Спосіб застосування та дози

Дітям віком до 12 років призначають добову дозу суспензії 15мг/кг маси тіла, розподілену на 2 прийоми, запиваючи водою. Суспензія містить маленькі гранули, які не слід розжовувати тому, що вони мають гіркий смак. До препарату додається шприц для перорального введення суспензії. В 1 повном у шприці міститься 5 мл суспензії (125 мг кларитроміцину). Після кожного використання шприц необхідно промити водою.

Лікування триває від 7 до 14 діб.

При незначному або помірному порушенні функції печінки на фоні нормальної функції нирок не потрібно зменшувати дозу. При порушенні функції нирок, коли кліренс креатиніну становить < 0,5 мл/с (30 мл/хв) або концентрація креатиніну у сироватці крові > 290 mмоль/л (3,3 мг/100 мл),необхідно зменшити дозу в 2 рази або збільшити в 2 рази інтервал між введенням.

Дорослим і дітям старше 12 років призначають

Для ерадикації H. pylori призначають дози від 250 мгдо 500 мг, двічі на добу, протягом 7 діб, разом з іншими ліками

Побічна дія.

Нудота, блювання, діарея і біль в животі, стоматит, глосит, головний біль, шкірні висипи, кропив’янка, тимчасові зміни смаку, розлади центральної нервової системи (вертиго, запаморочення, відчуття страху, безсоння).

В поодиноких випадках може спостерігатись збільшення активності транс аміназ, лужної фосфатази, збільшення концентрації білірубіну, креатиніну і сечовини у сироватці крові, збільшення протромбінованого часу.

Тривале лікування може призвести до розвитку супер інфекції з появою резистентних бактерій та грибів (псевдо мембранозний коліт, кандидоз).

Протипоказання. Гіперчутливість до кларитроміцину, компонентів препарату та інших макролідних антибіотиків. Тяжкі порушенням функції печінки та нирок. Кларитроміцин не призначають пацієнтам, які приймають терфенадин, цисаприд, пімозид або астемізол. Порфірія.

Передозування. Блювання, біль у животі, головний біль і сплутаність свідомості.

Рекомендується зробити промивання шлунка, застосувати ентеросорбенти. При передозуванні проводиться симптоматичне лікування. Гемодіаліз, мабуть, не буде ефективним методом для прискорення виведення кларитроміцину з організму.

Особливості застосування.

У разі тяжкої і тривалої діареї потрібно виключити можливість псевдомембранозного коліту, який може спостерігатись у деяких випадках.

Між макролідними антибіотиками може виникати перехресна резистентність. Пацієнтам з сильним порушенням функціональної активності нирок необхідно зменшити дозу або збільшити інтервал між введенням препарату.

Лікування антибіотиками призводить до зміни нормальної мікрофлори кишечнику, що може викликати розвиток супер інфекції з появою резистентних мікроорганізмів. При появі сильної і тривалої діареї, яка може бути ознакою псевдомембранозного коліту, необхідно припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів.

В 5 мл суспензії Фромиліду, гранули для пероральної суспензії, 125 мг/5 мл, міститься1,6 г сахарози. Тому цей препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам із уродженою непереносимістю фруктози, синдромом порушеної абсорбції глюкози/галактози або з нестачею сахарози ізомальтази.

Вагітністьта період лактації. При вагітності та у період лактації Фромілід слід застосовувати лише у тому разі, коли користь від застосування препарату перевищує ризик для плода або немовляти.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Фромілід не впливає на здатність пацієнта керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Кларитроміцин метаболізується в печінці, де він може пригнічувати дію ферментів цитохромуР-450. Концентрація ліків, які метаболізуються за допомогою цієї системи, може підвищитись в сироватці під час паралельного лікування кларитроміцином і викликати побічні ефекти. Тому не слід призначати терфенадин, цисаприд, пімозидабо астемізол під час терапії кларитроміцином.

При сумісному застосуванні кларитроміцину з теофіліном, карбамазепіном, дигоксином, триазоламом, мідазоламом, фенітоїном, циклоспорином, та кролі мусом спостерігається підвищення їх вмісту в плазмі крові. Тому рекомендується вимірювати концентрацію цих препаратів в сироватці крові.

Сумісне застосування кларитроміцину і препаратів для зменшення концентрації холестерину та інших жирів у крові (ловастатин і симвастатин) може призвести до розвитку міалгії та міопатії, яка здатна викликати рабдоміоліз. Тому ці препарати не рекомендується застосовуватипацієнтам під час лікування кларитроміцином. Кларитроміцин при одночасному застосуванні посилює дію варфарину чи інших пероральних антикоагулянтів. Рекомендується декілька разів перевірити протромбіновий час. Сумісне введення кларитроміцину з зидовудином призводить до зниження абсорбції зидовудину.

Умови та термін зберігання.

Гранули зберігати при температурі не вище 30 оС.

Готову суспензію необхідно використати протягом 14 днів за умови зберігання у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності –2 роки.

