Тема 13 Аналіз трудового процесу і затрат робочого часу.

Анотація: Ви ознайомитесь із методами вивчення затрат робочого часу, методикою визначення кількості моментних спостережень, структурою робочого часу, сутністю фотографії робочого часу, ії видами, балансом робочого час, сутністю хронометражу, його видами, аналізом хронометражних спостережень.

Питання теми:

Мета і завдання вивчення виробничих процесів і затрат робочого часу.

Загальна характеристика методів аналізу трудового процесу.

Класифікація витрат робочого часу.

Методика вивчення затрат робочого часу.

Фотографія робочого часу , її види та призначення.

Етапи проведення фотографії робочого часу.

Аналіз матеріалів фотографії робочого часу.

Види і типи проведення хронометражу.

Етапи проведення хронометражу..

Аналіз хронометражних спостережень.

Література:

1. Абрамов В. М., ДанюкВ.М., Гриненко А. М., Колот А. М, Черное В. І. Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К., 1995., ст.19-33

2. Багрова І. В. Нормування праці: Навч. посіб. — К: Центр навчальної літератури, 2003., ст.67-88

1. Основні категорії і поняття.

Метод моментних спостережень — це спосіб одержання середніх даних про фактичне завантаження робітників і устаткування, даних про затрати й втрати часу групи робітників або устаткування на основі законів математичної статистики.

Фотографія робочого часу — це процес спостереження та послідовного запису всіх затрат робочого часу і перерв упродовж зміни із зазначенням їх тривалості й послідовності.

Хронометражний ряд — це тривалість окремих прийомів операції.

Фотохронометраж — це комбінований спосіб спостереження, в якому поєднується фотографія робочого дня і хронометраж оперативного часу.

2. Методичні вказівки до вивчення теми.

Для поглибленого засвоювання матеріалу цієї теми потрібно знати, що трудовий процес як об'єкт нормування праці — явище складне та багатоваріантне. Оскільки тривалість трудового процесу залежить від його змісту, то для встановлення норми затрат часу необхідно попередньо трудовий процес піддати ретельному структурному аналізу.

Аналіз трудового процесу повинен включати дослідження:

• якості організації та обслуговування робочого місця;

• роботи устаткування;

• умов праці;

• діяльності людини.

Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють з допомогою спостереження за послідовністю та обсягом затрат часу.

Відповідно до цілей спостереження, особливостей конкретних робочих місць та організації праці виконавців існують різні класифікації методів вивчення затрат робочого часу.

Для аналізу трудових процесів широко використовуються графоаналітичні методи дослідження, що забезпечують наочність умовного зображення процесу праці, заощаджують час, потрібний для аналізу.

Необхідна кількість моментних спостережень визначається за такими формулами:

• для стабільного трудового процесу, притаманного велико-серійному та масовому типу виробництва, кількість необхідних моменто-спостережень визначається за формулою

де К — питома вага затрат робочого часу на безпосереднє виконання виробничого завдання (коефіцієнт завантаження робітників);

Р — задана або припустима величина відносної похибки результатів спостереження (може коливатися у межах 3 — 10 %);

• для нестабільного трудового процесу

Аналіз трудового процесу краще розпочати з дослідження підготовчо-завершальної роботи, тобто від одержання змінного завдання робітником до моменту передачі робочого місця наступній зміні.

Особливу увагу слід приділити вивченню тривалості трудового процесу, окремих його складових та структури в цілому на конкретному робочому місці.

За складом робочий час неоднорідний. Перш за все робочий час поділяється на час роботи та час перерв у роботі протягом зміни. Робочий час класифікується стосовно виконавця, вироб­ничого процесу та устаткування.

Треба звернути увагу, що робочий час стосовно виконавця трудового процесу класифікується за двома підходами: за першого підходу — на час роботи та час перерв; за другого — на нормований та ненормований час.

Часом роботи називають період, протягом якого робітник виконує дії, що пов'язані безпосередньо з виконанням виробничого завдання для перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у продукцію на даному робочому місці. Час роботи поділяють на:

• час продуктивної роботи;

• час непродуктивної (нерегламентованої) роботи.

Час перерв становлять усі відрізки часу зміни, коли робітник не працює (бездіяльний), незалежно від характеру та причин бездіяльності.

