Файли і каталоги

Імена файлів реєструються на дисках (жорстких, гнучких та оптичних) в катало­гах (директоріях). Каталог - це спеціальне місце на дискові, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір файлів, час їх створення або останньої модифі­кації, атрибути (властивості) файлів і т.ін. На кожному диску може бути декілька каталогів. У кожному каталозі може бути багато файлів, але кожний файл завжди реєструється тільки в одному каталозі.

На кожному дискові є один головний, або коре­невий, каталог, в якому реєструються файли та підкаталоги (каталоги 1-го рівня). В каталогах 1-го рівня реєструються файли та каталоги 2-го рівня і т.ін. Таким чином формується ієрар­хічна деревовидна структура каталогів на зовнішньому носієві.

Кожний каталог має ім'я, сформоване за тими ж правила­ми, що й ім'я файла, але, як правило, розширення імен ката­логів не використовуються. Каталог, з яким в даний момент працює користувач, має назву поточного. Якщо використо­вується файл не з поточного каталогу, необхідно вказати шлях до файла, тобто в якому каталозі цей файл знаходиться.

Шлях до файла - це послідовність з імен каталогів або сим­волів "..", розділених символами "\". Символ ".." означає пе­рехід до надкаталогу. Якщо шлях до файла починається з сим­волу "\", маршрут обчислюється від кореневого каталогу, в інших випадках - від поточного. Кожне ім'я каталогу в заданому шля­ху до файла відповідає входу в підкаталог з таким ім'ям.

В комп'ютері зазвичай міститься кілька накопичувачів на зовнішніх дисках. Вони іменуються А:, В:, С: і т.ін. Дисковод, з яким працює користувач, є поточним.

Драйвери

Для керування зовнішніми пристроями використовують спеціальні програми, які називають драйверами. Кожен тип зовнішнього пристрою обслуговується індивідуальним драйвером. Драйвери стандартних зовнішніх пристроїв іноді зберігаються у ПЗП. Драйвери інших зовнішніх пристроїв зберігаються на системному диску.

Інтерфейс користувача

Будь-яку прикладну програму розробляють для широкого кола користувачів і вона мати повинна мати прості та зручні засоби взаємозв'язку з нею. Ці засоби називають інтерфейсом користувача.

Через інтерфейс користувач керує роботою програми, отримує від неї повідомлення, відповідає на запити програми та ін.

Нині інтерфейс користувача має деякі стандартні засоби, основними еле­ментами яких є меню та вікно діалогу. В графічній оболонці Windows та її додатках ці елементи доповнені панелями інструментів, смугами прокрутки і т.д.

Часто меню має багаторівневу структуру. Меню верхнього (першого) рівня називають головним. Інтерфейс користувача створюють так, щоб забезпечити вільний ступеневий перехід між пунктами меню зверху вниз і знизу вверх. Це означає, що з головного меню можна перейти в будь-який пункт меню другого рівня, від нього до пунктів меню третього рівня і т.д. З будь-якого пункту меню найнижчого рівня можна поступово перейти в головне меню.

За способом розміщення меню на екрані дисплея розрізняють горизонталь­не меню (menu bar), спадаюче (pull-down), які звичайно з'являються під відповідним пунктом горизонтального меню, спливаюче (рор-up) меню, яке часто з'являється в позиції курсора миші.

У графічних системах меню — це не тільки список об'єктів. Меню може являти собою панель інструментів у вигляді картинок (піктограм).

Важливим елементом інтерфейса користувача є вікно діалогу. Вікно діалогу видається на екран дисплея за програмою. У ньому або пропонується перелік об'єктів для вибору, наприклад перелік файлів, шрифтів, або його потрібно заповнити самому користувачу. Іноді вікно діалогу вже заповнене відповіддю, яку пропонує сама система. Користувач має або згодитися з нею, або може заповнити вікно діалогу іншими повідомленнями.

Загальноприйнятими є такі правила роботи з вікнами діалогу:

1. Якщо варіант заповнення вікна діалогу повністю задовольняє користу­вача, він повинен натиснути на клавішу Enter.

2. Якщо повідомлення у вікні діалогу необхідно відредагувати, то потрібно спочатку натиснути на будь-яку клавішу зі стрілкою переміщення курсора, а потім здійснити редагування.

3. Якщо вікно діалогу потрібно заповнити новою інформацією, то необхідно набрати її. При натискуванні на клавішу з будь-яким символом запропоноване системою заповнення стирається.

4. Для відміни роботи з вікном діалогу натискується клавіша Еsc. Можливості вікон діалогу графічних систем набагато ширші текстових. Вони

включають додаткову кількість елементів, таких, наприклад, як командні кнопки, прапорці, поля вибору та ін.

У графічних технологіях виразніше проявляється стандартизація інтерфейса користувача. Більше того, для цих технологій вже сформульовані деякі принципи інтерфейса користувача, які будуть розглянуті при описанні обо­лонки Windows.

Ще одним елементом інтерфейса користувача є повідомлення системи, які відображаються на екрані дисплея. Ці повідомлення можна розділити на дві групи.

1. Повідомлення, які не потребують від користувача ніяких відповідних дій. Як правило, ці повідомлення інформують користувача про той процес, який проходить в комп'ютері. Наприклад, процес копіювання файла може супроводжуватись на екрані заповненням кольорової смуги. Або, наприклад, при знищенні файлів на екран видаються імена цих файлів.

2. Це повідомлення, які потребують від користувача відповідних дій. До таких повідомлень належать повідомлення про нормальне завершення прог­рами (у цьому випадку достатньо натиснути на клавішу Еnter) і повідомлення про особливі ситуації. До останніх відносять, наприклад, повідомлення про відсутність дискети в дисководі, повідомлення про неможливість копіювання файла через відсутність вільної пам'яті на диску та ін.