Тема 3 Дослідження процесу становлення глобального менеджменту

3 1. Світові тенденції розвитку соціально-економічних проце­си їй удосконалення міжнародного менеджменту

Глобалізація визначається як більш розвинута форма інтернаціоналізації, що допускає функціональну інтеграцію інтернаціонально дисперсної економічної діяльності. Відмінними ознаками настання нового етапу в розвитку світового господарства є: відкритість економіки як про­відний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовою спільнотою; створення системи міжнародних, наддержавних організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансований економічний розвиток, поява та широке розповсюдження мультинаціональних корпорацій, функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, що не пов’язано безпосередньо із зовнішньою торгівлею та міжнародним пере­міщенням факторів виробництва.

Глобалізація характеризується тим, що міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни планети і кожна з них до певної міри залежить від міжнародного бізнесу. Дуалізм наслідків глобалізації для кожної країни виявляється у тому, що, по-перше, країна може ко­ристуватися благами, які дає глобалізація шляхом усунення не­гативних наслідків відсутності тих чи інших ресурсів у цій країні, по-друге, природною платою за ці блага є суттєва залежність країни від стану світових ринків (така сторона глобалізації становить суттєвий ризик особливо для країн зі слабкою економікою). Складність взаємодії процесів глобалізації та спрямування до національної незалеж­ності обумовлена такими двома причинами: по-перше, під впливом глоба­лізації розвиваються конвергентні процеси; по-друге, зростає національ­на та культурна диференціація як протидія глобалізації. Джерелом сили такої протидії є намагання спільнот захищати свої культурні та національні цінності від проникнення посередньої масової культури, яка може витис­нути національну культуру та зайняти в країні панівне положення.

В процесі розвитку економічної глобалізації виявилася така її харак­терна риса: адаптація до нових умов господарювання, що створюються глобалізацією, при збережені та максимальному використанні усього того, що відповідає національним інтересам та цілям вітчизняних підприємств, сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності та розвитку економіки своєї країни. Процес входження до міжнародних інтеграційних структур є сильним мотиваційним фактором реалізації принципу концентрації про­дуктивних та інтелектуальних сил суспільства для розбудови держави, підвищення матеріального та культурного рівня людей. При цьому треба мати на увазі ще й такий момент: міжнародні інтеграційні структури мають властивість перетворювати конкурентів у партнерів у сфері бізнесу чи в інших сферах діяльності. Вже зараз процес входження українських орга­нізацій, фізичних та юридичних осіб до міжнародних інтеграційних струк­тур набуває все більшої швидкості. Тому цей процес має бути керованим з боку держави з метою реалізації загальнонаціональних інтересів.

Вихідним моментом процесу перетворення міжнародного бі­знесу у глобальний була поява наприкінці 70-х років минулого сторіччя перших мереж інтернаціонального бізнес-сервісу (МІБС). Центром кожної з них стала мультинаціональна фірма (МНФ). Складо­вими цієї мережі є: банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, страхові компанії, університети, заклади охорони здоров'я та довкілля. На рубежі сторіч розпочалося злиття окремих МІБС у глобальну мережу бізнес-сервісу. Швидкому розвитку системної взаємодії бізнес-процесів у масштабах планети сприяє НТР і насамперед комп'ютеризація, яка охоплює усі сфери людської діяльності. В умовах розвитку глобальних процесів в усіх загальнолюдських сферах (в економіці, політиці, соціальній, гуманітарній, духовній сферах) найбільш ефективною стратегією для суб’єктів господарювання є інтеграція до міжнародних інтеграційних струк­тур на принципах рівноваги інтересів партнерів.

Таким чином, в умовах розвитку глобалізації та суттєвих геополітичних перетворень, міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитку, що стало причиною створення принципово нової концепції управління процесом функціонування мультинаціональних економічних структур - філософії глобального менеджменту.