Перерви у роботі поділяються на:

• перерви організаційно-технічного характеру Тпт, зумовлені технологією або організацією виробничого процесу;

• перерви на відпочинок Тв — час, який витрачається на відпочинок, щоб запобігти втомі (залежить від умов праці);

• перерви на особисті потреби Тос — час, який витрачається на особисту гігієну і природні потреби;

• перерви, викликані порушенням нормального протікання виробничого процесу Тпнт (наприклад, затримка в подачі сировини, заготовок, інструментів тощо);

• перерви, викликані порушенням трудової дисципліни Тптд (сторонні розмови, запізнення на роботу, запізнення з обідньої перерви, передчасне закінчення роботи).

Час підготовчо-завершальної роботи Тпз — це час, який робітник (бригада) витрачає на підготовку до виконання цільової роботи та дії, пов'язані з її закінченням.

Оперативним Топ називають час, який витрачається робітником на виконання технологічних операцій і складається з основного і допоміжного часу. За характером участі робітника у виконанні виробничої операції час оперативної роботи поділяють на:

• час ручної роботи;

• час машинно-ручної роботи;

• час спостереження за роботою устаткування (поділяється на активний і пасивний).

До основного часу То належить час, що витрачається робітником на якісні або кількісні зміни предмета праці: його зовнішнього вигляду, форми та розмірів, положення у просторі, властивостей, складу.

Допоміжний час Тд витрачається на забезпечення умов виконання основної роботи та сприяє її виконанню (подавання деталей до верстата, завантаження апаратів сировиною і матеріалами, вивантаження тощо).

Час обслуговування робочого місця Тоб витрачається робітником на догляд за устаткуванням і підтриманням на робочому місці чистоти і порядку протягом робочого дня. Він складається із часу технічного обслуговування Ттех— правка і заміна різального інструменту, змазування і регулювання, переналагоджування технічних засобів тощо і часу організаційного обслуговування Торг.

Наступним кроком у вивченні теми буде визначення структури часу використання устаткування: час роботи устаткування (час ефективної роботи і неефективної роботи); час простоїв устаткування (простої, що залежать від робітника, і простої, що не залежать від робітника). Час роботи устаткування — це час, протягом якого устаткування перебуває в експлуатації незалежно від того, використовується за прямим призначенням чи ні.

Час простоїв устаткування — це такі періоди упродовж зміни (або ціла зміна), коли справна техніка не виконує жодної роботи.

Тривалість виробничих процесів може виходити за межі змінного робочого часу. Вона складається із тривалості технологічних, облікових, складських, пакувальних, вантажних, транспортних та контрольних процесів, міжопераційних перерв та пролежувань предметів праці у технологічних нагромаджувачах.

Під час вивчення цієї теми насамперед потрібно звернути увагу на значення фотографії робочого часу для дослідження та аналізу виробничого процесу, а також знати її види та межі застосування на практиці.

Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій використання робочого часу:

• фотографія робочого часу;

• фотографія часу використання устаткування;

• фотографія виробничого процесу.

Варто звернути увагу на те, що кожен із перелічених видів фотографій може бути застосований як для одного робітника чи механізму, так і для групи робітників чи механізмів, залежно від цього фотографія матиме назву індивідуальної чи групової. Різновидом групової є бригадна фотографія робочого часу.

У тих випадках, коли робітник чи механізм у процесі виконання роботи змінюють свої робочі місця (транспорт), застосовують маршрутну фотографію використання робочого часу.

Фотографія використання робочого часу, що проводиться виконавцем (робітником) на своєму робочому місці, називається самофотографією.

У процесі спостережень методом безпосередніх замірів інформацію фіксують: цифровим, графічним чи комбінованим способами.

Цифровий спосіб — це занесення до листка спостережень поточного часу виконання роботи і перерв або їх тривалості.

За графічного способу затрати часу заносяться до спеціального листка спостережень у вигляді відрізків прямої лінії, довжина яких у певному масштабі відповідає тривалості виконуваної роботи чи перерв.

Комбінований спосіб передбачає занесення у листок спостережень як ліній, довжина яких відповідає тривалості виконання робіт чи простоїв, так і цифрових значень.

Фотографія робочого часу робиться з метою:

• удосконалення організації праці шляхом усунення втрат і скорочення нераціональних затрат часу;

• установлення нормативів підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця і перерв на відпочинок та особисті потреби;

• установлення раціонального чергування роботи і відпочинку працівників протягом робочої зміни;

• вивчення передового досвіду організації робочого часу з метою узагальнення і поширення передових форм організації праці і використання робочого часу;

• удосконалення організації виробництва;

• установлення норм обслуговування устаткування і нормативів чисельності робітників;

• виявлення причин невиконання норм виробітку (часу) окремими робітниками.

