3. Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка до­казів

Виступаючи із захисною промовою в суді, адвокат передусім по­винен висвітлити передбачені кримінально-процесуальним законом обставини, установлення яких необхідно для вирішення криміналь­ної справи, а також для прийняття процесуальних профілактичних за­ходів у справі.

Ця сукупність обставин, установлення яких необхідно для правиль­ного вирішення справи, передбачена КПК України, де говоряться, що при розгляді кримінальної справи підлягають доказуванню:

• подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

• винність підсудного у вчиненні злочину і мотиви злочину;

• обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності підсудного, а також інші обставини, що характеризують особу підсуд­ного;

• характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір її втрат на лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК);

• причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК).

Ці обставини конкретизуються кримінально-процесуальним за­конодавством щодо справ про злочини неповнолітніх (ст. 433 КПК), осіб, які захворіли або вчинили суспільне небезпечні діяння в стані неосудності (ст. 417, 420 КПК України).

Виклад фактичних обставин не повинен повторювати фабулу спра­ви в тому вигляді, в якому вона викладена в обвинувальному виснов­ку. В такому вигляді виклад фактичних обставин справи лише стомить суддів і всіх присутніх у залі судового засідання і викличе у них байдужість.

Як окрема і самостійна частина захисної промови, виклад фак­тичних обставин справи доречний у справах:

- в яких фабула досить складна і допускає різні тлумачення з по­зицій обвинувачення і захисту;

- в яких захисник доказує наявність обставин, які усувають протиправність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність);

- за відсутності суб'єктивних умов відповідальності (наприклад, за відсутності у підсудного мети присвоєння чужого майна).

У цих випадках виклад фактичних обставин справи починається в такій послідовності, в якій вони містяться в обвинувальному висновку і промові прокурора. Потім захисник дає свою версію.

Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів складає, як правило, основ­ну частину захисної промови. Аналізуючи й оцінюючи проце­суальні докази, захисник обґрунтовує ними свої міркування про те, чому ті чи інші докази він вважає достовірними, а інші — ні, чому ті чи інші докази є сумнівними, суперечливими.

Обсяг цієї центральної частини визначається конкретними об­ставинами справи і тією позицією, яку займають підсудний та його захисник щодо пред'явленого обвинувачення.

Спрямованість і ме­тодика аналізу доказів залежить від того, заперечує чи ні пред'явлене обвинувачення підсудний. Вимагаючи винесення виправдувального вироку, захисник спрямовує всі свої зусилля на спростування доказів обвинувачення.

Аналізуючи докази в справі, захиснику часто доводиться не лише спростовувати обвинувачення і висловлювати сумніви, але і доказу­вати. Це необхідно робити в тих випадках, коди він щось стверджує, висуває іншу версію, яка суперечить обвинувальній. Якщо у справі про вбивство захисник стверджує, що підсудний діяв у стані необхід­ної оборони, він повинен це доказати і переконати суд, що стан не­обхідної оборони дійсно мав місце. Якщо в подібній справі захисник стверджує, що вбивство було здійснено у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло несподівано внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, він повинен це до­казати. Спростовуючи в промові звинувачення в умисному вбивстві і протиставляючи йому твердження про вбивство з необережності, за­хисник повинен переконати суд у тому, що підсудний не хотів смерті потерпілого.

Захиснику слід добре попрацювати ще в ході судового слідства. Необхідні факти і обставини мають бути дослідженими в процесі судо­вого розгляду і тоді їх аналіз і оцінка в захисній промові матимуть особ­ливо переконливий характер.

Адвокатська практика рекомендує аналіз доказів давати судові в такій послідовності:

1. Найперше захисник аналізує й оцінює докази, подані обвину­ваченням, які підтверджують наявність події злочину. (Див. промову адвоката В.Россельса у справі Мурова, промову адвоката В. Алексеева у справі Коровіної).

