13. Рівняння Лагранжа. Функція Лагранжа.

У цьому параграфі ми викладемо такий спосіб розв’язку основної динамічної задачі для механічних систем з в’язями, який не містить недоліків способу викладеного в § 12. Основна ідея полягає в тому, щоб загальну динамічну задачу про відшукання закону руху системи і сил реакції в'язів розбити (розчленувати) на дві задачі: 1) знайти спочатку закон руху системи (цю задачу надалі ми й будемо називати основною); для цього необхідно одержати замкнуту систему рівнянь для S =3n-k незалежних координат системи (за допомогою яких можна задати стан системи з в’язями в будь-який момент часу); 2) потім за допомогою рівнянь (12,11) визначити й невідомі , якщо в цьому є необхідність (ця задача тривіальна в порівнянні з першою, тому що її розв’язок зводиться до взяття других похідних за часом від координат, що завжди здійсненно). Надалі ми будемо вирішувати тільки основну задачу знаходження закону руху механічної системи з в’язями, що складається з n- матеріальних точок, на які накладене k-ідеальних, утримуючих голономних в'язів. Необхідні для розв’язку цієї задачі рівняння руху можна одержати послідовним виключенням із системи рівнянь Ньютона (12,11) спочатку невідомих сил реакцій в'язів , а потім і залежних координат системи з в’язями.

Для виключення сил реакцій в'язів, помножимо скалярно кожне з рівнянь руху (12,11) на віртуальне переміщення відповідної точки й складемо почленно результати множення. Одержуємо рівняння:

(13,1)

В силу умови ідеальності в'язів (12,10) остання сума в (13,1) обертається в нуль, тому перепишемо (13,1) у вигляді:

(13,2)

Рівняння (13,2) являє собою математичне формулювання одного з найважливіших диференціальних варіаційних принципів механіки – принципу Д’Аламбера – Лагранжа, що стверджує: якщо на механічну систему накладені утримуючі, голономні й ідеальні в'язі, то в кожен момент часу сума віртуальних робіт всіх активних сил і так званих “ сил інерції ” Д’Аламбера дорівнює нулю для будь-якого віртуального переміщення системи. Рівняння (13,2) називають також загальним рівнянням динаміки голономних систем, тому що його можна прийняти в якості основної і єдиної аксіоми для побудови теорії руху таких систем (з нього можна одержати будь-які інші рівняння руху, тобто такі, як рівняння Ньютона, так і рівняння Лагранжа).

Рівняння (13,2) містять варіації як незалежних, так і залежних координат системи з в’язями, тому що на неї накладена k-в'язів виду (12,2). Тому для одержання з (13,2) диференціальних рівнянь руху необхідно виключити із цього рівняння варіації залежних координат, тобто перейти до незалежних (або, як говорять, узагальнених) координат механічної системи.

Узагальненими (або незалежними) координатами механічної системи називають будь-які 3n-k величин (число яких збігається із числом ступенів свободи системи s=3n-k), що однозначно визначають положення системи в просторі в будь-який момент часу. Із цього визначення випливає, що узагальнені координати повинні задовольняти наступним двом вимогам:

1. Декартові координати точок повинні бути однозначними функціями узагальнених координат вигляду:

, (13,3)

якщо на систему накладені нестаціонарні в'язі, або в'язі вигляду:

, (13,4)

якщо на систему накладені стаціонарні в'язі.

2. Узагальнені координати необхідно вибирати в повній відповідності з накладеними на систему в'язями. Це означає, що рівняння в'язів (12,2) повинні обертатися в тотожність при підстановці в них функцій (13,3) або (13,4).

Пояснимо сказане на прикладі сферичного маятника, розглянутого в § 12. Для цієї системи n=1, k=1, тому s=3n–k=2, тобто положення маятника можна задати за допомогою двох узагальнених координат, у якості яких можна вибрати сферичні координати θ і φ. При цьому декартові координати однозначно виражаються через θ і φ:

, (13,5)

а рівняння в'язів (12,17) обертається в тотожність при підстановці в нього функції (13,5), що легко перевірити.

Зауваження. В §6 ми бачили, що стан вільної системи в будь-який момент часу визначається одночасним заданням її декартових координат і декартових компонент швидкостей точок . Аналогічно, стан системи з в’язями в будь-який момент часу повністю визначається одночасним завданням її узагальнених координат й узагальнених швидкостей . Ясно, що фізично таке визначення стану системи засновано на допущенні про можливості одночасного точного виміру в макроскопічних тілах будь-яких фізичних величин (див. §6).

Випишемо тут ряд формул, якими ми надалі скористаємося, описуючи перехід від декартових координат до узагальнених. Для віртуальних переміщень із (13,3) маємо:

, (13,5)

де - варіації узагальнених (незалежних) координат. Зв'язок між швидкостями точок й їхніми узагальненими швидкостями одержуємо, диференціюючи (13,3) за часом:

. (13,6)

Так як згідно (13,6) швидкості є лінійні функції узагальнених швидкостей , то беручи часткові похідні по від співвідношень (13,6), одержуємо тотожності:

. (13.7)

Далі, з огляду на те, що є функції узагальнених координат і часу t , та використовуючи (13,6) одержуємо:

таким чином остаточно маємо тотожності:

. (13,8)

Перейдемо тепер у рівнянні (13,2) до узагальнених координат. Підставляючи в (13,2) вираження (13,5) і змінюючи порядок виконання операцій підсумовуванням по індексах i та α , одержуємо:

(13,9)

Уведемо позначення:

(13,10)

і назвемо скалярну величину узагальненою силою, що відповідає незалежній координаті . Так як віртуальні переміщення незалежні, то всі коефіцієнти при всіх переміщеннях у лівій частині рівності (13,9) повинні обертатися в нуль, тобто з врахуванням (13,10) маємо рівняння:

(13,11)

Це і є, по суті справи, шукані рівняння руху в узагальнених координатах, де й згідно (13,3) і (13,6) варто розглядати як функції узагальнених координат і швидкостей: , . Тут і надалі ми скористаємося скороченими позначеннями: і . Для кращого розуміння фізичного змісту величини, що є в лівій частині (13,11), проробимо з нею ряд тотожних перетворень. Насамперед помітимо, що:

звідки з урахуванням тотожностей (13,7) - (13,8) одержуємо:

і, отже,

(13.12)

де - кінетична енергія системи, представлена як функція узагальнених координат , узагальнених швидкостей і часу .