Індивідуальна фотографія робочого часу проводиться в такій послідовності:

1. Підготовка до спостереження:

• вибір об'єкта спостереження;

• бесіда з робітником (за яким буде вестися спостереження);

• заповнення листка спостереження необхідними даними;

• вибір фіксажних пунктів.

2. Спостереження — реєстрація всіх затрат робочого часу як за назвою, так і за тривалістю.

3. Оброблення результатів спостереження:

• визначається тривалість робочого часу за кожним елементом затрат робочого часу шляхом вирахування із показників поточного часу його значення за попереднім елементом;

• проводиться індексація (позначення видів затрат часу умовними символами);

групуються однойменні затрати робочого часу та складається фактичний і проектований баланс робочого часу:

Таблиця 1 – Фактичний і проектний баланс використання робочого часу

Найменування затрат часу	Фактичний час		Проектний час		Збільшення(+) Скорочення (-)
	%	Тривалість	%	Тривалість

• За фактичним балансом робочого дня визначається

• коефіцієнт використання робочого часу:

• коефіцієнт завантаження робітника:

де Топ— час оперативної роботи, хв.;

Тоб — час обслуговування робочого місця, хв.;

Тпз— підготовчо-завершальний час, хв.;

Тзм — змінний робочий час, хв.;

Тп— час перерв, хв.

4. Аналіз отриманих результатів. Установлюють проектовані величини затрат робочого часу відповідно до раціональної організації праці на робочому місці на основі нормативів.

Проектований (нормативний) баланс робочого часу дозволяє визначити за формулою:

• коефіцієнт можливого ущільнення робочого часу

• коефіцієнт підвищення продуктивності праці

де Т^ноп, Т^фоп — оперативний час, відповідно нормативний і фактичний, хв.;

Тзм — тривалість зміни, хв.

Групова фотографія робочого часу відрізняється від індивідуальної тільки обсягом робочих місць, які вивчаються одночасно. Застосовується для вивчення завантаження різних робітників, які зайняті на індивідуальних однорідних або різнорідних роботах.

Бригадна фотографія робочого часу проводиться на роботах, де працівники об'єднані в бригади за технологічним принципом. Після закінчення спостережень складається фактичний баланс робочого часу, а для аналізу даних балансу складається проектований баланс і розробляються організаційно-технічні заходи з поліпшення використання робочого часу.

Процес самофотографії полягає в тому, що робітник сам протягом зміни фіксує у спеціальному листку спостереження всі випадки простою і заходи з їх усунення.

Маршрутна фотографія застосовується для вивчення використання робочого часу працівників, які не мають постійного робочого місця (робітники, які зайняті перевезенням заготовок, ма­теріалів; водії тощо). Маршрутна фотографія може проводитися двома способами: способом переміщення спостерігача разом із робітником і способом пікетів (пунктів).

Важливо також засвоїти методику проведення спостережень за роботою устаткування, яка за індивідуальної та групової фотографії майже не відрізняється від фотографії робочого часу. Робочий час розглядається стосовно устаткування: наявність ефективної роботи, простоїв, холостого ходу і т. д. За результатами спостереження складають баланс часу використання устаткування, що є основою для розрахунку показників:

• коефіцієнт використання робочого часу

• коефіцієнт ефективної роботи машини

• коефіцієнт холостого ходу машини:

де Т^фоп — затрати часу ефективної роботи і холостого ходу за даними спостережень;

Т^ноп — затрати часу ефективної роботи і холостого ходу за нормативними затратами;

Тхх — час холостого ходу;

Тзм — тривалість зміни.

Метод моментних спостережень у нормуванні праці застосовується як для вивчення використання робочого часу, так і для вивчення часу використання устаткування. Вивчати можна як один об'єкт, так і групу об'єктів.

Треба звернути увагу на те, що під час вивчення використання часу устаткування спостерігач фіксує не абсолютні величини часу, а моменти виконання тієї чи іншої роботи, або простою.

Моментні спостереження здійснюються шляхом обходу робочих місць дільниці за встановленим маршрутом, а запис моментів спостереження — за фіксажними пунктами.

Фіксажними пунктами називають місця по ходу руху за маршрутом спостерігача, де він повинен встановити і зафіксувати у листку спостереження, що саме виконує на даний момент робітник на устаткуванні, яке вивчається.