МЕТРОНІДАЗОЛ

(METRONIDAZOLE)

міжнародна та хімічна назви: metronidazole; 1-(β-оксіетил)-2-метил-5-нітроімідазол;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або світло-жовтого кольору рідина;

склад: 100 мл розчину містить метронідазолу 500 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка Метронідазол – антибактеріальний та антипротозойний засіб групи похідних нітроімідазолу. Механізм дії препарату зумовлений порушенням структури ДНК чутливих мікроорганізмів. Активний щодо найпростіших (Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia,Balantidum coli); анаеробних грам негативних паличок (Bacteroides spp.,Fusobacterium spp.); анаеробних грам позитивних коків (Peptococcus spp.,Peptostreptococcus spp. ). Метронідазол не ефективний щодо аеробних мікроорганізмів. В присутності змішаної мікрофлори (анаероби та аероби)препарат діє синергічно з антибіотиками, активними до аеробних збудників.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення метронідазоллегко проникає у тканини, об’єм його розподілу дорівнює 70-95% маси тіла. Досягає бактерицидної концентрації у більшості тканин та рідин тіла людини,включаючи мозок, спинномозкову рідину, порожнини абсцесів, слину, жовч, статеві виділення, амніотичну рідину та грудне молоко. Незначною мірою (до 20%)зв’язується з білками плазми крові. Біотрансформується в печінці шляхом окислення і кон’югації з глюкуроновою кислотою. Виводиться нирками (60-80%дози). Нирковий кліренс становить 10 мл/хв. У пацієнтів з порушенням функції нирок після повторного введення відмічається накопичення метронідазолу всироватці крові.

Показання для застосування. Лікування тяжких інфекцій, що загрожують життю,викликаних чутливими до метронідазолу мікроорганізмами: сепсис, перитоніт,абсцеси черевної порожнини та печінки, органів малого тазу (в тому числ і післяпологові інфекції), інфекції нижніх дихальних шляхів (деструктивна пневмонія, емпіема, абсцес легенів), інфекції ЦНС (менінгіт, абсцес головного мозку)та інші інфекції (септицемія, газова гангрена, остеомієліт). Препарат застосовують також для лікування гострого кишкового амебіазу, амебного абсцесу печінки та для профілактики післяопераційних ускладнень, зумовлених анаеробними бактеріями.

Cnocіб застосуваннята дози. Препарат вводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 5 мл/хв.

Дорослим і дітям старше 12 років: по 500 мг (100 мл) кожні 8 год. Добова доза Метронідазолу для дорослих не повинна перевищувати 4 г.

Дітям віком до 12років доза препарату визначається із розрахунку 7,5 мг/кг маси тіла. Порядок і частота вливань такі, як і для дорослих: через кожні 8 годин зі швидкістю5мл/хв. Як правило, парентеральне введення препарату триває протягом 7 днів,після чого пацієнту призначають пероральні форми Метронідазолу (по 200 – 400 мг3 рази на добу). При необхідності (залежно від клінічної картини та бактеріологічного обстеження) внутрішньовенні вливання можна проводити протягом більш тривалого часу.

Профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях: дорослим і дітям старше 12 років напередодні операції вводять 500 мг (100 мл), а в день проведення операції та в наступні 1 – 2 дні водять по 500 мг 3 рази на добу з інтервалом 8 год. Надалі застосовують пероральні форми метронідазолу 200 – 400 мг на добу). Як правило,загальний курс профілактичного прийому Метронідазолу триває 7 днів.

Побічна дія. Побічні ефекти рідко спостерігаються у пацієнтів, яким роблять внутрішньовенні вливання метронідазолу.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспептичні розлади, металевий присмак у роті.

З боку нервової системи: периферична нейропатія, судоми, запаморочення, атаксія, дезорієнтація,роздратованість, безсоння, головний біль, шум у вухах, втрата слуху.

З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, аплазія кісткового мозку.

Алергічні реакції: еритематозні висипи, свербіж.

Місцеві реакції:тромбофлебіт.

Інші: кандидоз порожнини рота, вагіни; зміна кольору сечі.

Протипоказання. Підвищена чутливість до метронідазолу, органічні ураження центральної нервової системи, перший триместр вагітності, період годування груддю.

Передозування. При передозуванні можливе посилення побічних реакцій. Специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування. З обережністю застосовують препарат у пацієнтів із захворюваннями ЦНС, з тяжкими захворюваннями печінки та нирок. Доза препарату в таких випадках повинна бути відповідно знижена. Під час лікування препаратом неможна вживати спиртні напої. При тривалому застосуванні необхідно контролювати склад периферичної крові. Під час лікування метронідазолом може загостритись супутній кандидоз (встановлений, або ще не діагностований), що потребує застосування фунгіцидних препаратів.

При внутрішньовенному введенні не можна змішувати розчин з іншими лікарськими засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Метронідазол потенціює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та ін.), збільшує токсичність літію (підвищує концентрацію в крові). Препарат може посилювати токсичні ефекти дисульфіраму(дезорієнтація, гострий психоз), тому лікування метронідазолом можна призначати лише через 2 тижні після припинення прийому дисульфіраму. Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, фенітоїн та ін.) прискорюють метаболізм метронідазолу, що призводить до зменшення його концентрації в сироватці крові; інгібітори мікросомальних ферментів (циметидин) можуть збільшувати концентрацію метронідазолу в крові.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 300 С взахищеному від світла та недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Термін зберігання - 3 роки.