- •Міжнародні відносини: суть, принципи та суб’єкти.
- •14.Методологічна база та функції політології.
- •13. Судова влада в Україні.
- •14. Виборчі системи: сутність, переваги, недоліки.
- •Статус президента
- •Інститут виборів
- •Типологія і причини міжнародних конфліктів, проблема їх врегулювання.
- •Політична влада. Її форми і типи.
- •14)Авторитарний і тоталітарний режими
- •13)Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •13)Суть, ознаки та типологія політичних партій.
- •14)Законодавча влада
- •13)Суб’єкти політики
- •14)Правова держава і громадянське суспільство.
- •13)Еліта як суб’єкт політики.
- •14)Форми державно-територіального устрою.
- •13)Політична діяльність
- •1.1.14)Політичне лідерство: теорії, концепції, система добору.
- •14)Типологія партійних систем
- •13)Громадянське суспільство суть ознаки та функції
- •14)Політична влада сутність ресурси ознаки та функції
- •13)Політична система суспільства сутність структура та функції
- •14)Ознаки та типологія республіканської та монархічної форми держави
- •13)Суть ознаки та різновиди тоталітарних режимів
- •14)Предмет та структура політології
- •13)Політика як суспільне явище
- •14)Поняття, типологія та функції політичних партій
13)Суб’єкти політики
Суб’єктами політики є окремі особи, організації чи суспільні рухи, які постійно і відносно самостійно беруть участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, впливають на політичну поведінку інших суб’єктів, викликають своїми діями ті чи інші зміни в політичній системі.
Суб’єкти політики поділяються на індивідуальні та групові.
Особа виступає як учасник політичного процесу, представником якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-правовою суб’єктивністю. Виділяється декілька рівнів політичної суб’єктності особи:
громадянин, який бере участь у політиці через виконання громадських обов’язків або через громадську організацію;
член політичної партії;
громадсько-політичний діяч;
адміністратор;
депутат;
політичний лідер.
Залежно від сили впливу суб’єктів на процес прийняття політичних рішень вони поділяються на первинні (базові), вторинні і безпосередні.
До первинних суб’єктів політики відносяться соціальні групи, етноси, класи, територіальні, демографічні, професійні і релігійні об’єднання.
Серед цих суб’єктів найбільш впливовими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи.
Етноси і нації виступають суб’єктами політики за таких обставин:
на етапі боротьби за національну державу або національно-територіальну автономію;
при визначенні національних пріоритетів у період становлення політичних інститутів;
у міжнародних відносинах;
у процесі захисту на державному рівні етнокультурної специфіки національних меншин.
Соціально-класові групи – це спільноти, які різняться між собою за матеріальним становищем, владою, престижем, освітою, способом життя (звичками, манерами, звичаями). За цими ознаками класи поділяються на вищі, середні, нижчі та люмпенізовані верстви. Вони мають різні інтересів (часто діаметрально протилежні) і різні можливості виявити ці інтереси на державному рівні.
Вторинні суб’єкти створюються як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї задля захисту інтересів базових суб’єктів, реалізації їхніх цілей і цінностей. Ці суб’єкти мають специфічні політичні інтереси щодо здобуття і здійснення державної влади. До вторинних суб’єктів політики відносяться групи тиску і партії.
Групи тиску включають всі об’єднання громадян (профспілки, промислові і торгівельні асоціації, культурні товариства тощо), які безпосередньо не борються за владу, але відстоюють власні інтереси при здійснення політики.
Партії як вторинні суб’єкти політики безпосередньо борються за владу, тісно взаємодіючи з різними групами тиску й електоратом.
До безпосередніх суб’єктів політики належать владні структури, керівні органи політичних і громадських організацій, політичні лідери, які беруть безпосередню участь у прийнятті і виконанні політичних рішень. На цьому рівні виникає і функціонує політична еліта, під якою розуміють групу людей, що займає провідні позиції у різних структурах політики. Для здобуття й
збереження влади, престижу політичної еліти використовують партії, групи тиску, соціальні групи
і масові спільноти, виражаючи дійсні або уявні їхні інтереси. Проте справжні наміри еліт для більшості залишаються не зрозумілими.
