Практична частина

Клас небезпеки шкідливої речовини визначається за низкою показників, для кожного з яких встановлені нормативні значення (табл. 4.4).

Таблиця 4.4 - Класифікація речовин за ступенем їх небезпеки

Показники	Норми показників для класу небезпеки
	1-й клас	2-й клас	3-й клас	4-й клас
ГДК, мг/м3	<0,1	0,1-1,0	1,1-10	>10,0
ССДШЛ, мг/кг	<15	15-150	151-5000	>5000
ССДШК, мг/кг	<100	100-500	501-2500	>2500
СКК, мг/м3	<500	500-5000	5001-50000	>50000
КМІО	>300	300-30	29-3	<3
ЗГД	<6	6-18	18,1-54	>54
ЗХД	>10	10-5	4,9-2,5	<2,5

Показники, за якими оцінюють шкідливу дію речовини

1. Граничнодопустима концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони (ГДК) - це така концентрація, яка при щоденній роботі (окрім вихідних днів) протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше як 41 годин на тиждень, упродовж усього робочого стажу не може зумовити відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами діагностики як в період праці, так і в подальші роки та в наступних поколіннях.

2. Середня смертельна доза у випадку введення в шлунок (ССДШЛ) - це така доза речовини, яка викликає смерть у 50% тварин при одноразовому введенні в шлунок.

3. Середня смертельна доза у разі нанесення на шкіру (ССДШК) - це така доза речовини, яка викликає смерть у 50% тварин при одноразовому нанесенні на шкіру.

4. Середня смертельна концентрація у повітрі (ССК) - це така концентрація речовини, яка викликає смерть у 50% тварин при 2-4 - годинній інгаляційній дії.

5. Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КМІО) - відношення максимально можливої концентрації речовини у повітрі при 20ºС, яка зумовлюється леткістю речовин до середньої смертельної концентрації.

6. Зона гострої дії (ЗГД) - відношення середньої смертельної концентрації речовини до мінімальної (граничної) концентрації, що викликає зміни біологічних показників на рівні всього організму, які виходять за межі фізіологічних реакцій.

7. Зона хронічної дії (ЗХД) - відношення (граничної) концентрації, що викликає зміни біологічних показників на рівні всього організму, які виходять за межі фізіологічних реакцій до мінімальної концентрації, що викликає шкоду для здоров'я у хронічному експерименті по 4 год. 5 разів на тиждень упродовж не менше як 4 місяці.

Серед цих показників найбільше практичне значення для характеристики токсичності шкідливих речовин мають ГДК у повітрі робочої зони, бо найчастіше виробничі отруєння трапляються внаслідок того, що шкідливі речовини надходять організм людини через органи дихання. Велика площа поверхні легень і значна швидкість проникнення шкідливих речовин у кров сприяють інгаляційному отруєнню.

На сьогоднішні ГДК встановлені більше як для 1400 речовин. Для найпоширеніших вони наведені в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 – Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Речовина	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
Оксиди азоту у перерахунку на NО2	5	3	п
Аміак	20	4	п
Анілін	0,1	2	п
Ацетон	200	4	п
Бензол	5	2	п
Берилій і його сполуки у перерахунку на Ве	0,001	1	а
Борна кислота	10	3	п + а
Дихлоретан	10	2	п
Йод	1	2	п
Оксид кадмію	0,1	1	а
Кобальт і його оксид	0,5	2	a
Марганець у перерахунку на МпО2	0,3	2	a
Метанол	5	3	п
Оксиди арсену	0,3	2	a
Нікель та його с по луки в перерахунку на Ni	0,5	2	a
Озон	0,1	1	п
Ртуть металічна	0,01	1	п
Свинець та його неорганічні . сполуки	0,01	1	a
Сірчана кислота	1	2	a

Примітка: п - пар або газ; а - аерозоль.