1.4 Проведення розрахунків при виході з тов

В попередніх розділах, я вже згадувала про те, що при виході з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. Така виплата має бути проведена після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, у строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий у натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується також належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Ця норма закону є імперативною, а тому частка учасника має бути виплачена йому в безумовному порядку, незалежно від того, чи містять установчі документи відповідні положення.

Слід зазначити, що розрахунок й виплата частки учаснику є актуальним питанням, яке, на жаль, недостатньо врегульовано й викликає безліч непорозумінь і спорів між товариством та самим учасником.

Під майном розуміють сукупність майнових прав і зобов'язань суб'єкта права (активи й пасиви), сукупність речей (індивідуально визначених й родових, грошові кошти, цінні папери тощо), сукупність власних речей та прав вимоги. При розрахунках слід враховувати вартість усіх активів товариства – як оборотних, так і необоротних, включно з майном, яке перебуває в заставі. Часто виникає питання, чи слід при визначенні розміру частки, що підлягатиме виплаті, враховувати також і боргові зобов'язання товариства. Більшість науковців і практиків відповідають стверджувально. Така позиція здається правильною.

Отже, розмір виплат колишньому учаснику може перевищувати розмір його частки в статутному фонді, бути меншим за неї або ж взагалі не виплачуватися, оскільки боргові зобов'язання товариства перевищуватимуть його активи.

Ще однією проблемою є розрахунок частки учасника в разі неповного внесення ним внеску до статутного фонду. На практиці часто складається ситуація, коли учасник вносить лише 30% внеску, необхідного для реєстрації товариства. На законодавчому рівні це питання не врегульоване. Найбільш прийнятною є думка, що частка, яка підлягає виплаті в разі виходу, підлягає пропорційному зменшенню. Рекомендується відображати в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю застереження щодо зменшення розміру виплат пропорційно до фактично оплаченого внеску або позбавлення права на виплату частки в разі невнесення внеску.

Крім частки в майні товариства учасник, який вибув, має право на частину прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту виходу. Частку прибутку визначають за результатами поточного року на підставі даних річного балансу. Якщо за результатами року товариство отримало лише збитки, частина прибутку не виділяється й не виплачується.

Практикуючі юристи пропонують таку формула для визначення розміру виплати учаснику:

С_чм = Ч_ск х В_мт : 100,

С_чм – вартість частини майна, що виплачується учаснику; Ч_ск – частка учасника у статутному капіталі, виражена у %; В_мт – вартість майна ТОВ.

Вартість майна ТОВ може бути визначена шляхом вирахування із валюти балансу суми зобов’язань ТОВ, тобто мова йде про власний капітал ТОВ (розділ І пасиву балансу) Зменшити розмір виплат учаснику можна шляхом проведення декапіталізації.

Як вже зазначалось, виплата частки відбувається після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Якщо встановлений строк пропущено, учасник вправі вимагати виділення своєї частки в судовому порядку. Також в судовому порядку учасник може оспорювати вартість частки, яка підлягає виплаті, якщо вважає, що розрахунок частки здійснено невірно (занижено її розмір).

Установчі документи можуть містити спеціальні норми щодо відповідальності за несвоєчасний розрахунок. Строк позовної давності по цим спорам є загальним – 3 роки з моменту, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення її прав. Таким днем є останній день встановленого законом 12-місячного терміну.

Закон встановлює, що на вимогу учасника та за згодою товариства вклад йому може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Стаття закону, яка регламентує порядок оплати вартості майна при виході учасника з товариства, не дає відповіді на питання щодо строків звернення учасника з проханням виділити частку та строків отримання відповіді на таке прохання. За таких обставин слід вважати, що прохання про виділення частки в натурі має бути заявлено одночасно з подачею заяви про вихід. Прохання ж учасника має бути задоволене на зборах, на яких розглядатиметься питання про вихід учасника з товариства.

Питання розрахунків при виході учасника з товариства є найбільш болючішим, адже стосується перш за все грошових коштів та іншого майна, що належить учаснику, тому точність у його вирішення є необхідною передумовою дотримання принципу законності і даних правовідносинах.