Тема 4. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку

На перехідному етапі економіки України важливою є роль бю­джетного фінансування. Бюджетні видатки мають спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідного рин­кового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей еко­номіки, розвиток наукомістких технологій, підтримання в належно­му стані екології.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залучен­ням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослід­них установ.

За прийнятою бюджетною класифікацією вит­рати на розвиток економіки включають такі групи витрат:

1. промисловість та енергетика;

2. будівництво;

3. сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

4. транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

5) інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю. Форми фінансової підтримки галузей економіки та окремих підприємницьких структур постійно розвиваються. Так, фінан­сова підтримка державних та інших підприємств, у майні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюєть­ся з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надавати­муться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти са­нації цих підприємств.

На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, кос­мічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в комп­лексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка кон­куренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

• капіталовкладення;

• операційні витрати;

• кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б) згідно з інвестиційними проектами.

Фінансування інвестиційних проектів дає змогу концентрувати ресурси на вирішенні конкретного завдання.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначаєть­ся двома чинниками:

• можливостями бюджету;

• наявністю обґрунтованих та ефективних проектів.

Включення інвестиційних проектів у бюджетне фінансування має здійснюватись на конкурсній основі у такий спосіб: на підставі пев­них критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків, економічна ефективність і соціальна значущість проекту) про­водиться тендер (конкурс) серед потенційних виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення ле­жать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Бюджетні кредити надаються підприємствам державного секто­ру на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою.

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витра­чати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє “відплив умів” з тимчасовим чи постійним характером.

Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюєть­ся за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

I. Заклади Академії наук України.

Це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. До них відносять: Інститут економічного прогнозу­вання, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, На­ціональний інститут економічних програм, Науково-дослідний інсти­тут моделювання та інформатизації та ін.

II. Відомчі заклади.

При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень, Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки), Українська акаде­мія банківської справи (НБУ) та ряд інших.

III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.

У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються за­мовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету.

Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюєть­ся через головних розпорядників бюджетних коштів. Крім того, пе­редбачено стимулювання установ, підприємств, які залучають для досліджень власні кошти. Однак, зважаючи на не досить розвинутий економічний стан суб'єктів господарювання, вплив цих важелів є недостатнім для виконання вагомих досліджень.

Науково-дослідні організації, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, складають єдиний кошторис доходів і ви­датків за встановленою формою. Доходи цих організацій фор­муються за рахунок бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Обсяг бюджетних асигнувань визначається залежно від обсягів роботи, виробничих показників, бюджетних норм, нор­мативів, тарифів тощо. Обсяг позабюджетних коштів залежить від результатів неосновної діяльності і надання платних послуг. Розмір витрат для кожного наукового закладу визначається згідно з планом науково-дослідних робіт і відображається в кошторисі за категоріями видатків економічної класифікації. Найбільшу частку за кошторисами більшості науково-дослід­них організації! становлять витрати на оплату праці. Фонд за­робітної плати розраховують виходячи із структури штату, зат­вердженої керівником, типових штатів для цієї категорії наукових установ та діючої схеми посадових окладів.