3.3. Матеріальне та фінансове забезпечення народних шкіл

Поряд з кадровими проблемами, функціонування народних шкіл, у значній мірі залежало від наявної матеріальної бази і достатнього фінансування. Переважна більшість початкових шкіл в другій половині ХІХ ст. знаходилася у скрутному становищі⁸¹⁰. Інтенсивне зростання кількості шкіл у середині ХІХ століття поставило перед громадами, церквою, Міністерством народної освіти, земством питання забезпечення початкової освіти спеціальними приміщеннями, коштами, обладнанням, меблями. Селянська хата у більшості випадків слугувала шкільним приміщенням. Були непоодинокі випадки, коли школа перекочовувала з хати в хату, тулилася у церковній сторожці, або розміщувалася у найманому приміщенні. Селянська хата у більшості випадків слугувала шкільним приміщенням. Місцеві жителі інколи здавали свої будинки в оренду (див. додаток М), а громади передавали свої приміщення під школу ⁸¹¹. З часом передовими земськими діячами (М.О. Корф) був розроблений проект раціональної будівлі нової школи, який знайшов впровадження у повітах Херсонської губернії. Але відсутність громадських і земських коштів та державного фінансування не давали можливості розгорнути будівництво достатньої кількості шкільних будинків.

Держава значну кількість своїх проблем поклала на органи місцевого самоврядування, духовне відомство, громади. Але покращення відбувалося надзвичайно повільно, тому для переважної кількості дітей шкільного віку навчання було недоступним. Створення земств, на відповідальність яких з часом покладалося забезпечення населення школами, значно покращило ситуацію. Школи поступово забезпечення шкіл новими будівлями, фінансами. Вже у 1865 році повітові земства, виключаючи Єлисаветградське, асигнувало на потреби шкільного будівництва 6825 руб. ⁸¹². В Херсонському повіті в 1871 році у порівняні з 1866 роком (3500 руб.) грошові асигнування зросли до 14110 руб.⁸¹³. Асигнування школам розподілялося на спільних нарадах повітових і училищних рад Херсонської губернії.

Губернське земство, яке декілька років стояло осторонь від проблем фінансування початкових шкіл у повітах, лише в 1870 р. вперше виділило на освіту першу фінансову допомогу повітовим земствам на освіту. Херсонському повітовому земству надійшло 500 руб. ⁸¹⁴, а 1881 року губернське земство вже виділяло по 2000 руб. щорічно на будівництво шкіл у найбідніших селах ⁸¹⁵. Разом з тим, земство поки що залишалося другим вкладником в народні школи після сільських громад ⁸¹⁶.

Діяльність губернського земства в справі фінансування народних шкіл позитивно вплинуло на забезпечення коштами початкових училищ. Вже в 1871 р., тобто через 7 років після заснування земських установ, їх витрати на народну освіту на 2% перевищували урядові. Надалі держава все менше й менше виділяла коштів на школу, а земства, навпаки, збільшували видатки⁸¹⁷. Так, у 1872 р. губернськими і повітовими земствами на утримання шкіл було витрачено 11376 руб. 1 коп. Громадами витрачено на утримання шкіл 47309 руб. Загалом 76459 руб. На засіданнях губернських земських зборів 1872, 1873 років відмічалося, що у попередні роки земства витратили на народну школу – 29150 руб. Сільськими громадами – 47309 руб., а всього76456 руб. ⁸¹⁸

Таким чином, земство вирішувало нагальну проблему утримання під своїм впливом існуючі громадські школи і не давало їм «вмерти». Кошти передавалися в розпорядження сільських громад, які витрачалися ними на створення матеріального забезпечення шкіл та виплату заробітної плати учителям ⁸¹⁹. Земства через своїх представників в училищних радах підтримували сільські громади в справі відкриття нових шкіл та виділяли на це необхідні кошти ⁸²⁰.

Крім того, земства надавали допомогу міським школам. Так, згідно постанові земських зборів Херсонського повіту 9 вересня 1866 р. миколаївським народним школам була визначена грошова допомога у розмірі 1000 руб. і 13 березня 1867 р. генерал-ад’ютант Глазенап повідомив Херсонській земській управі, що „призначену суму буде використано для найму будинків для народних училищ та на придбання класних меблів і навчальних посібників” ⁸²¹,⁸²².

Міські школи утримувалися коштом громади та пожертвами. Школи грамотності отримували допомогу від морського відомства (2500 руб.), міського бюджету (6000 руб.), земства (1000 руб) щорічно. Крім того існувала плата за навчання (2200 руб.). Таким чином загальний которис шкіл цього типу складав 11700 руб у рік⁸²³.

Царський уряд, не маючи в достатній кількості коштів на розвиток освіти народу, цілеспрямовано перекладав утримання народних шкіл на плечі земства. Так, з початку 1866 року належало вжити заходів щодо забезпечення фінансового утримання шкіл у поселеннях державних селян. А 11 лютого 1867 р., за рішенням Державної Ради, школи відомства державного майна також передавалися у ведення земських установ ⁸²⁴. Повітові земські збори доручили гласним повідомити про це всі початкові училища. Проте, передача початкових шкіл різних відомств у підпорядкування земств відбувалася формально.