Сучасний міжнародний бізнес потребує якісно нової системи управління і Такі вимоги визначаються світовими тенденціями розвитку соціальних та економічних процесів: технократизація, демократизація, інтернаціоналізація. Сутність таких тенденцій полягає у наступному: по-перше, суттєво підвищується роль та значущість науки як продуктивної сили, під впливом якої здійснюється глобальний процес докорінної зміни технологічної основи виробництва; по-друге, збільшується увага до культур народів і субкультур організацій, до різних форм демократизації, активізується участь працівників у здійсненні управлінських функцій, прибут­ках, власності; по-третє, швидко розвиваються інтернаціональні зв'язки у сфері економіки, розповсюджується в різних країнах світу досвід ефекти­вного ведення бізнесу, накопичений людством, ускладнюються пробле­ми збереження національних особливостей стилю керування. У зв'язку з такими тенденціями виявилися суттєві особливості міжнародного бізнесу та відповідного йому менеджменту: технологічна глобалізація; "фінансиорізація" менеджменту; доступність та всеосяжність загальних форм та методів ведення бізнесу; етапність розвитку міжнародного бізнесу; втяг­неним країн та суб'єктів господарювання до процесу економічної глобалізації

3.2. Підвищення якості менеджменту вітчизняних підприємств у процесі входження України до COT

Інституційна торговельно-економічна глобалізація здійснюється в межах Світової організації торгівлі ( далі - COT). COT почала свою діяльність з 1 січня 1995 року. СОТ покликана регулювати торгово-політичні відносини учасників організації в сфері міжнародної торгівлі. З правової точки зору система СОТ - це своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97% усієї сві­тової торгівлі товарами та послугами.

Принципами та основними правилами СОТ є: торгівля без дискри­мінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння у торгівлі; регулювання торгівлі переважно тарифними методами; відмова від ви­користання кількісних і інших обмежень; транспарентність торговельної політики (спільність принципів цієї політики); урегулювання торговельних суперечок між організаціями шляхом консультацій та переговорів з дотри­манням певних правил.

Переваги системи світової торгівлі можна поділити на чотири групи:

переваги системи СОТ, що сприяють позитивному розвитку взаємо­відносин між країнами на принципах рівноваги їх інтересів;

переваги для споживачів (зниження вартості життя, більш широкий вибір товарів і послуг);

економічні переваги (зростання доходів держави, виробників, грома­дян; підвищення рівня зайнятості; підвищення ефективності зовнішньо­торговельної діяльності);

політичні переваги (боротьба з корупцією, захист від лобіювання).

Негативними або стриманими оцінками функціонування СОТ з боку опонентів цієї організації є такі:

скорочення робочих місць в країнах, які є новими членами цієї орга­нізації;

пріоритет комерційних інтересів над бажанням країн-членів цієї ор­ганізації вирішити проблеми свого соціально-економічного розвитку;

СОТ є інструментом реалізації інтересів насамперед впливових груп держав та могутніх транснаціональних корпорацій, їх тиску на своїх кон­курентів.

Підприємствам буде заборонено випускати продукцію, яка не відпо­відає міжнародним стандартам якості. Тому їх ринкову нішу займуть іно­земні постачальники більш якісних товарів. Від вступу України до СОТ, як правило, виграють експортоорієнтовані галузі та підприємства і дещо втратять ті, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку. Найбільше програють суб'єкти господарювання, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачено чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема, положенням угод СОТ.

Негативні наслідки вступу до СОТ з особливою силою будуть вияв­лятися у короткотерміновій перспективі - періоді, необхідному будь-якій країні та підприємству для адаптації в нових умовах господарювання. Отримані переваги від вступу до СОТ будуть мати системний довготер­міновий характер.

Головною перевагою, яку отримають українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного ділового середовища в Україні. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися і не будуть запроваджуватися заходи на користь лише окремих підприємств.

Приєднання до СОТ не означає припинення або послаблення дер­жавної підтримки вітчизняних виробників. Важливу роль має відіграти жучка державна система протекціоністських заходів, які дадуть змогу впев­нено почувати себе вітчизняним підприємцям на міжнародних ринках.