3. Поняття, мета і система покарань за кримінальним судочинством Швеції.

До об'єднання в 1998 р. у єдину Службу в'язниць і пробації у Швеції існували різні регіональні органи.

Крім центрального апарата, служба здійснює управлінські функції за допомогою п'яти регіональних управлінь. У свою чергу їм підпорядковуються 36 місцевих адміністративних відділень, у рамках території кожного з яких перебувають, як правило, в'язниця, слідчий ізолятор і служба пробації. Усього у Швеції 35 в'язниць, 31 пробаційний відділ і 25 місць попереднього ув'язнення.

	МІНІСТЕРСТВО Юстиції
	СЛУЖБА В'ЯЗНИЦЬ І ПРОБАЦІЇ
	Управління в'язниць і пробації Центральне агентство
5 регіональних керувань
Національна рада з питань умовно-дострокового звільнення		30 пробаційних рад
36 місцевих адміністративних відділень служби в'язниць і пробації

Загальна чисельність штату Служби в'язниць і пробації становить 8 716  осіб, при цьому 5 381 осіб входять у штат тюремних установ. Отже, штат служби пробації не перевищує 3 000 осіб. У той же час у Швеції широко поширена практика залучення до здійснення функцій нагляду волонтерів, яким виплачується грошова винагорода в розмірі 400 крон (дозволяє, взагалі, покрити транспортні витрати). У 2003 р. число волонтерів становило 4 783 осіб. Волонтери здійснюють нагляд над 43% піднаглядних. Це дозволяє штатним інспекторам служби займатися тільки самими складними справами. Середнє навантаження одного інспектора становить 25 чоловік.

Загальний річний бюджет Служби в'язниць і пробації становить більше п'яти млн. крон. При цьому на потреби служби пробації виділяється близько 25% бюджетних коштів.

На організаційні структури Служби в'язниць і пробації Швеції покладений обов'язок виконувати всі види кримінальних покарань, управління роботою в місцях попереднього ув'язнення, а також пов'язана з виконанням альтернативних покарань діяльність по підготовці висновків для суду про можливості призначення підсудному того або іншого виду покарання.

Відповідно до основного принципу кримінальної політики Швеції призначення покарання у вигляді позбавлення волі повинне бути зведене до мінімуму, оскільки ізоляція від соціуму, як правило, знижує шанси особи по адаптації у суспільство після виходу з в'язниці. До того ж, покарання, не пов'язані з позбавленням волі, дешевше обходяться державному бюджету.

Реально вживане в КК Швеції поняття «покарання» охоплює тільки тюремне ув'язнення й штраф, у той час як на умовне позбавлення волі, пробацію й спеціальне (примусове) лікування поширюється термін «інші наслідки».

Покарання у виді позбавлення волі у Швеції може бути призначене на строк від 14 днів до 10 років. Існує також довічне позбавлення волі. У рідких випадках верхня межа строку тюремного ув'язнення може бути збільшеною: до 14 років – у випадку якщо покарання призначається за кілька здійснених злочинів; до 18 років, - якщо мова йде про серйозний рецидив. Особі, що не достигли 18 років, позбавлення волі може бути призначене у виняткових випадках.

В 2002 р. в'язниці прийняли 10 173 нових ув'язнених, 109 з яких були присуджені до довічного висновку. Короткі строки тюремного ув'язнення зумовлюють порівняно незначні показники кількості ув'язнених у день - 4 100 чоловік.

Безпосереднє виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, здійснюється 31 пробаційним відділом.

Інституту пробації у Кримінальномуо кодексі Швеції, прийнятому у 1965 р. присвячена ціла глава - 28. В ній зазначається, що пробація може бути призначена як самостійна кримінально-правова міра в тих випадках, коли суд дійде висновку, що покарання у виді штрафу недостатньо (ст. 1 гл. 28 КК). Також вона може застосовуватись до осіб, звільнених умовно-достроково (ст. 10 гл. 26 КК).

Особливістю застосування пробації в Швеції є той факт, що вона може поєднуватись з такими санкціями:

• штраф;

• громадські роботи;

• короткострокове позбавлення волі.

Отже, пробація застосовується як додаткова санкція, і побачити її в чистому вигляді як основне покарання (як, наприклад, в США) практично неможливо.

Щодо поєднання пробації зі штрафом, то шведське законодавство допускає поєднання цих двох санкцій навіть тоді, коли штраф взагалі не передбачено в санкції статті, яка передбачає відповідальність за даний злочин.

В якості однієї з умов відбування пробації можуть виступати громадські роботи (ст. 2а гл. 28 КК), які виконуються винною особою безоплатно у вільний від роботи чи навчання час строком від 40 до 240 годин. Щодо даної санкції, то вона взагалі не передбачена в системі покарань, яка визначена Особливою частиною КК Швеції (ст. 3 гл. 1).

І нарешті, пробація може поєднуватись з тюремним ув’язненням, термін якого складає не менше 14 днів і не більше 3 місяців.

Служба пробації у Швеції виконує наступні покарання:

• умовне покарання із призначенням суспільно корисних робот;

• пробація (кримінальний нагляд), включаючи нагляд у сполученні із суспільно корисними роботами й нагляд у сполученні з особою програмою лікування;

• інтенсивний нагляд із застосуванням електронного моніторингу . (Інтенсивний нагляд у точному значенні слова покаранням також не є, оскільки являє собою форму відбування покарання у вигляді позбавлення волі.)

Крім перерахованого в сферу відповідальності інспекторів служби пробації входить здійснення нагляду над особами, звільненими з місць позбавлення волі достроково.

Функції служби пробації

Місцеві пробаційні відділи виконують три основні функції:

• здійснення нагляду й соціальної підтримки відносно осіб, засуджених до кримінального нагляду, суспільно корисних робот, спеціальним лікувальним програмам, відбуттю тюремного ув'язнення у формі інтенсивного нагляду, а також осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі умовно-достроково. У випадку, якщо піднаглядні порушують умови відбування покарання, встановлені законом і (або) судом, справа передається для розгляду в спеціальну раду з питань пробації й умовно-дострокового звільнення;

• надання допомоги суду в обранні адекватного покарання за оцінкою життєвої ситуації обвинувачуваного, його соціального статусу, психологічних особливостей особистості, імовірності здійснення повторних злочинів;

• координація реалізації лікувальних і інших реабілітаційних програм, що проводяться місцевою владою та некомерційними організаціями.

Інспектори служби пробації починають свою діяльність до винесення судового рішення, оскільки дані про соціальний і психологічний стан підсудного й висновок про доцільність застосування тієї або іншої альтернативної санкції необхідні суду для ухвалення зваженого рішення про застосування до особи того або іншого виду покарань. Робота, пов'язана з поданням суду відповідної доповіді, становить важливу частину функцій інспектора служби пробації. В останні роки загальне число таких доповідей становить у середньому близько 25 000 у рік.