Святіший Синод також забажав перекласти на плечі органів місцевого самоврядування проблеми фінансового утримання своїх церковних шкіл, які, незважаючи на державну підтримку, постійно знаходилися у скрутному становищі, і неодноразово звертався до земств та державних установ за фінансовою допомогою ⁸²⁵, ⁸²⁶. Так, у березні 1866 р. обер-прокурор Д. Толстой просив земство виділити кошти церковнопарафіяльним училищам Херсонського повіту, які вимагали влаштування шкільних приміщень, забезпечення їх опаленням, освітленням та прислугою, придбання книжок для читання, методичної літератури тощо⁸²⁷. Загалом, у 1893 році церковні школи Херсонської губернії отримали з різних джерел коштів на загальну суму 38665 руб., що у порівнянні з 1881 роком було більше на 2640 руб., що свідчить про зміцнення позицій училищ духовного відомства на освітянському просторі Півдня України (див. додаток Н). Справа народної освіти хоча повільно, але рухалася вперед.

У 80-х роках ХІХ ст. земство посилило роботу по створенню осередків освіти в сільській місцевості. Заснування нових однокласних трирічних шкіл вимагало значних коштів громади і органів місцевого самоврядування. Утримання сільської початкової школи з 60 учнями обходилося до 450 руб., а з 120 учнів – 700 руб. на рік. У середньому утримання одного училища дорівнювало у 1885 році 602 руб. 46 коп., у тому числі земського – 449 руб. ⁸²⁸. Тому земство разом із сільськими громадами передбачало напрямку створення дешевих шкіл, тобто початкових шкіл грамотності ⁸²⁹. В той же час, із року в рік збільшували асигнування на школу. Тільки в 1886 році Херсонським губернським земством було витрачено на освіту 148271 руб. Згідно постанові Сенату від 25 квітня 1896 р. Херсонське губернське земство брало на себе третю частину витрат повітових земств на народну освіту, які у 1896 році складали 867589 руб., що на 16% більше, ніж у 1895 році ⁸³⁰. Губернські збори планували направити ці кошти на ремонт старих шкільних будівель, придбання меблів, навчальних посібників, обладнання, поповнення шкільних бібліотек, посадку пришкільних садочків, заробітну плату учителям. Наприкінці ХІХ століття народні школи в основному мали певне матеріальне забезпечення для організації навчального процесу (див. додаток П). У порівнянні з школами середини ХІХ ст. їх матеріальний стан дещо покращився, значно збільшилося кількість спеціально побудованих приміщень, більш якісно утрималися старі. У 90-х роках ХІХ ст. 76% шкільних приміщень були у задовільному стані і 24% у незадовільному ⁸³¹. Але все ж видатки на осіту були недостатніми. Так, у 1895 році на утримання миколаївської поліції було витрачено 49423 руб, а на народну освіту лише 25060 руб.⁸³² при 1,2 млн. бюджеті міста⁸³³.

На початку ХХ століття фінансування народних шкіл дещо збільшилося. Із звіту губернської управи земським зборам в жовтні 1905 року видно, що витрати повітових земств Херсонської губернії на народну освіту складали 21,5% загальної розхідної частини бюджету ⁸³⁴. В Єлисаветградському повіті вони дорівнювали 15,7%, Ананьївському – 28,1%. Витрати губернського земства на народну освіту складали 9,1% розхідної частини бюджету. Бюджет народної освіти у Миколаєві складав 42703 руб.⁸³⁵. У другому десятилітті ХХ ст. у Херсонській губернії, поряд з будівництвом нових шкільних будівель, продовжувалася робота по капітальному ремонту шкільних приміщень. Лише у Єлисаветградському повіті у 1914 році було якісно відремонтовано 146 шкіл на загальну суму 21388 руб. На ремонт одного народного училища було витрачено 946 руб.⁸³⁶ Важливо відмітити приватну ініціативу у створенні нормальних умов для роботи народних шкіл. Так, коштами М.М. Аркаса у с. Христофорівка Херсонського повіту, землевласників Комарицького і Шишкіна в с. Кондратівка Ананьївського повіту, у Олександрівці-Арнаутівці Одеського повіту членами сільської громади були побудовані приміщення для початкових шкіл ⁸³⁷. У 1898 році парафіяни Миколаївського Свято-Духовного молитовного будинку просили міську владу дозволу на будівництво громадою церковнопарафіяльної школи для дітей міста ⁸³⁸.

Але незважаючи на те, що губернське земство розширило свою участь у розвитку початкової освіти в повітах, на прикінці ХІХ століття все також гостро стояло питання про участь сільських громад в утриманні народних училищ тому, що бюджет земств не міг задовольнити всі освітянські потреби ⁸³⁹.

