Розділ XV. Робоче проектування.

Складання робочих проектів інженерного обладнання та впорядкування ділянки території об'єкту землеустрою виконується після затвердження проекту та перенесення його на місцевість.

Складають такі проекти: багаторічних насаджень (садів, ягідників, виноградників, плантацій хмелю), ступінчатого трасування схилів лісозахисних смуг (водо регульованих, водоохоронних, приярових, водо роздільних), проти ерозійних заходів, ставків і інших об'єктів гідротехнічного призначення, забудови території польових станів, ферм та господарських дворів і т. д. (всього 16 видів проектів).

Для виконання цієї роботи проводять топографічну зйомку в масштабі 1:1000 або 1:500 з нанесенням на план горизонталей через 0,5 м. Вона виконується тахеометричним або мензульним методом.

На території прокладають теодолітні ходи або трикутники мікротріангуляції, що замінюють ці ходи, з прив’язкою до межових знаків, встановлених під час землеустрою. На ній закладають постійні репери, висоти яких визначають прив'язкою до пунктів, що включені до мережі нівелювання IV класу. Польові роботи виконуються методом технічного нівелювання. Координати та висоти точок обґрунтування визначаються в системі координат та висот, за якими складені плани землеустрою.

Зйомочні роботи виконуються з додержанням вимог інструкції з крупномасштабної топографічної зйомки. Площі запроектованих фігур, що складається з прямих ліній, обчислюють графічним або аналітичним методом, а площі криволінійних фігур-планіметром.

Проектування ведеться за безпосередньою участю фахівців відповідної спеціальності - агрономів-садівників, меліораторів та інших.

Якщо на території є ґрунти різної якості, до проекту додають план ґрунтів, складений в том ж масштабі, що й проектний план. На проекті викреслюють всі запроектовані лінії та елементи. Для перенесення проекту до натури виконують на восківці копію з визначенням довжини ліній, кутів і її використовують під час польових вимірів.

Як приклад розглянемо робоче проектування ґрунтової дороги сільського призначення та садової ділянки на території колективного с/г підприємства.

Проектування дорогі. Для проектування дороги треба мати план топографічної зйомки в крупному масштабі (від 1:500 до 1:2000).

Основні елементи, що характеризуют трасу - це план та поздовжній профіль.

В план траси складається з прямих ліній, які з'єднуються між собою кривими лініями - дугами кола певного радіуса. Кінцеві точки траси прив'язуються до твердих точок теодолітних ходів. В поздовжньому профілі траса складається з ліній різного ухилу, які також з'єднуються кривими лініями. Для зручності використання вертикальний масштаб поздовжнього профілю в десять разів крупніший горизонтального (профіль виконують на міліметрівці), наприклад, горизонтальний масштаб - 1:10000, а вертикальний - 1:1000.

Для характеристики місцевості та запроектованої дороги по напрямках перпендикулярних до траси, складають поперечні профілі в одному горизонтальному та вертикальному масштабах.

Траса дороги повинна відповідати певним умовам, згідно з технічними умовами її проектування. Напрямок траси обирається камерально (використовуючи план топографічної зйомки) або безпосередньо на місцевості.

На рівнинній місцевості напрямок траси залежить ще від ситуації - трасу треба проектувати найкоротшу, кути на зламах траси повинні бути не більше 20º- 30º, величина кута відхилення обирається навпроти середини перешкоди, через яку ламається траса.

В гірській місцевості напрямок траси залежить від рельєфу (ухил місцевості перевищує допустимий за технічними умовами для такої траси). Тому траса в плані мас іноді складну конфігурацію. Через те що ухил гористої місцевості більше допустимого, кожна лінія на трасі задасться допустимим ухилом, тоді кожна лінія відходить від прямої, яка сполучає початкову та кінцеву точку траси, і периметр траси збільшується.

Точки зламу траси визначаються на плані, а потім - на місцевості, на цих точках вимірюють кути відхилення (на плані - транспортиром, на місцевості - теодолітом). Далі визначають радіус кривої R, користуючись таблицями для розмітки кривих, обчислюють елементи кривої - тангенси Т, довжину дуги бісектриси В. Точки зламу закріплюють на місцевості дерев'яними кілками і прив'язують лінійними промірами до двох дерев'яних стовпчиків, які встановлюють в стороні від місця майбутніх земляних робіт. Далі проводять розбивку пікетажу (мірною стрічкою або металевою рулеткою). Від точки зламу траси відкладають лінії тангенсів Τ по напрямках прямих ліній (одержують точки початку та кінця кривої). Починаючи з початку траси (нульового пікету), розбивають по прямих лініях, що їх сполучають, пікети через 100 м. закріплюючи їх дерев'яними кілками (поруч з ними забивають дерев'яні сторожки і номером пікету).

На осі траси встановлюють також плюсові точки - на характерних місцях зламу рельефу та контурів ситуації. На всіх пікетних та плюсових точках розбивають поперечники довжиною 20-60 м (в обидві сторони - по 10-30 м). В процесі розбивки пікетажу вводять поправки за нахил місцевості. Пікетаж розбивається на всіх лініях до самого кінця траси.

Заповнюється пікетажний журнал; н аркушах міліметрівки наносяться всі пікетні та плюсові точки, кути зламу, ситуація місцевості. Вісь траси позначається прямою лінією посередині аркуша, кути зламу - стрілками в бік повороту траси.

Перед початком будівництва дороги криві на місцевості розбиваються на відрізки певної довжини, залежно від радіусу кривої (для кривих радіусом менше 100 м-через 5 м, радіусом - 100-500 м- через 10 м, радіусом більше 500 м- через 20 м). Детальна розбивка кривих виконується методами: прямокутних координат, хорд, кутів, подовжених хорд - вписаного багатокутника, січних і трьох точок, а також за допомогою розноги, які детально описані в підручниках з геодезії.

Після розбивки пікетажу проводять нівелювання по всіх пікетних та плюсових точках, а далі - нівелювання поперечників. Робота виконується технічними нівелірами. Нормальна віддаль від нівеліра до рейки - 100-150 м. Зв'язкові точки - всі встановлені репери, точки зламу траси та частина пікетних точок (через два-три пікети).

Останні точки на трасі нівелюються як проміжні. Точність нівелювання по основній трасі характеризується допустимою нев'язкою між двома вихідними пунктами:

де L - довжина ходу, км.

Нівелювання поперечників виконують окремо від нівелювання основної траси. Складаються журнали технічного нівелювання.

На кожному поперечнику обов'язково визначають 5 точок:

осі дороги, бровок, земляного полотна і основи підошви відкосів.

Недалеко від смуги траси встановлюються тимчасові репери технічного нівелювання.