Фотографія виробничого процесу — це метод спостереження, який передбачає одночасне вивчення затрат робочого часу кожного робітника і часу роботи устаткування з фіксацією параметрів роботи устаткування і технологічних режимів.

Призначення хронометражу полягає у тому, щоб на основі замірів часу виконання прийомів ручної і машинно-ручної роботи та їх нормальної тривалості визначити технічно обґрунтовані норми часу і норми виробітку.

Хронометражем називають метод вивчення затрат часу робітника чи роботи устаткування шляхом безпосереднього спостереження на робочому місці.

Хронометраж проводиться з метою розроблення нових норм, перевірки чинних норм і нормативів, виявлення причин невиконання норм.

Види хронометражу:

• індивідуальний (вивчення роботи одного робітника);

• груповий (вивчення роботи групи робітників одним спостерігачем).

Етапи проведення хронометражу:

• підготовка до проведення хронометражу (вибір об'єкта спостереження, ознайомлення з процесом праці, розчленування операції на прийоми, вибір фіксажних точок (зовнішніх чітких позначень, що свідчать про початок чи закінчення трудового руху), визначення кількості замірів, визначення чинників, що впливають на тривалість прийомів операції, підготовка необхідної документації, бесіда з робітником);

• спостереження (спостерігач за допомогою секундоміра фіксує тривалість елементів операції).

Спостереження можна проводити безперервним і вибірковим способами;

• —оброблення матеріалів спостереження і встановлення норм (складання хронометражних рядів);

• —аналіз даних спостережень, проектування тривалості операцій.

Тривалості хронометражних рядів властиві певні коливання, у зв'язку з цим їх потрібно очистити від помилкових замірів, перевірити хронометражний ряд на стійкість. Ступінь стійкості хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом стійкості Кст, який визначається відношенням максимальної тривалості очищеного хронометражного ряду до мінімальної:

Хронометражний ряд вважається стійким, коли

Стійкий хронометражний ряд застосується для визначення середньої тривалості прийомів, що дорівнює відношенню суми тривалості ряду до кількості замірів, що й буде складати оперативний час на виконання операції.

Таким чином, оперативний час використовується для розрахунку норми часу Н_ч і норми виробітку Н_в за формулами

де Тзм — тривалість зміни;

К_ч — коефіцієнт використання робочого часу;

Топ — час оперативної роботи, хв.

Для розрахунку відсотка зниження трудомісткості Т використовується формула

де t₁ — фактична тривалість виконання операції, хв, с; t₂ — тривалість операції, що встановлена після аналізу хронометражного спостереження, хв., с.

Фотохронометраж — це комбінований спосіб спостереження, в якому поєднується фотографія робочого дня і хронометраж оперативного часу.

Фотохронометраж може бути суцільним і комбінованим. За суцільного фотохронометражу протягом зміни оперативний час фіксується за окремими прийомами. За комбінованого — частина тривалості зміни вивчається фотохронометражем, а частина — фотографією робочого дня. Застосування комбінованого способу полегшує техніку спостереження.

Оброблення даних індивідуального фотохронометражного спостереження виконується в такій послідовності:

• визначення тривалості за всіма видами затрат часу;

• підсумовування однойменних затрат;

• складання фактичного балансу робочого часу;

• складання хронометражних рядів за елементами оперативного часу;

• оброблення хронометражних рядів.

Хронометражні ряди складаються за елементами оперативного часу на основі записів у листку спостереження фотохронометражу й обробляються так само, як дані хронометражного спостереження.

Аналіз фотохронометражного спостереження проводиться за двома напрямами:

1. аналізується ступінь використання робочого часу у такий спосіб, як і після фотографії робочого дня;

2. визначається час оперативної роботи так само, як у разі проведення хронометражу.

Аналіз закінчується встановленням нормативного коефіцієнта використання робочого часу і норми оперативного часу на одиницю продукції. Після встановлення норми розробляються заходи для забезпечення її виконання.

На основі одержаних методом фотохронометражу даних можна вирахувати, на скільки відсотків можна збільшити продуктивність праці П на даному робочому місці.

Для цього застосовується формула:

де Т^н_оп — оперативний час за зміну за нормативним балансом робочого дня;

Т^ф_оп — оперативний час за зміну за фактичним балансом робочого дня.

До змісту

До змісту