Власні і закріплені доходи бюджетів обласних центрів України у 2003 р. 28

(у % до доходів бюджету)

Міста	Доходи, що вра-ховую-ться при визначен-ні обсягів міжбюд-жетних трансфер-тів	Доходи, що не вра-ховуються при визначен-ні обсягів міжбюд-жетних трансфер-тів	Міста	Доходи, що вра-ховую-ться при визначен-ні обсягів міжбюд-жетних трансфер-тів	Доходи, що не вра-ховуються при визначен-ні обсягів міжбюд-жетних трансфер-тів
Харків	46,9	24,1	Черкаси	50,1	22,5
Дніпропетровськ	48,3	29,5	Суми	54,8	22,9
Одеса	41,7	38,8	Житомир	42,0	18,2
Донецьк	45,1	7,1	Хмельницький	39,0	28,0
Запоріжжя	55,3	28,0	Херсон	43,8	22,4
Львів	41,0	7,1	Кіровоград	34,9	20,5
Миколаїв	49,7	10,1	Чернівці	40,7	41,0
Луганськ	51,3	13,8	Івано-Франківськ	46,1	27,3
Вінниця	43,7	16,8	Тернопіль	46,2	19,4
Сімферополь	49,9	20,2	Рівне	45,7	22,7
Полтава	49,7	22,0	Луцьк	41,5	27,8
Чернігів	38,8	20,6	Ужгород	28,6	14,5

Досвід формування місцевих бюджетів показує, що в даний час вони опинилися практично у повній залежності від центрального уряду, який визначає склад доходів місцевих бюджетів, нормативи відрахувань від загальнодержавних податків, розміри дотацій і субвенцій з Державного бюджету України. Фінансову самостійність місцевих органів самоврядування обмежує не лише майже повна їх залежність від загальнодержавних доходів, але і нестабільність практики бюджетного регулювання. Щорічні зміни складу доходів місцевих бюджетів, механізму бюджетного регулювання унеможливили здійснення місцевою владою не тільки перспективної фінансової політики, але не можуть їй гарантувати нормальних умов для функціонування протягом року.

Вивчення норм Бюджетного кодексу України показує, що їх практична реалізація повинна змінити орієнтири в процесі виконання бюджетів. Цьому сприятиме стабілізація доходних джерел, застосування механізмів стимулювання додаткового надходження платежів як до державного, так і до місцевих бюджетів.

Як показує світовий досвід, в унітарних державах не може бути повністю самостійних органів місцевого самоврядування, принаймні, їх не так багато. В усіх випадках надходження до місцевих бюджетів формуються за рахунок двох джерел: власних доходів і частини загальнодержавних доходів. Питання полягає в іншому: наскільки вагомі власні доходи, чи достатні вони для виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування. Закономірною є вимога щодо необхідності визначення власних доходів в обсягах, достатніх для виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування.

З проблемами формування власної доходної бази місцевих бюджетів тісно повязано питання податкової (фіскальної) автономії місцевої влади. Для України характерна низька податкова автономія місцевого самоврядування тому, що більша частина коштів місцевих бюджетів формується за рахунок закріплених доходів і бюджетних трансфертів, які надаються за рішенням уряду України. Податкова автономія обмежується лише правом запровадження місцевих податків і зборів згідно переліку і в межах визначених Верховною Радою України, а також наданням пільг по місцевим податкам і зборам згідно чинного законодавства.

Підсумовуючи сказане, можна узагальнити основні складові фінансової незалежності у чинному законодавстві, це:

 самостійність органів місцевого самоврядування в питаннях розробки, розгляду, затвердження і виконання місцевих бюджетів;

 внесення змін до місцевих бюджетів;

 встановлення місцевих податків і зборів та їх ставок в межах, визначених законодавством;

 надання пільг по місцевим податкам і зборам;

 випуск місцевих позик, лотерей та інших цінних паперів;

 отримання позичок у фінансово-кредитних установах;

 передача коштів з відповідного місцевого бюджету до інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів і програм, для утримання об’єктів спільного користування;

 розпорядження комунальним майном;

 встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності;

 створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.