Показники використання матеріальних ресурсів.

Для визначення рівня прогресивності норм витрат і ефективності використання ресурсів застосовують систему техніко-економічних показників. У промисловому виробництві для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів системою норм та нормативів встановлюють наступні головні показники: коефіцієнт використання матеріалів у виробництві; витрати матеріалу на одиницю технічної характеристики виробу; вихід продукту (напівфабрикату); коефіцієнт вилучення продукту з вихідної сировини; коефіцієнт розкрою тощо.

Коефіцієнт використання матеріалів у виробництві визначається відношенням корисних витрат (маси, теоретичних витрат) до норми матеріалів і розраховується за формулою:

К_в.м.= В : Н_в , (8.6)

де  В – корисні витрати;

      Н_в - норма витрат.

Коефіцієнт використання матеріалу застосовується для визначення рівня використання матеріалів, що пройшли первинну обробку (металопрокату, труб, пиломатеріалів тощо), і залежить від багатьох факторів, і у першу чергу від способів обробки і технологічності конструкцій деталей.

Витрати матеріалів на одиницю технічної характеристики виробу визначається шляхом відношення відповідної норми витрат на одиницю виробу до обраного параметру технічної характеристики (наприклад потужності) і розраховується за формулою:

К_в.м.= Н_в : П , (8.7)

де П – обраний параметр технічної характеристики.

Показник виходу продукту (напівфабрикату) визначає відношення кількості виробленого продукту (напівфабрикату) до кількості фактично витраченої початкової сировини, матеріалів і розраховується за формулою:

К_в = , (8.8)

де П_р – кількість придатного продукту (напівфабрикату) у натураль-                         ному виразі;

               В_ф – кількість фактично витраченої початкової сировини, матеріалів                         у натуральному виразі.

    

8.5. Запаси матеріально-технічних ресурсів підприємств. Регулювання запасів.

Сутність управління запасами матеріально-технічних ресурсів промислового підприємства полягає у здійсненні постійного контролю за станом запасів і прийнятті рішень, спрямованих на економію часу і засобів за рахунок мінімізації витрат на утримання запасів, необхідних для своєчасного виконання виробничої програми.

Інтервали поставок матеріалів на підприємства та інтервали їхнього використання, за деякими винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Через це у підприємства виникає потреба створювати певні запаси матеріально-технічних ресурсів. За своїм призначенням запаси поділяються на поточні підготовчі та страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.

Поточний запас  це основна частина виробничого запасу, яка систематично витрачається у виробництві між двома черговими постачаннями матеріалів. Величина його залежить від трьох чинників: величини щоденного споживання, характеру витрат (тобто ступеню рівномірності споживання), часу між двома послідовними постачаннями.

Визначається поточний запас за формулою:

                                                З_пот= Д · Т_пост , (8.9)

де Т_пост – період між двома черговими поставками;

    Д - середньодобова потреба у певних матеріальних ресурсах.

     Д = , (8.10)

    М_заг - загальна річна потреба у матеріальних ресурсах.

Підготовчий запас матеріалів визначається часом на здійснення підготовчих операцій (розвантаження, приймання, сортування, очищення, виправлення, рихтування, сушка, ферментація і інш.) для підготовки матеріалів, що надійшли від постачальників і передачі їх у виробництво. Величина підготовчого запасу може бути визначена за формулою:

З_підг = Д · (8.11)

де - сума часу на всі підготовчі операції, що передбачаються технологічним процесом.

Страховий запас забезпечує безперебійність виробництва у разі затримки у надходженні чергової партії матеріалів. Він зазвичай передбачається тільки для транзитного постачання. Величина страхового запасу визначається за формулою:

З_стр= Д ·Т_тер , (8.12)

де Т_тер - час термінового відновлення запасу у днях, враховуючи час на оформлення документів, завантаження, транспортування, розвантаження і складські операції.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

Мінімальний запас матеріально-технічних ресурсів дорівнює страховому запасу:

                                          (З_min = З_стр) (8.13)

Максимальний запас матеріально-технічних ресурсів дорівнює сумі поточного та страхового запасів:

                                              (З_max= З_пот+З_стр) (8.14)

Середній запас матеріально-технічних ресурсів визначається наступним чином:

(З_сер= З_стр + 0,5 З_пот) (8.15)

Зміна виробничого запасу від максимального до мінімального значення відображена на рис.8.6.

Рис.8.6. Графік зміни виробничих запасів від З_mах до З_min

протягом періоду постачання.

Крім вище визначених видів запасів в окремих випадках використовують ще транспортний та сезонний запаси.

У випадку перевищення термінів вантажообороту в порівнянні з темпами документообороту, включаючи їхній акцепт, на підприємствах створюється транспортний запас.

Сезонний запас – визначається в основному у виробництвах, пов'язаних з переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво цукру, олії тощо) і призначається для рівномірного розподілу запасів сировини на протязі всього року.