75. Мінливість волосяного і шкірного покриву

Окремі шкурки кожного виду хутряної сировини відрізняються одна від одної товарними властивостями. У основі цих відмін лежать біологічні ознаки волосяного покриву і шкірної тканини, які змінюються під впливом різних чинників зовнішнього середовища (умов годування і утримання, статі, віку, сезону, географічного району проживання, індивідуальних особливостей організму).

Мінливість волосяного і шкірного покриву залежно від умов проживання і годування тварин. На властивості і будову волосяного покриву значно впливає спосіб життя звірів: наземний, підземний, земноводний або водний.

Наземні звірі мають різко виражену різницю в опушенні окремих частин тіла: хребет завжди вкритий більш густим і темним волосяним покривом ніж черево. Шкірна тканина на хребті товстіша ніж на череві.

У земноводних звірів черево покрите більш густим волосяним покривом ніж хребет. Забарвлення волосяного покриву і товщина шкірної тканини у більшості видів майже однакова.

Звірі, які проводять більшу частину життя під землею, вкриті одноманітним волосяним покривом. Напрямний і остьовий волос трошки довший за пуховий. Шкірний покрив на череві товстіший, ніж на хребті. Колір шкурки однаковий на усіх ділянках.

Волосяний покрив морських звірів залежить від віку. Наприклад, у малят тюленів він дуже густий, а у дорослих грубий і рідкий, тому що під шкурою міститься товстий шар жиру.

При розведенні звірів у клітках, створюючи їм відповідні умови утримання і годування, можна досягти значних змін у розмірах шкурок, кольорі, висоті, густоті волосяного покриву.

Статева мінливість. Шкурки самців і самок звірів та домашніх тварин відрізняються рядом ознак. Шкурки самок більшості звірів дрібніші від шкурок самців і мають більш ніжний і менш пишний волосяний покрив. У деяких видів звірів самці відрізняються від самок забарвленням, а також більшою товщиною шкірної тканини.

Вікова мінливість характеризує зміни в будові і властивостях волосяного покриву і шкірної тканини залежно від віку тварини. Первинний волосяний покрив відрізняється від волосяного покриву дорослих звірів м'якістю, він легко повстяніє, низький; остьовий волос мало відрізняється від пухового. Шкірний покрив малят звірів тонкий, маломіцний. У зв'язку з низькою якістю такі шкурки не заготовляють.

Вікова різниця в якості волосяного і шкірного покривів свійських тварин і морського звіра дуже велика.

Сезонна мінливість пов'язана із пристосуванням організму тварин до температурних змін зовнішнього середовища.

Кількість, характер і строки линяння тварин визначаються рядом чинників: віком і видом тварин, кліматом і умовами утримання й годування. Зимовий і літній волосяний покрив звірів більшості видів відрізняється за кольором, густотою, висотою, різним співвідношенням остьового і пухового волоса, формою і будовою волоса. Зміна волосяного покриву тварин називається линянням.

У більшості тварин волосяний покрив линяє двічі на рік, звірі, які впадають у зимову сплячку, після весняного пробудження линяють фактично протягом усього літа.

Линяння звірів різних видів пристосоване до певної пори року, причому в межах одного району звірі різних видів линяють по-різному залежно від кліматичних змін оточуючого середовища.

Залежність линяння від віку виявляється в тому, що в більшості видів звірів молодняк линяє пізніше, ніж дорослі тварини.

Спостерігається також залежність линяння від статі, Навесні самки звірів багатьох видів линяють раніше самців.

Шкірна тканина значно змінюється залежно від пори року за щільністю, товщиною і кольором. Восени шкірний покрив різко потовщується, стає більш пухким, з великою кількістю жирових відкладень. У тварин зимового забою шкура порівняно тонка й щільна. Навесні шкірна тканина знов потовщується, але не має жирових відкладень. Літні шкурки характеризуються потовщеною і грубуватою мездрою. У тварин з пігментованим волосом змінюється колір шкірної тканини залежно від пори року. З линянням пов'язано утворення темних плям на мездрі. Це пояснюється більш глибоким заляганням коренів волоса на цих ділянках.

Від сезонних змін волосяного і шкірного покривів тварин залежить розподіл шкурок за сортами і групами дефектів.

Географічна мінливість. Якість шкурок звірів у межах одного виду залежить від району їхнього проживання та середовища існування. Найбільше вона виражена у наземних тварин, менша - у земноводних і майже непомітна у підземних.

Температура оточуючого середовища впливає на розмір шкурок, пишність, м'якість і колір волосяного покриву. З пониженням температури розміри тіла збільшуються, але тільки в межах певного інтервалу температури оточуючого середовища. Поза межами цього температурного інтервалу, при подальшій зміні температури, виникають зворотні зміни розмірів тіла звірів. Це пов'язано із терморегуляцією організму.

Північні звірі мають густий, пишний волосяний покрив, тонку і щільну шкірну тканину.

У пустельних районах з різко континентальним, але менш холодним, кліматом шкурки мають менш густий і пишний, але грубуватий волосяний покрив із забарвленням рудуватого і рудого відтінків. Шкірна тканина середня за товщиною і щільністю.

Звірі, які живуть у вологому кліматі, мають більш грубий волосяний покрив.

Шкірна тканина у звірів у різних районах проживання теж різна: чим сильніше розвинений волосяний покрив, тим тонша шкірна тканина.

У зв'язку із географічною мінливістю більшість шкурок диких звірів поділяються за кряжами.

Індивідуальна мінливість - це зміни у межах одного виду, які носять індивідуальний характер і обумовлені спадковістю або відмінами в умовах існування. Індивідуальна мінливість може виявлятись у забарвленні, висоті, густоті, м'якості волосяного покриву, розмірі шкурок. Найбільше виявляється індивідуальна мінливість у забарвленні звіра.

У свійських тварин індивідуальні відміни теж помітні Наприклад, у шкурах каракульницьких ягнят поряд із відмінами у забарвленні дуже виразні відміни за характером будовою і розмірами завитків.

Інколи трапляються шкурки з різними відмінами забарвлення волосяного покриву від типового. До них відносяться випадки альбінізму, меланізму, хромізму.

Шкурки повних альбіносів мають білий, грубуватий і досить рідкий волосяний покрив. У них рожевий кінчик носа, червоні очі і білуваті кігті. Альбіноси зустрічаються серед усіх видів звірів. У часткових альбіносів забарвлення волосяного покриву значно менше, ніж у нормальних тварин, але не чисте біле. Це пояснюється повною або частковою відсутністю пігменту у волосі і шкірній тканині.

Меланізм спостерігається при наявності лише чорного пігменту. Меланісти теж бувають повні І часткові. Трапляються чорні вовки, лисиці, зайці, нутрії, норки тощо.

Хромісти мають яскраво руде забарвлення за рахунок жовтого пігменту, зустрічаються вони серед тхорів, вовків к інших звірів.

У окремих звірів волосяний покрив має сивий волос (бобер, соболь).

Мінливість у забарвленні викликає необхідність поділяти шкурки при сортуванні за кольоровими категоріями.