкур відносин – ств-ня умов для конкур д-ті (стимулювання інноваційної д-ті, нові технології, нові блага, нові види д-ті, зменшення витрат) Типи ГП: - захисна – боротьба з монополізмом шляхом активних (прийняття рішень щодо протидії монополізму {контроль за домінуючими фірмами, антимонопольне регулювання}) та пасивних заходів (стр-на політика, - перетворювана -  сприяння розвитку конкуренції шляхом активних (ті, що спрямовані на фор-ня умов прийняття сприятливих рішень{подат, грош-кредит}) та пасивних заходів (ті, що мають впливати на прийняття рішень ек агентами {стр-на політика, індикативне план-ня, контроль за інв потоками}) Стр-ра ГП: -антимонопольна політика - інвестиційна -наук-техн - зовн-торг *протидія монопольної влади з боку іноз фірм (тарифи, квоти на імпорт) * посилення конкур.здатності вітчизняних фірм * посилення конкур.здатності нац ринку (квоти на імпорт, регулювання експорту

10. Теорії регулювання

1„Теорія регулювання в інтересах суспільства” або „нормативний аналіз як позитивна теорія” - висунуто ідею, що регулюванню підпадають ті галузі, що демонструють неспроможність ринку. 2. „Теорія захоплення” – незалежно від способу організації агенство, що має регулювати певну галузь, підпадає під ї вплив. Це призводить до зростання прибутків галузі, а не добробуту населення. 3. „Економічна теорія регулювання”  (Стіглер) – прогнози щодо того, яків галузі мають підпасти під регулювання, а які – ні. Головним ресурсом держави є сила примусу, зо допомогою якого вона і впливає на галузі. Але зацікавлені групи використовують цю силу у своїх інтересах. Сформував гіпотезу: регулювання здійснюється у відповідь на появу потреби в ньому з боку зацікавлених груп, що максимізують дохід, а регулювання є способом його перерозподілу на їх користь. 4. Пельснон запропонував теорію, згідно з якою буде очевидно, яка галузь підпаде під регулювання. Політики будуть назначати ціну на вхід такою, щоб забезпечити собі максимальну політичну підтримку.   5. Беккер: теорія забезпечення балансу сил всіх зацікавлених груп. Законодавсту байдуже ці інтереси і воно є лише передавальною ланкою для тиску активних груп, а регулювання застосовується з метою збільшення добробуту найбільш впливових груп.

11. Антимонопольне регулювання: світовий досвід

Держ регулювання конкурентних відносин — дотримання оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Засобами державного впливу є законодавство про правила створення, функц-ня й припинення діяльності під-в і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему. Вперше — у 1891 р. в США, у Великобританії в 1848 р., у Франції в 1963, в Італії в 1964 р. У країнах Східної Європи — наприкінці 80-х років. Американське антитрестівське закон-во ефективно регулює процеси горизонтального об'єднання і не допускає надмірної внутрішньогалузевої монополізації. 1911 р. "Стандарт ойл", "Америкен тобекко", розукрупнення в 1982 р. "АТТ", обмеження монопольного панування "Алкоа", "Дюпон". Антикартельне закон-во — міжгалузеве переливання капіталу і сприяє розвитку багатогалузевих корпорацій. У країнах Зах Європи антикартельне законодавство ліберальніше, ніж у США. (виключені націоналізовані підприємства, сільське господарство, рибальство, лісове господарство, видобуток вугілля, зв'язок, страхування тощо. Є винятки щодо деяких типів міжфірмових угод, таких як угоди між малими й середніми компаніями, експортні угоди, угоди, пов'язані з раціоналізацією). Німеччина — підтримка конкуренції державою (контроль цінової конкуренції у вугільній промисловості, соц інфраструктурі, приватних орг-ціях некомерційного хар-ру, через регулювання обсягу виробництва підтримує конкуренцію в електро-, газо- та водозабезпеченні, на водному транспорті й у зв'язку, стимулює боротьбу за доступ до ринку збуту у вуглевидобувній промисловості, чорній металургії, в оренді житла). Антимонопольне закон-во в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у під-цькій д-ті та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище під-ця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків і він має змогу самостійно або разом з Іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. ЗУ "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у під-цькій д-ті", прийнятим у березні 1992 р., ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" Контроль за виконанням антимонопольних законів — спеціальні державні антитрестівські органи. В Україні — у березні 1992 р. АМК та його територіальні відділення. Компетенція: визначення монопольного становища підприємців на ринку; здійснення контролю за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації чи ліквідації монопольних утворень; прийняття рішень і розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану. Скасовано пряме регулювання цін і тарифів в окремих галузях економіки, усунено жорсткі регламентації умов проникнення в галузь конкуруючих капіталів. Ревізія антимонопольного законодавства у країнах з ринковою економікою — розширення можливостей приватнопідприємницької діяльності. Стимулюється зміцнення багатогалузевих комплексів, усуваються перешкоди підвищенню рівня економічної інтеграції в масштабах національних економічних систем. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"