Проблема розуміння
Дотепер ми акцентували увагу на значеннєвих процесах у свідомості комуніканта, тепер звернемося до реципієнта, оскільки саме він визначає ефективність значеннєвої комунікації.
Єдиний спосіб опанувати змістами — їхнє розуміння. Розуміння присутнє в двох розумових процесах: у пізнанні й у комунікації. Коли мова йде про розуміння причинно-наслідкового зв'язку, будови машини, мотивів поведінки людини, особливостей сформованої ситуації, має місце пізнавальне розуміння. Коли ж мова йде про розуміння повідомлення, мається на увазі комунікаційне розуміння. Пізнавальне розуміння — предмет вивчення гносеології (теорії пізнавання), а комунікаційне розуміння з часів античності вивчається герменевтикою.
Герменевтика етимологічно зв'язана з ім'ям Гермеса, якого давньогрецька міфологія малювала посланцем олімпійських богів, що передавав їхнє послання людям. До обов'язку Гермеса входило тлумачення і пояснення переданого тексту, йому приписувався винахід листа. У Древній Греції герменевтика усвідомлювалася як мистецтво тлумачення (інтерпретації) іносказань, символів, здобутків древніх поетів, насамперед — Гомера. У християнському богослов'ї герменевтика орієнтувалася на тлумачення Біблії. Особливе значення пошуку справжнього змісту священних текстів додавали протестанти, що на цьому ґрунті непримиренно ворогували з католиками, які вважали неможливим правильне розуміння Священного писання у відриві від церковної традиції.
З епохи Відродження герменевтична проблематика ввійшла до складу класичної філології в зв'язку з актуальними тоді проблемами розуміння сучасниками пам'ятників античної культури. З XIX століття почався період сучасної герменевтики, котру трактують як метод «уживания», в духовне життя, у культуру минулих епох, що властиво для гуманітарних наук, на відміну від природних наук. Вона одержала статус філософської науки, поглибилася в гносеологію й онтологію (М. Хайдеггер, Г. Гадамер, П. Рикер), і комунікаційне розуміння поступово виявилося за межами її предмета.
Комунікаційне розуміння може мати три форми, що лежать в основі рівнів сприйняття інформації (З. Кличникова. З. Партико):
• реципієнт одержує нове для нього знання; комунікаційне розуміння зливається з пізнавальним і має місце комунікаційне пізнання;
• реципієнт, що одержав повідомлення, не осягає його глибинний зміст, обмежуючись комунікаційним сприйняттям (наприклад, текст байки зрозумілий, а мораль її осмислити не вдалося);
• реципієнт запам'ятовує, повторює, переписує окремі слова чи фрази, не розуміючи навіть поверхневого змісту повідомлення; тоді має місце псевдокомунікація, тому що немає руху змістів, а є лише рух матеріальної оболонки знаків.
Комунікаційне пізнання є творчим пізнавальним актом, тому що реципієнт не тільки усвідомлює поверхневий і глибинний змісти повідомлення, але й оцінює їх з погляду етичної повинності й прагматичної користі.
Пропонуються різні критерії розпізнавання рівня розуміння. Американські прагматики вважають критерієм поведінку людини: якщо одна людина попросила іншу вимкнути світло, то не важливі пізнавально-комунікаційні операції в головах співрозмовників, важливо, чи буде виключене світло. Якщо так, то має місце комунікаційне пізнання.
Інші вчені думають, що повідомлення зрозуміле правильно, якщо реципієнт може стати автором розумних стверджувальних висловлень стосовно його змісту, тобто обговорювати (інтрепертувати) розкриття теми, ідейно-художні особливості, стиль викладу, корисність повідомлення і т.д.
Треті відкидають ці спрощені критерії, вважаючи, що вони не годяться для оцінки адекватного розуміння художнього, релігійного, наукового здобутку. А. Франс відзначив: «Розуміти твір мистецтва – це загалом, заново створювати його у своєму внутрішньому світі». Справа в тім, що глибоке розуміння включає співпереживання, тобто потрібно не тільки спостерігати знаки й усвідомити поверхневий і глибинний зміст повідомлення, але також відкрити і пережити той емоційний стан, що володіло автором у процесі творчості. Звичайно, не кожна людина володіє даром заново відтворювати твір мистецтва у своїй душі.
Завищений, практично недосяжний рівень комунікаційного пізнання породжує скепсис щодо можливостей розуміння людьми один одного. Ґете, вивчаючи Спінозу, прийшов до висновку: «Ніхто не розуміє іншого; ніхто при тих же самих словах не думає того, що думає інший; розмова, читання в різних людей збуджує різні низки думок». В. Гумбольдт висловився афористично: «Усяке розуміння є разом з тим нерозумінням».
Відомий літературознавець Д. Н. Овсянико-Куликовский (1853 ―1920) стверджував, що повне розуміння однією людиною іншого було б можливим лише тоді, що коли вона сприймає все, що говорить, при цьому втрачає індивідуальні особливості.
Наш сучасник Ю. Б. Борев як би відповідає Д. Н. Овсянико-Куликовскому: «Розуміння зовсім не є зіткнення душ. Ми розуміємо думку автора настільки, наскільки ми виявляємося конгеніальні йому... Обсяг духовного світу автора є ширшим за сам авторський текст. Розуміння має справу з текстом, а не з духовним світом людини, хоча вони й не далекі один одному»3 .
Проблему розуміння поглиблює ще й той факт, що вона завжди супроводжується «приписуванням змісту» з боку реципієнта. Виходить ситуація «суперрозуміння», яку О. О. Потебня описав так: «Той, хто слухає може набагато краще за того, хто говорить, розуміти те, що приховано за словом, і читач може краще самого поета осягти ідею його здобутку..., сутність, сила такого твору не в тім, що розумів під ним автор, а в тім, як воно діє на читача»4 . Дійсно, учений-герменевтик може прочитати в трактаті середньовічного алхіміка такі одкровення, про які той і не підозрював.
Отже, проблема комунікаційного пізнання залишається відкритою, це ще одна, поряд з проблемою змісту, terra incognita в теорії соціальної комунікації. Трохи краще досліджені проблеми комунікаційного сприйняття. Не осягаючи глибинних мотивів і задумів комуніканта, реципієнт у стані підтримувати діалог з ним і навіть «розуміти думку автора настільки, наскільки він виявляється конгеніальним йому». Що стосується «псевдокомунікації», або «квазікомунікації», то вони — повсякденне явище в нашому житті й причина багатьох непорозумінь і конфліктів.