2. Аналіз доказів, які свідчать про наявність чи відсутність у діях підсудного складу злочину. (Див. промову адвоката Д. Островського у справі Луньова, промову адвоката Л. Розенталя у справі Козітіса).

3. Подання і аналіз доказів, які встановлюють обставини, що ви­ключають можливість порушення кримінальної справи. (Див. промову адвоката А. Каляева у справі Курдіна, промову адвоката В. Поганина у справі Хілкова).

4. Аналіз характеру вини (крайня необхідність, наявність нео­бережності, необхідна оборона...) Див. промову адвоката О. Дервіза у справі Верховського, промову адвоката І. Успенського у справі Му­ранова .

5. Аналіз мотивів, якими керувався підсудний. Варто звернути особ­ливу увагу при підготовці судової промови на промову адвоката С. Любітова у справі Назаренка.

6. Аналіз ступеня і характеру відповідальності. Див. промову адвоката А Екмекчі у справі Кириліної, промову А. Полякова у справі Цапліна.

7. Аналіз причинного зв'язку між діянням, у якому обвинувачуються підсудні, і наслідками. Див. промову адвоката М. Карабчевського у справі братів Скитських.

8. Аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Див. про­мову адвоката А. Полякова у справі Цапліна.

9. Питання, які відносяться до характеру і розміру шкоди. Див. про­мову адвоката В. Алексеева у справі Коровіної, промову адвоката В. Шингарєва у справі Кисельової.

Як засвідчує практика, темою захисної промови найчастіше буває доказування обставин справи, що пом'якшують відповідальність підсуд­ного.

Якщо підсудний визнає себе повністю винним у пред'явленому йому обвинуваченні, інші докази також підтверджують його вину, зав­дання захисника — виключити можливість якої-небудь помилки і до­вести суду щире розкаяння підсудного, інші пом'якшуючі обставини.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність підсудного, визнаються: відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину або добровільне відшкодування завданої втрати чи усунен­ня заподіяної шкоди; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особис­тих або сімейних обставин; вчинення злочину під впливом по­грози чи примусу або через матеріальну чи іншу залежність; вчинення злочину під впливом великого душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого; вчинення злочину при захисті від суспільно—небезпечного посягання, хоч і з перевищенням меж необхідної оборони; вчинення злочину неповнолітнім; вчинення злочину жінкою в стані вагітності; щире розкаяння або явка з по­винною, а також сприяння розкриттю злочину. Суд може вра­ховувати й інші пом'якшуючі обставини.

Якщо підсудний визнає себе винним частково, заперечуючи обви­нувачення в одній його частині і визнаючи в іншій, аналіз доказів у за­хисній промові будується таким чином:

Аналізуючи показання потерпілого, підсудного, свідків, захисник повинен зіставити:

• показання однієї і тієї ж особи на попередньому слідстві і в суді;

• показання різних свідків;

• показання учасників процесу і документи;

• показання підсудного, потерпілого і незаперечні факти;

• вільну розповідь на перших і наступних допитах на попередньому слідстві і в суді...

Не слід залишати поза увагою і висновки експертів. Звичайно, це вимагає від адвоката серйозної підготовки, як загальної, так і щодо конкретної справи. Аналіз висновку експерта вимагає спеціальних знань, умілого зіставлення фактів. Знанням необхідно протиставляти знання, а не заклинання. Критика невігласа-адвоката нерідко буває голосною, але ніколи — переконливою.

Дослідження й оцінка речових доказів, протоколів слідчих дій, інших документів в залежності від обставин справи може посісти пев­не і навіть значне місце в захисній промові.

Аналізуючи докази, захис­ник не повинен замовчувати те, що невигідно для його підзахисного, оскільки це може лише зашкодити. За належного аналізу, пояснення

воно може виявитися несуттєвим або навіть байдужим для справи. Закін­чивши аналіз доказів, давши оцінку кожному з них і всім доказам у су­купності, захисник повинен зробити мотивовані висновки, які відповідають доказам.