Релігійна поезія

Великодні 7-а і 8-а пісні.

Властиве відверте релігійне чуття, що іноді доходить до екстазу.

Інтонація піднесена, сувора, однак відчутне ліричне начало:

7-а пісня	Згадуючи про страждання Ісуса на хресті, автор начебто ідентифікує себе зі своїм героєм.
8-а пісня	Палка сповідь людини, що терзається хворобами, страхом, сумнівами. Тільки у вірі – заспокоєння, відрада.

“De libertate¹” (1757)

Зразок високої громадянської, патріотичної лірики.

Тема свободи.

Пряме автобіографічне свідчення.

Л.Махновець

Має певний автобіографічний підтекст: у цей час за умовами Третього Литовського статуту 1588 р. над Сковородою нависає реальна загроза потрапити у кріпосну залежність до С.Томари.

Приводом до написання могли стати такі історичні факти (за П.Тичиною):

• протести запорожців, на вольності яких в 1751 р. царський указ наклав свою руку, поселивши на землях запорожців сербів-колонізаторів;

• указ 1783 р. про остаточне закріпачення селян Лівобережної України.

Однак, як стверджує Ю.Барабаш, ці фактори не могли стати поштовхом до написання поезії, бо не підтверджуються життєвими ситуаціями та настроями (переконаннями) Г.Сковороди.

Присвячує Б.Хмельницькому – називає “отцем вольності”. Прославляє як запорозького гетьмана у часи руйнування Запорозької Січі Катериною ІІ – висока громадянська відвага і свідомість поета.

Пов”язує волю з визвольною війною під проводом Б.Хмельницького.

Свобода – найвища людська цінність, без неї неможливий суспільний прогрес, розвиток науки.

Воля – природний стан людини.

Новаторство лірики Г.Сковороди (порівняно з шкільними поетиками):

• органічне поєднання громадського і особистого (пісня 19-а: зображення душевного стану розпачу, прагнення перебороти свої страждання);

• шкідливість наслідування чужих зразків;

• ствердження необхідності природного нахилу у поетичній творчості.

Техніка версифікації:

• силабіст, однак іде шляхом вдосконалення силабічного вірша у напрямку його тонізації, наближення до силаботоніки: “Ой ти, пташко…” – майже хорей, “Всякому городу…” – дактиль.

• застосування чоловічих рим нарівні з жіночими (обов”язковими для силабіки). “Всякому городу…” – лише чоловічі рими, які збагачують вірш.

• римування:

• вільні, неповні (ревно-древной, солодкій – глотки) або приблизні рими.

• рими переходять в асонанси й дисонанси (усмиряєт – примиряєт, у меня – у дня).

• складні рими (небесни – сего бездне).

• впровадження внутрішніх рим.

• дуже багата строфіка.

• найпоширеніший розмір – 13-тискладник з цезурою після 7-го складу (7+6). Також застосовує 12-тискладник (6+6), 11тискладник (5+6), 10тискладник (6+4).

• рефрени (приспіви) – підсилюють змістове навантаження: “Всякому городу---” – рефрени на контрасті зі змістом кожної строфи.

• тяжіння до народної версифікації: “Ой ти, пташко…” – ритмічна схема народної щедрівки (4+4).

1апологом (або моральною байкаю) користується Г.Сковорода.

2 У Г.Сковороди лише одна суто раціональна байка – “Старуха і Горшечник”

3 У Г.Сковороди одна мішана байка – “Вітер і Філософ”

1 Назва збірки – за давньою поетичною традицією: поетична збірка М.Довгалевського “Сад страданій Христа…” та його поетика “Сад поетичний”.

1 Свобода, вольність.