Задача 6

За даними звітного періоду повна собівартість продукції склала 820 тис. грн., а обсяг реалізації продукції – 1000 тис. грн. Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована, на 2 копійки. Обсяг реалізації продукції в періоді, що планується, в оптових цінах – 1100 тис. грн.

Визначити прибуток від реалізації продукції в плановому періоді.

Література

[22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 35]

Модуль І

Змістовий модуль №2. Формування фінансових результатів діяльності підприємств

Практичне заняття № 3

Тема №5:	Оподаткування підприємств
Тема заняття:		Непрямі і прямі податки підприємств
Мета заняття:		Закріпити теоретичні знання та сформувати практичні навики з визначення суми непрямих податків, які сплачують підприємства
Обладнання:		Закон України “Про податок на додану вартість” Методичні рекомендації до виконання практичної роботи. Мікрокалькулятори. Контрольні завдання.

Методичні рекомендації

В Україні застосовуються три види непрямих податків:

1. акцизний збір (специфічний акциз);

2. податок на додану вартість (універсальний акциз);

3. ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Слід звернути увагу, що є особливості у визначенні бази (об’єкта) для обчислення (включення) окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов придбання товарів.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний збір

Акцизний збір, так само як і податок на додану вартість, є непрямим податком. Однак при формуванні ціни підакцизного товару, що продається, акцизний збір нараховується раніше, ніж ПДВ, і сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобто підакцизні товари оподатковуються двічі: один раз акцизним збором, інший - ПДВ.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у вигляді надбавки.

Суть акцизного збору полягає в тому, що він являє собою непрямий податок, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари. Акцизний збір оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів.

Платниками акцизного збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виготовляють і реалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних - їх митна вартість.

Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну величину його виміру.

Обчислення акцизного збору. Сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, визначається платниками самостійно множенням об'єму відповідних видів товарів (оподатковуваного обороту), що продаються на встановлені ставки.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до обороту з придбання імпортних товарів.

Слід звернути увагу, що при розрахунку акцизного збору при ввезені товару через митний кордон України до бази оподаткування не включається сума митних та комісійних зборів.

Порядок обчислення і сплати ПДВ. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), та сумою податкового кредиту за звітний період.

Податкове зобов’язання являє собою загальну суму податку на додану вартість, що нарахована (одержана) платником податку і включена до ціни товару (робіт, послуг), які продаються в звітному (податковому) періоді. Для його визначення застосовується така формула:

∑ПДВ = (БО * 20) / 100, (3.1)

де БО – база оподаткування.

Визначення бази оподаткування відбувається прямим методом. Сутність цього методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж вироблених товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регулюючу) ціну без ПДВ відповідно до собівартості, прибутку, мита, акцизів, інших податків, які, згідно з законодавством України, включаються до вільної ціни (наприклад, до таких податків відносять збір від продажу паливно-мастильних матеріалів, податок з реклами та ін.), тобто база оподаткування (БО) визначається за формулою:

БО = (С + П) + МЗ + АЗ + ІП, (3.2)

де С - собівартість;

П - прибуток;

МЗ - митні збори;

АЗ - акцизний збір;

ІП - інші податки, що включаються до ціни.

При продажу ввезених (придбаних) товарів база оподаткування визначається за формулою:

БО = (МВ + ТВ + СВ + ІВ) + МЗ + АЗ + ІП, (3.3)

де МВ- митна вартість;

ТВ – транспортні витрати;

СВ – витрати по страхуванню до пункту перетину митного кордону України;

ІВ – інші витрати (брокерські, агентські, комісійні).

У всіх випадках продажу продукції (товарів, робіт, послуг) продавець – платник ПДВ – виписує податкову накладну встановленої форми у двох примірниках, в якій зазначається назва продавця, покупця, найменування, кількість та вартість одиниць товару, послуг без ПДВ, суми ПДВ та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковий кредит визначається як 16,667% від суми придбаних підприємством товарів, робіт, послуг. Загальну суму податкового кредиту (∑ПК) можна визначити за формулою:

∑ПК = ∑ПДВт + ∑ПДВ_ОФ + ∑ПДВ_НА, (3.4)

∑ПДВ_Т, ∑ПДВ_ОФ, ∑ПДВ_НА - сума податку на додану вартість, що сплачена платником у складі вартості придбаних: товарів (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів у звітному періоді, відповідно.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими ніж 3600 НМДГ протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням, а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку або зареєстровані як новостворені, до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподаткування операцій, подають податкову декларацію з податку на додану вартість за скороченою формою. Ця декларація подається до першого звітного періоду, в якому платником податку досягнуто обсяг оподаткування операцій у розмірі 3600 НМДГ.

До прямих податків, які сплачуються підприємствами України, належать:

1. податок на прибуток;

2. плата (податок) за землю;

3. податок із власників транспортних засобів;

4. податок на нерухоме майно (нерухомість) – у проекті.

Податок на прибуток підприємств. Господарюючі суб'єкти в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають у взаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і, передусім з бюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб'єктами до бюджету, є податок на прибуток.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань. При цьому валовий доход являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

Порядок обчислення. Прибуток звітного періоду, що підлягає оподаткуванню по основній ставці, визначається у вигляді різниці між сумою скоригованого валового доходу та загальною сумою валових витрат (за винятком з них витрат, які за своїм змістом не є такими для підприємства) і амортизаційних відрахувань (за винятком тих, на суми яких вони зменшуються).

Розрахована сума оподатковуваного прибутку обкладається податком за основною ставкою 25%.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником у відповідності до чинного законодавства України.

Нарахування податку з наземних транспортних засобів і інших самохідних машин та механізмів здійснюється їх власниками - юридичними особами виходячи з кількості відповідного виду транспортних засобів, які є на балансі підприємства станом на 1.01 поточного року, їх сумарного об'єму циліндрів двигунів в кубічних сантиметрах, а для водних транспортних засобів - їх довжини, і встановлених ставок податку у гривнях з 100 см³ об'єму циліндрів двигуна, або з 100 см довжини водного транспортного засобу.

Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і його загальної суми підприємства - юридичні особи складають спеціальний, затверджений податковим органом, розрахунок у трьох примірниках.

Плата (податок) за землю. У відповідності до Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю є прямим податком на володіння й використання землі, стягується вона у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається у відповідності до грошової оцінки земель. При цьому грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах у відповідності до методики, розробленої Кабінетом Міністрів України.

Плата за земельні ділянки, грошової оцінки яких не встановлено, визначається від обсягу таких угідь і встановлених ставок податку. Ставки земельного податку, порядок нарахування і сплати цього податку встановлюється у законодавчому порядку.

Земельний податок нараховують і сплачують власники землі та землекористувачі, крім орендаторів. За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка знаходиться у власності або використанні, в тому числі і на умовах оренди.

Сплата єдиного податку. З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності таких суб'єктів малого підприємництва.

Спрощена система оподаткування передбачає введення єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх параметрів.

Єдиний податок - це податок, який вводиться замість декількох видів діючих прямих і непрямих податків і розраховується у встановленому розмірі від відповідних доходів його платників.

У відповідності до Наказу Президента України від 28.06.99 р. спрощену систему оподаткування та сплату єдиного податку можуть застосовувати юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 1 млн. грн.

Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 500 тис. грн.

При цьому виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Розрахунок податку проводиться за однією з наступних ставок, яка самостійно обирається платником цього податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість у відповідності до чинного законодавства;

• 10% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.