Отже, зважуючи на наведені факти, можна зробити висновок, що матеріальний стан початкових шкіл Півдня України, у період який досліджується, знаходився у незадовільному стані і вимагав значних фінансових та матеріальних витрат. Незважаючи на зростання кількості початкових шкіл та учнів у них, держава у більшості випадків залишилася осторонь від вирішення проблем будівництва, ремонту та матеріального забезпечення народних училищ, переклавши вирішення цих проблем на органи місцевого самоврядування, громади і духовне відомство. Кошти, які виділялися на створення матеріальної бази освіти, були мізерними. Починаючи з середини 60-х років особливо активну участь у розбудові сільської школи взяли на себе земства, які наприкінці ХІХ століття витрачали третину своїх коштів на народну освіту. У 80-90 х роках у селах Херсонської губернії почали будувати шкільні будівлі за новими спеціальними проектами. На початку ХХ століття 364 земські школи мали нові шкільні приміщення. У той же час 119 шкіл тулилися у пристосованих будівлях ⁸⁴⁰. Холодні, погано освітлені, пристосовані приміщення для шкіл зустрічалися у багатьох поселеннях Херсонської губернії навіть наприкінці ХІХ століття. Значна частина дітей шкільного віку (до 70%), у тому числі через відсутність приміщень для навчання, залишалася поза межами початкової школи. Від поганого матеріального забезпечення страждали церковнопарафіяльні школи (36%) і школи грамоти (67%) (див. додаток Р) Загалом 30% шкільних приміщень на території Херсонської губернії були у незадовільному стані (див. додаток С).⁸⁴¹

Висновки до розділу 3. Дослідження показало, що дореволюційна народна школа проходила шлях становлення, розвитку та пошуку нових організаційних форм роботи. Цьому у значній мірі сприяли шкільні реформи другої половини ХІХ століття, які незважаючи на свій обмежувальний характер, дозволили покращити освіту серед народу. Урядові «Положення» (1864, 1872, 1874, 1884 рр.) визначили задачі початкових шкіл, спрямовували їх діяльність, визначали перелік учбових предметів, тривалість занять протягом дня і тижня, навчального року тощо.

Запровадження приблизних навчальних програм Міністерства народної освіти (1897 р.) і Святішого Синоду (1903 р.) мало за мету кардинально вплинути на процес навчання і виховання учнів, визначити мінімум знань, умінь і навичок учнів. У 70-90-х роках ХІХ столітя передовими педагогами розпочалися активні пошуки нових прогресивних форм і методів організації навчального процесу. На зміну застарілій і консервативній буквоскладальній методиці прийшла нова звукова метода, вдосконалювалося викладання навчальних предметів. На уроках вчителів Херсонської губернії почала активно використовуватися наочність, з’явилися перші технічні засоби навчання. Разом з тим, релігійне виховання поставало у ранзі державної політики.

У другій половині ХІХ ст. урядом було запроваджене ремісниче навчання у народних школах. У Херсонської губернії цей процес набув значного розвитку, що надавало можливість учням отримати професійні навички з окремих видів трудової діяльності (рукоділля, швецька справа, крій та інше).

Тривалий час головною проблемою у питаннях організації навчального процесу народної школи були педагогічні кадри. Відкриття вчительських семінарій та запровадження спеціальних іспитів на звання вчителя народної школи позитивно вплинуло на вирішення кадрових проблем. Активну участь у цьому питанні приймали земство і духовенство. Важливою формою підвищення професійної майстерності вчителів, покращення їх фахової підготовки були також вчительські з’їзди і курси.

Болючою проблемою дореволюційної народної школи був її незадовільний фінансовий та матеріальний стан. Початкова школа значний період свого існування, особливо у другій половині ХІХ століття, потерпала від злигоднів. Уряд не маючи у достатній кількості коштів, переклав на відповідальність земств організацію та утримання шкіл. Церковні школи мали мізерні власні кошти на утримання, а цілеспрямоване державне фінансування і допомога земств були основним кошторисним фундаментом на якому вони існували. Міністерські школи теж мали централізоване урядове забезпечення, а міські школи отримували кошти переважно від місцевої влади. Іншою значною проблемою початкової школи було забезпечення їх спеціальними приміщеннями, придатними для проведення навчально-виховного процесу. З часом фінансування народних шкіл урядом та органів місцевого самоврядування сприяло покращенню матеріальних умов земських і міських шкіл. Але сільські церковнопарафіяльні школи, громадські і школи грамоти до кінця свого існування так і залишалися без належних приміщень і задовільного матеріального забезпечення.

Таким чином, можна стверджувати, що у народній школі 1861-1917 рр. відбувалися складні і неоднозначні процеси вдосконалення організаційних питань, навчальної та виховної роботи, кадрової політики, фінансування, які позитивно вплинуло на поширення писемності серед народу, залучення до навчання дітей.